Індекс "кількість працюючих/підприємство" в промисловості

Рік	Країна
	Канада	Німеччина	Японія	Великобританія	США
1981*	100%	100%	100%	100%	100%
1992	89,3%	100,3%	111,0%	83,4%	89,6%

Джерело: [119, p.13].

промисловості вони забезпечують від 39,5% (США) до 78,4% (Японія) робочих місць [119, p.10]. Зростання частки малого та середнього бізнесу у забезпеченні зайнятості є одним з свідчень підвищення його ролі в економічному розвитку.

С еред країн Європи найбільша кількість працюючих на одному підприємстві, що відноситься до категорії малих та середніх, в Австрії (15 чол.), в Люксембурзі та Нідерландах по 11 чол., а найменша – 5 чол. в середньому на фірмі – в Фінляндії, Греції, Португалії, Іспанії та Швеції (рис. 2.5).

Розподіл працюючих в МСБ неоднаковий за галузями та регіонами. Табл. 2.11 ілюструє розбіжності між секторами: традиційно на сектор малого та середнього підприємництва припадає більше робочих місць в будівництві, сфері послуг, торгівлі, готельному та ресторанному бізнесі.

Таблиця 2.11

Зайнятість в мсб по секторам економіки, %

Країна	Рік	Промис-ловість	Будів-ництво	Торгівля, готелі, ресторани	Фінанси, страхування, нерухомість	Загалом неаграрний сектор
США	1993	38,5	88,9	57	43,9	50,4
	1988	37,4	88,5	59,2	44,7	51,0
Канада	1992	53,7	95,0	72,5	39,6	41,4
	1989	54,0	94,9	66,3	42,4	41,8
Франція	1993	59,1	82,0	81,5	60,6	64,1
	1986	60,3	84,2	83,2	63,4	66,3
Німеч-чина	1992	52,8	90,4	81,5	71,8	66,5
	1988	48,9	90,4	79,3	66,4	62,8
Італія	1991	80,3	95,7	96,2	74,8	81,6
Велико-брітанія	1991	49,3	86,9	86,5	56,5	64,0
	1988	49,7	88,1	86,4	53,9	64,8

Джерело:[119, p.15].

У промисловості при створенні робочих місць переважно домінують великі підприємства, але не завжди. В Італії, наприклад, цей показник досягає лише 20%. Загальна частка малих фірм у забезпеченні зайнятості може бути навіть вища з урахуванням того, що підприємства в сфері послуг звично менші за розміром, ніж у виробництві.

Малий та середній бізнес, по-третє, забезпечує істотний внесок у ВВП. В

середньому – 50-60%. Спостереження взаємозалежності між кількістю МСП та величиною ВВП в державах, що посідають лідируючі позиції в економічному розвитку, показує, що збільшення кількості малих та середніх п ідприємств супроводжується зростанням реального ВВП. Свідченням тому є дані, наведені на рис. 2.6, де змальовано динаміку зростання кількості МСП та розмір ВВП в США. Аналогічна картина спостерігається також й в західноєвропейських країнах, зокрема в Німеччині (рис. 2.7).

Ключовими факторами успіху швидкозростаючих МСП (цей термін характеризує такі фірми, які планують та досягають швидкого росту обороту та кількості персоналу), в першу чергу, є: високий рівень управління, особливо персоналом, маркетингова орієнтація структури менеджменту. Американські вчені констатують, що 71 з 188 керівників (37,8%) малих та

середніх фірм планують діяльність компаній, в тому числі розробляють письмовий план як найменш на три роки вперед [113, р.38-50].

Інші дослідники, Д.Наффцігер та Д.Куратко, виявили, що 96 з 115 власників МСП формально виділяють час на планування, частиною цього процесу є встановлення цілей в сфері продажу, росту прибутків та внутрішньої ефективності діяльності [115, р.99-110].

При проведенні стратегічного планування зарубіжні малі та середні підприємства, використовують такі методи: аналізу витрат і результатів (82,7%), аналізу ринку (80,4%) та мозкового штурму (68,8%) та ряд інших, що наведені в таблиці 2.12.

Опитування німецьких представників малого та середнього бізнесу показало, що планують 84% керівників, причому на підприємствах з числом

Таблиця 2.12

Розповсюдження методів обробки інформації, що використовуються при проведенні стратегічного планування на зарубіжних малих

та середніх підприємствах

Методи обробки інформації	Застосування на МСП (в %)
Аналіз ринку	80,4
Розрахунок оптимальної інвестиційної програми	71,5
Аналіз ризику	36,9
Аналіз портфелю	27,8
Екстраполяція трендів	34,1
Аналогій	27,9
Аналіз сильних та слабих сторін	64,8
Аналіз витрат і результатів	82,7
Аналіз життєвого циклу	42,6
Мозковий штурм	68,8
GAP-аналіз	17,0

Джерело: [121, s.166]

персоналу понад 250 чол. цей показник вище середнього – 92% [114, s.47]. Вивчення стану планування на малих та середніх підприємствах, що проводилося у восьми європейських країнах та охопило понад 1 тис. фірм показало, що біля 28% усіх компаній не мають письмового плану, 31,4% планують на період одного року, а біля 27% мають довгострокові програми в одній – двох функціональних областях. Стратегічне планування використовує приблизно 14% МСП (табл. 2.13).

Таблиця 2.13

Стан планування на малих та середніх підприємствах в країнах Європи

Країна	Не планують	Коротко-строкове планування	Довгостро-кове планування	Стратегічне планування	Всього
Німеччина	24	36	29	11	100
Франція	34	46	27	12	119
Великобри-танія	20	39	35	16	110
Австрія	25	33	36	13	107

Джерело:[121, s.77]

Аналіз часових горизонтів та функціональних областей планування має такі результати: перед усім планують фінанси, далі слідує виробниче планування, маркетингове, а на останньому місці – план досліджень та розвитку (табл. 2.14).

Таблиця 2.14

Планова діяльність по функціональним областям

та часовим горизонтам

Області планування	1-3 місяці	4-12 місяців	1-3 роки	Більше 3 років	Всього
Виробництво	371	330	115	34	850
Маркетинг	206	355	180	42	783
Персонал	191	293	114	26	624
Дослідження та розвиток	143	235	193	38	609
Фінанси	228	390	263	96	977
Всього	1139	1603	865	236

Джерело: [121, s.75]

У часовому відношенні переважає планування на 4-12 місяців, а планові прогнози на період більше трьох років мають другорядну роль.

2.2. Галузеві особливості планування на малих та середніх підприємствах

Підприємництво як специфічний тип господарювання і методи менеджменту, що використовуються на малих та середніх підприємствах (зокрема, технології планування господарської діяльності), відчувають на собі суттєвий вплив галузевих факторів.

У зв’язку з виконанням замовлень на розробку програм сільськогосподарського виробництва за договорами про науково-дослідну роботу між рядом господарств Миколаївської області було здійснено ідентифікацію цих факторів відносно до сільського господарства. Найважливіші – перелічені нижче.

Перший, на нашу думку, полягає в тому, що сільськогосподарське виробництво супроводжується незрівнянно підвищеними ризиками. Проілюструємо їх фактами з досвіду Виробничої компанії "Євросервіс". Відповідно до концепції розвитку підприємства, тут було розроблено проект вирощування рослинницької продукції, який передбачав залучення у господарський обіг угідь на загальну площу 50 тис. га. Для забезпечення сільгоспвиробництва відповідними ресурсами і використання нових інтенсивних технологій були укладені контракти з рядом фірм-виробників та постачальників засобів захисту рослин, добрив, посівного матеріалу. Їх перелік та коротка характеристика контрактів наведена в табл. 2.15.

Фінансова підтримка проекту здійснювалася компанією "А.С. Топфер Інтернешнл Гмбх", яка виконала передоплату поставок сільгосппродукції в сумі 1,17 млн. дол. США (1,02 млн. дол. США з яких під гарантію Першого Українського Міжнародного банку – ПУМБ). Частина коштів (біля 0,39 млн. дол. США) була використана на закупівлю та оренду техніки (дискових борін, важких тракторів), придбання мінеральних добрів, паливно-мастильних матеріалів, насіння, часткової оплати за укладеними контрактам та інше.

Таблиця 2.15

Характеристика контрактів, що укладені Виробничою компанією "Євросервіс"

Найменування фімр	Кількість контрактів	Вартість контрактів, дол. США
1. Дау Еланко	3	14500
2. ІТС	1	10920
3. Рустика	1	64708
4. Новартис	4	55820
5. Рон-Пуленк	1	28173
6. Монсанто	7	403540
7. АГКО (сіялки)	3	438092
8. Енерго-інвест	1	29320
Всього		1045073

Схема кредитування вказаної операції передбачала вибір форми застави. Нею стали облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) на суму 0,78 млн. дол. США з терміном погашення 13.01.1999 р. та дохідністю 53% річних. Дана частина проекту пройшла апробацію в Першому Українському Міжнародному банку, фахівці якого розглядали ОВДП (з урахуванням доступної для огляду ретроспективи) як високоліквідні та надійні.

В Казанківському, Веселинівському, Снігурівському районах Миколаївської області, а також Новосанжарському та Машевському районах Полтавської області були укладені договори про оренду компактно розташованих земельних ділянок та розпочаті роботи по підготовці до посіву: дискування, внесення раундапу. До початку посівної вказані роботи були закінчені на 60% площин.

Між тим, виконати план на 1998 р. не представилося можливим: ярові та технічні культури були засіяними лише на 40,3% площин (див. табл. 2.16), а фактичний врожай з них не забезпечив виконання фінансових зобов’язань, що витікали з підписаних Виробничою компанією "Євросервіс" контрактів.

Винятковий фінансовий стан, в якому опинилося в результаті підприємство, виник через збіг ряду несприятливих обставин.

По-перше, посів зернових та технічних культур проводився у вкрай обмежені строки, в ряді випадків – за межами нормативних періодів. Це відбулося у зв’язку з несвоєчасною поставкою сіялок "Марліс" в кількості 28 штук та обприскувачів "Фімко" – 20 штук, частина яких виявилася не повністю укомплектованою.

У ситуації, що склалася у Виробничій компанії "Євросервіс" не існувало альтернатив – компанія була змушена почати посівну¹. Про рівень організації її проведення свідчать факти: протягом 20 світових днів засіяні 18 тис. га землі, що склало понад 90% освоєних площин; завдяки дощам, що вчасно прошли в середині червня в Миколаївській області та високих температур сходи з’явилися через 2-4 дні після закладення в грунт.

Але надходження посівних агрегатів з запізненням дало про себе знати:

Таблиця 2.16

Виконання плану виробництва сільськогосподарської продукції

Найменування культур	Площа, га
	План	Факт
Ячмінь	945	471
Кукурудза	2050	503
Соняшник	1950	1020
Всього	4945	1994

– власники землі в масовому порядку розривали договори оренди навіть тих ділянок землі, які було попередньо оброблені раундапом; пред'явили претензії, конфлікти з приводу яких не врегульовані й досі;

– за новими укладеними угодами Виробнича компанія "Євросервіс" одержала ділянки гіршої якості, вкрай забруднені та розташовані на далекій відстані одна від одної. Наслідок: непередбачені витрати засобів захисту рослин, витрати на перегін техніки, надзвичайні труднощі з проведенням контрольно-ревізійних заходів;

– формування негативного іміджу Виробничої компанії "Євросервіс" в свідомості співробітників органів державного управління;

– виникнення труднощів з поточним фінансуванням та вимушене звернення до кредитних коштів комерційних банків; виникнення прямих втрат сільськогосподарської продукції (див. табл. 2.17).

Таблиця 2.17

Втрати сільськогосподарської продукції (на 07.12.98)

Найменування показників	Сільськогосподарські культури
	Соняшник	Кукурудза	Ячмінь яровий
Списано через загибель, га	36	234	134
Зібрано на силос, га	-	73,3	-

Загальна сума матеріальних втрат від несвоєчасної поставки посівної техніки була оцінена в 1,6 млн. дол. США.

– виникнення залишків технічних ресурсів, характеристика яких наведена табл. 2.18;

Таблиця 2.18

Характеристика залишків технологічних ресурсів

Найменування ресурсу	Залишок
	В натур. одиницях	Вартість,. дол. США
Насіннєвий матеріал 1.Яровий ячмінь, т	50	2000
2. Кукурудза, т	30	1500
3. Соняшник, т	35	6650
Засоби захисту рослин 4. Раундап	1436	15078
5. Харнес	453	4757
6. 2,4Д	230	966
7. Паноктин-Тоталь	870	14964

По-друге, лізингові платежі та витрати на утримання зерно- та кукурудзозбиральних комбайнів виявилися непомірно більші, ніж ефект від їх експлуатації. Причини:

– недостатній рівень сервісного обслуговування;

– не проведена перепродажна підготовка поставлених комбайнів, які експлуатувалися напередодні протягом року третьою фірмою;

– нездатність кукурудзяних жаток збирати низькорослі рослини (початки ріжуться навпіл);

– технічна відмова гідравліки та акумуляторів з-за низьких температур, вихід зі строю деталей та складальних одиниць, не вчасна їх заміна.

Як наслідок: пролонгація строків жнив, втрата врожаю, осипання соняшника, падіння початків; додаткові витрати на виготовлення запасних частин вітчизняними підприємствами, простої техніки. В результаті збитки на суму 80352 дол. США.

По-третє, фінансова криза в Україні, що супроводжувалася девальвацією гривні, викликала матеріальні збитки з-за курсової різниці тільки по вкладам в ОВДП біля 0,42-0,45 млн. дол. США (станом на 07.12.98).

По-четверте, відомі постанови органів державної влади, що спрямовані на вирішення бюджетних проблем України, ускладнили повернення дебіторської заборгованості Виробничої компанії "Євросервіс". Тільки в 1998 р. колективним сільгосппідприємствами були надані послуги на 700 тис. дол. США. Повернення боргів до кінця третього кварталу цього ж року не перевищували 8%, а загальна заборгованість склала 289885 грн.

По-п’яте, здійснення виробничої програми співпало в часі з "впадиною" у річних сільськогосподарських циклах. У більшості областей України була доволі жарка для липня погода: середньодобові температури повітря перевищували норму на 3-8 градусів та досягали значень 19-24, наближуючися до максимальних значень за весь період спостережень. Мінімальна відносна вологість повітря знижалася тривалий час в денні часи до 18-30%, і при швидкості вітру від 6 до 18 м/с спостерігалися суховійні явища. Найбільш складні умови склалися на території Полтавської області, де опадів за два місяці випало тільки 25-40% норми. В другій декаді засушливі явища посилилися до показників сильної засухи та місцями спостерігався класичний суховій.

Запаси продуктивної вологи під всіма сільськогосподарськими культурами різко знизилися. Це несприятливо позначилося на вегетації та формуванні врожайності, особливо ярового ячменю, посіви якого сформувалися низькорослими, в денний час спостерігався пригнічений стан рослин, передчасне всихання листя, вигорання.

На багатьох посівах відбулося необернене погіршення стану посівів. Врожайність ячменя знизилася до 4-5 центнерів з га, а кукурудза майже з тисячі гектарів зібрана на силос.

По-шосте, не синхронізоване в часі підписання контрактів та угод з учасниками проекту виробництва сільськогосподарської продукції. Так, узгодження деталей контракту з "А.С.Топфер Інтернешнл Гмбх", що затягнулося в ПУМБ та НБУ та викликана цим затримка в одержанні передоплати, привела до розриву договору з фірмою "Клаас КГаА" на поставку зернозбиральних комбайнів та звернення до дорогої лізингової схеми з "АГКО Корп". Проблеми з включенням "АГКО Корп" в число членів UADC стали причиною поставки посівних агрегатів при посередництв "Монсанто Юроп С.А." з наслідками, що викладені вище.

По-сьоме, виявилися малоефективними заходи з охорони вирощеного врожаю від несанкціонованого вивозу з полів.

По-восьме, до моменту розрахунків з кредиторами (листопад-грудень 1998 р.) відбулося непрогнозоване зниження світових цін на зернові¹, що негативно позначилося на доходах від комерційної діяльності.

Узагальнюючи факти, наведені у вищезгаданому прикладі, перелічимо особливості, що сприяють підвищенню ризиків у сільськогосподарському виробництві (див. рис. 2.8).

Класифікаційні групи

Природно-біологічні

Кон’юнктурно-маркетингові

Організаційно-економічні

Фінансово-кредитні

Поведінські (в частині, що має відношення до непередбачуваності діяльності партнерів, які залучені до здійснення підприємницьких проектів)

Рис. 2.8. Особливості, що сприяють підвищенню підприємницьких ризиків в АПК

Ще однією характерною рисою сільського господарства є залучення до виробництва продуктів харчування потужностей підсобних господарств населення, яке мешкає у сільській місцевості. Останнім часом спостерігається стабільна тенденція збільшення площ землекористування, поголів’я худоби у їх розпорядженні. Досить сказати, що у 1999 р. валова продукція, вироблена домашніми господарствами досягла без малого 60% (див. табл. 2.19) .

На відміну від ситуації, що склалася у світі, підсобним сільгоспвиробництвом як товарним займається споконвіку сім’я кожного українського селянина. Бо для багатьох з них це, по-перше, засіб забезпечити звичайне самовиживання – дістати для себе й своєї родини їжу; по-друге, за рахунок продажу надлишків продукції на ринку отримати гроші задля задоволення поточних та довгострокових матеріальних та соціальних потреб.

Сектор економіки сільського господарства, що розглядається, вкрай специфічний, бо функціонує за виключних економічних та організаційних умов. До них, зокрема, можливо віднести: продаж товарної продукції за

Таблиця 2.19

Виробництво валової сільськогосподарської продукції в Україні в порівнянних цінах 1996 р.

Показники	1996 р.	1997 р.	1998 р.	1999 р.
Площа сільськогосподарських угідь, тис. га	40710	40652	40419	40308
в тому числі:
сільськогосподарських підприємств	34110	33827	33398	32886
господарств населення	6600	6826	7021	7422
Валова продукція в цінах 1996 р.	28643	28112	25360	23911
в тому числі:
сільськогосподарських підприємств	13016	12440	10445	9585
господарств населення	15627	15672	14914	14326
Валова продукція на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.	70,3	69,1	62,7	59,3
в тому числі:
сільськогосподарських підприємств	38,2	26,8	31,3	29,2
господарств населення	236,8	229,6	212,4	193,0

Джерело: [101, c. 247]

роздрібними цінами, несплата податків та відрахувань (на додану вартість, на прибуток, до пенсійного фонду), невизначеність правового статусу, таке інше. Нарешті, повна відсутність будь-яких формальних засобів огляду перспектив господарської діяльності.

На організацію та технологію планування діяльності сільськогосподарських виробників накладає відбиток також нерівномірність обсягів грошових потоків, що живлять доходну частину бюджету господарства протягом року. З метою вивчення цього питання було проведено опитування сімдесяти п’яти членів Миколаївської обласної спілки фермерів. В результаті були одержані, зокрема, відомості, що в узагальненій формі продемонстровані у табл. 2.20

Таблиця 2.20

Відомості про рух грошових потоків у фермерських господарствах, %

Найменування потоку	Календарний період, по кварталам
	I	II	III	IV
1. Надходження від продажу виробленої продукції	39,9	31,2	14,9	15
2. Надходження від повернення дебіторської заборгованості	36,2	39,1	5,3	19,4

Я к видно, більш, як три чверті доходів фермери одержують у першому та другому кварталах. Саме за рахунок цих коштів здійснюється покриття заборгованості по заробітній платні, формування у відповідній кількості матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів. Динаміка окремих витратних статей фермерських бюджетів показана на діаграмі (рис. 2.9).

Очевидно, що основними періодами найбільш інтенсивного використання нафтопродуктів є періоди весняно-польових та осінньо-збиральних робіт. Інакше виглядає ситуація, скажемо, з витратами на оплату праці постійних та найманих робітників (рис. 2.10 )

Як видно, найбільша питома вага витрат припадає на перше півріччя, коли господарство одержує саме левову долю надходжень від реалізації продукції.

Сезонний характер роботи має місце також на підприємствах, що займаються переробкою плодово-овочевої продукції. Між тим, слід зазначити, що використання сучасних технологій дає можливість дещо

п ом’якшити вплив цього фактору. Так, в ТОВ "Сандора" налагоджений випуск концентрованого соку, який у період міжсезоння застосовується для виготовлення натуральних напоїв-нектарів без різкого скорочення виробничих потужностей. Цій меті служать також імпорт сокових концентратів з екзотичних для України плодів.

Сільське господарство, нарешті, досі залишається однією з найбільш бартеризованих галузей народного господарства. В умовах постійного дефіциту власних обігових коштів, селяни вимушені натурально обмінювати результати своєї праці перш за все на нафтопродукти, засоби захисту рослин, техніку та запасні частини до неї, мінеральні добрива.

Наведену констатацію ілюструють подання, зведені у табл. 2.21.

Таблиця 2.21

Бартерний обмін за 1998-1999 рр.

(реалізовано господарствами суспільного сектора)

Види продукції	Всього реалізовано, тис. тонн		В тому числі за бартерними угодами, тис. тонн		Питома вага бартерних обсягів, %
	1998 р.	1999 р.	1998 р.	1999 р.	1998 р.	1999 р.
Зернові культури	14548,0	13720,9	4849,4	4624,0	33,3	33,7
Насіння соняшнику	1699,2	1821,7	923,5	994,6	54,3	54,6
Цукрові буряки	1315,0	827,7	298,0	336,5	22,7	40,7
Картопля	143,0	79,4	37,5	14,3	26,2	18,0
Овочі	622,5	631,6	104,6	130,8	16,8	20,7
Плоди та ягоди	242,3	92,3	33,7	12,9	13,9	14,0
Виноград	160,3	149,7	6,9	11,9	4,3	7,9
Баштанні культури	89,6	192,5	20,1	35,9	22,4	18,6
Льон	9,0	5,4	0,3	0,2	3,3	3,7
Худоба та птиця (в живій вазі)	1017,0	967,9	131,8	117,9	130,0	12,2
Молоко та молочні продукти	3601,4	3240,7	219,8	233,2	6,1	7,2
Яйця (млн.шт.)	2723,0	2822,4	425,0	395,6	15,6	14,0
Вовна (центнерів)	22518	18183	4398	2439	19,5	13,4
Олія, тонн	38460	36002	8627	7879	22,4	21,9
Цукор	987,3	797,7	458,3	343,6	46,4	43,1

Джерело: [101, с. 14]

Ситуація не виглядала б такою скрутною, коли б товарообмінні операції були рівнозначні з точки зору цінового еквіваленту: міжнародній комерційній практиці добре відомі бартерні операції, але там засобом фінансового збалансування угод є світові ціни¹. Вітчизняні ж реалії є наслідком економіко-фінансової кризи, яка продовжується. Вони, в свою чергу, ускладнюють або, навіть, роблять неможливим використання формалізованих планових передбачень, обмежують доступність планування широкими верствами сільських підприємців.

Решта особливостей, які були виявлені у продовж здійсненного дослідження, представлені у наступній таблиці (табл. 2.22)

Таблиця 2.22

Галузеві особливості, що впливають на процес планування діяльності малих та середніх підприємств АПК

Найменування	Характер впливу
Природничі	Пов’язані з біологічним циклом виробництва, що викликає різну тривалість робочого циклу: від щоденного до кілька років. Потреба в засобах боротьби з бур'янами, хворобами та шкідниками
Організаційно-правові	На характер планової роботи впливає форма власності, розміри та юридичний статус підприємств
Технологічні	Застосування планових розрахунків при виборі з великого розмаїття технологій рослинництва, тваринництва, виробництва та зберігання кормів тощо

Продовж. табл. 2.22

Економічні	Дотаційний характер агробізнесу, потреба у державному протекціонізмі
Технічні	Використання широкого спектру техніки в агровиробництві, що викликає необхідність планування витрат на утримання, амортизаційних відрахувань тощо.

Зрозуміло, що всі вони мають бути прийняті до уваги, коли йдеться про розробку методик планування господарської діяльності малих (середніх) підприємств.

2.3. Проблеми застосування планування в діяльності малих та середніх підприємств

Природно, що феномен малого підприємництва можливий лише за умов створення у суспільстві відповідного підприємницького "середовища". Узагальнені складові останнього наведені на рис. 2.11. Не будемо їх детально коментувати, бо цій справі присвятили себе наші попередники [5, 10, 16, 28, 32, 40, 44, 49, 51, 52, 60, 61, 77, 82, 88, 90, 100, 103], лише перелічимо: загальноекономічні (стабільність економічної та правової системи, підтримка підприємництва на національному рівні, гнучка та ефективна система пільг); науково-технічні (стимулювання науково-дослідних та конструкторських розробок, наявність законодавства, що забезпечує захист інтелектуальної власності); високий рівень підприємницької культури (етична поведінка в бізнесі, формування позитивного ставлення до підприємництва в суспільстві); сприятливі фінансово-кредитні умови.

З точки зору характеру впливу факторів, діяльність підприємців, які працюють у сфері малого бізнесу, залежить від соціально-психологічних, фінансово-економічних, організаційно-правових, науково-технологічних, інформаційно-комунікаційних та ринково-кон’юнктурних обставин. Останні є найбільш значними і, насамперед, для тих підприємців, які прихильні концепції соціально-етичного маркетингу. Щодо факторів, виділених з позиції сфери впливу, то не буде помилковим розподілити їх на дві узагальнюючі класифікаційні групи: ендогенні та екзогенні, тобто такі, що мають відповідно внутрішню та зовнішню природу. Тим більше, що така стратифікація є передумовою точного визначення джерел виникнення проблем та засобів їх попередження або вирішення.

Не має сенсу доказувати: малий та середній бізнес не в змозі на рівних конкурувати з великим, тому держава має проводити цілеспрямовану

Фактори, що впливають на малий та середній бізнес

за сферою

впливу

за характером впливу

соціально-

психологічні

екзогенні

ендогенні

- наявність законодавчих та нормативних актів;

–доступність основних виробничих компонентів (кошти, сировина, матеріали)

– загальна економічна стабільність;

– наявність державної політики щодо підприємництва;

– розвинута інфраструктура підтримки

– особисті здібності підприємця;

– професійна підготовка;

– мотивація;

- психологічна готов-ність до діяльності в умовах підприєм-ницького ризику;

- використання сучасних інфор-маційних технологій;

- впровадження методів досконалого менеджменту, вклю-чаючи планові пе-редбачення опера-тивних та страте-гічних перспектив

фінансово-

економічні

інформаційно-комунікаційні

ринково-кон’юнктурні