Р озраховано за даними: Незалежного Центру Економічних Досліджень, Лодзь, Польща
На наш погляд, у сільському господарстві, розподіл підприємств по категоріям МСП можливо здійснювати за критеріями, які запропоновані у табл. 1.12.
Було б доцільно використовувати наведену класифікацію щодо вирішення питань про зміст державної політики у сприянні розвитку сільського господарства. Зокрема, виглядає слушною пропозиція про звільнення мікропідприємств від сплати будь-яких податків та відрахувань.
Відповідно, розміри державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників раціонально диференціювати розподіляючи її таким чином, щоб підтримку одержували саме ті, хто продемонстрував здатність здолати межі, що розподіляють хазяйства по зазначених у табл. 1.12 групах. Йдеться, зрозуміло, про адресну фінансову допомогу, в тому числі у формі безпроцентних позик або гарантій на отримання кредитів у комерційних банках.
Слід зауважити, що реформування сільського господарства в Україні (особливо в координатах останнього часу) супроводжується виникненням багатьох саме малих селянських (фермерських) господарств з чисельністю
Таблиця 1.12
Розподіл господарств, що займаються сільгоспвиробництвом за критеріями МСП
Категорія господарств |
Обсяги річного обігу, тис. грн. |
Кількість працюючих за наймом, чол. |
Якісна характеристика |
Присадибні господарства |
Без обмежень |
Без найму робочої сили (індивідуаЗльні або сімейні господарства) |
Вирощують сільсько-господарську продук-цію на присадибних ділянках |
Мікро- господарства |
До 250 |
До 10 |
Відносяться до категорії сільськогос-подарських товаро-виробників відповідно до норм діючого законодавства |
Малі підприємства |
Від 250 до 1000 |
Від 10 до 49 |
|
Середні підприємства |
Від 1000 до 5000 |
Від 50 до 100 |
працюючих, яка не перевищує 10-15 чоловік. Не в останню чергу це відбувається завдяки сприянню органів вищої державної влади. Прикладом тому є, зокрема, Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3.12.1999 р. [94], в якому окреслені положення щодо забезпечення реалізації державної аграрної політики та розвитку сільського господарства України на засадах приватної власності.
Вкрай важливо, щоб нові господарі землі скористалися історичним шансом та були спроможні не лише розробити підприємницьку стратегію, але за допомогою раціональних управлінських рішень досягти безумовного перетворення її у життя.
РОЗДІЛ 2
ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМ ТА НАСЛІДКІВ ВИКОРИСТАННЯ ПЛАНОВИХ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ НА МАЛИХ ТА СЕРЕДНІХ ПІДПРИЄМСТВАХ
2.1. Порівняльний аналіз факторів впливу на розвиток у країнах з різним рівнем ринкових відносин
Малий та середній бізнес в Україні почав свій розвиток за часів перебудови. Закон "Про кооперацію" колишнього СРСР став першим нормативним документом, що регулював діяльність попередників сучасних малих та середніх фірм – славнозвісних кооперативів. Чотирнадцятирічний період новітньої історії малого бізнесу складається, на нашу думку, з двох етапів. Протягом першого (1986–1992 рр.) на фоні ненасиченості ринку товарами та слабкої конкуренції спостерігався стрімкий сплеск підприємницької активності. Так у 1992 р. в порівнянні з 1991 р. темпи приросту чисельності МСП становили 43,9% (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Динаміка кількості малих та середніх підприємств в Україні
Роки |
Кількість МСП |
% до попереднього року |
1991 |
47084 |
- |
1992 |
67739 |
143,7 |
1993 |
84780 |
125,1 |
1994 |
85799 |
101,2 |
1995 |
96019 |
111,9 |
1996 |
96270 |
100,2 |
1997 |
136238 |
141,5 |
1998 |
173404 |
127,3 |
1999 |
197127 |
113,7 |
2000 |
226000 |
114,6 |
Розраховано за даними Держпідприємництва України
Дещо інший вигляд має ситуація за період від 1993 р. до сьогодення. Нові підприємства з категорії малих та середніх з’являються з відносно меншою інтенсивністю: середньорічні темпи збільшення їх кількості за період з 1993 р. по 2000 р. не перевищують 14,6%.
Окреслена тенденція характерна й для окремих галузей народного господарства. Зокрема, для таких пріоритетних, як сільське господарство. Звернемося до даних табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Кількість діючих фермерських господарств України
Роки |
Кількість фермерських господарств |
% зміни до попереднього року |
Площа землі, га |
Середній розмір господарства, га |
1991 |
2098 |
100 |
39232 |
18,7 |
1992 |
14681 |
699,8 |
292152 |
19,9 |
1993 |
27739 |
188,9 |
557554 |
20,1 |
1994 |
31983 |
115,3 |
700428 |
21,9 |
1995 |
34778 |
108,7 |
785983 |
22,6 |
1996 |
35353 |
101,7 |
834331 |
23,6 |
1997 |
35947 |
101,6 |
932227 |
25,9 |
1998 |
35485 |
98,7 |
1029174 |
29,0 |
1999 |
35884 |
101,2 |
1162292 |
32,4 |
Розраховано за даними: [3]
Як видно, на початок 2000 р. кількість фермерських господарств збільшилася у порівнянні з 1994 р. лише на 12%. А в останні роки темпи зростання цих підприємств складали в середньому 0,5%. І це не зважаючи на те, що реформи на селі отримують суттєву підтримку з боку найвищих органів державної влади.
Щодо промисловості: з 1992 р. до 1999 р. спостерігається стійкий спад питомої ваги МСП з 20,8% до 13,6%, а у будівництві – з 18,4% до 9,8%. Про це можливо отримати уявлення з даних, що містяться в табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Питома вага діючих малих та середніх підприємств в Україні по галузях народного господарства у загальному обсязі, %
Галузь |
Роки |
|||||||
1992 |
1993 |
1994 |
1995 |
1996 |
1997 |
1998 |
1999 |
|
Промисловість |
20,8 |
18,1 |
16,2 |
14,3 |
13,7 |
14,0 |
14,6 |
13,6 |
Сільське господарство |
1,8 |
1,2 |
0,9 |
0,7 |
0,7 |
0,9 |
1,7 |
2,3 |
Транспорт і зв’язок |
0 |
2,5 |
2,4 |
2,1 |
2,0 |
2,0 |
2,0 |
1,9 |
Будівництво |
18,4 |
16,4 |
14,6 |
12,3 |
11,1 |
9,9 |
10,3 |
9,8 |
Торгівля, громад-ське харчування, матеріально-тех-нічне постачання, збут, заготівля |
27,5 |
39,1 |
43,8 |
50,5 |
52,8 |
55,4 |
50,8 |
50,9 |
Інші галузі |
31,5 |
22,7 |
22,1 |
20,1 |
19,7 |
17,8 |
20,6 |
21,5 |
Всього |
100 |
100 |
100 |
100 |
100 |
100 |
100 |
100 |
Розраховано за даними: Держкомстату України, Держпідприємництва України
Разом з тим, питома вага підприємств торгівлі, громадського харчування, збуту та заготівлі за вказаний період зросла більш, ніж в два рази: з 27,5 до 50,9%. Примітно, що подібні диспропорції спостерігаються, наприклад, й в країнах Східної та Центральної Європи. За даними Інституту Розвитку Малого та Середнього Бізнесу Угорщини на початок 1998 р. в державі більше третини всіх малих та середніх підприємств діяли в торгівлі та харчуванні – 35,4%, в той час, як у виробництві їх нараховувалося 12,2% [120, р.115]. Але причини ідентичних на перший погляд явищ в Україні і за кордоном відрізняються принципово. В економічно розвинутих країнах впровадження високих технологій має, крім іншого, ще й працезберегаючий ефект, пов’язаний з вивільненням великої кількості саме людських ресурсів.
Інша річ – колишні радянські держави. Відома популярність "торгівельного" бізнесу та сфери послуг живить своє коріння у стагнації або навіть повному згортанні активності колишніх індустріальних велетнів, попит на продукцію яких катастрофічно скоротився разом з розпадом СРСР.
Щодо організаційно-правової форми, то серед МСП переважають підприємства з колективною формою власності. Їх питома вага у загальній кількості малих та середніх підприємств збільшилася з 50% у 1992 р. [65, с.36] до 63,4% на початок 1999 р. В той же час, питома вага МСП з державною формою власності зменшилась з 1992 р. по 1999 р. майже на 10% і складала на 1.01.2000 р. 9056 підприємств (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Розподіл кількості малих підприємств в Україні
за формами власності, %
Роки |
Всього по Україні |
В тому числі за формами власності |
|
державна |
недержавна |
||
1992 |
100 |
14,0 |
86,0 |
1995 |
100 |
2,6 |
97,4 |
1996 |
100 |
1,7 |
98,3 |
1997 |
100 |
2 |
98 |
1999 |
100 |
4,6 |
95,4 |
Розраховано за даними Держпідприємництва України
Визначений перерозподіл пояснюється кількома обставинами. По-перше, йому сприяла приватизація та реструктуризація підприємств, впродовж якої державна власність переходила у колективну: акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю, в тому числі такі, що відповідали критеріям МСП.
По-друге, колективні підприємства – це спосіб об’єднання капіталів та підприємницьких зусиль, джерела яких, на жаль, в край обмежені. І нарешті, це засіб зменшення ризику: у випадку банкрутства учасники відповідають щодо зобов’язань товариства лише своїм внеском до статутного фонду, а не всім своїм майном (включаючи особисте), як власники приватних підприємств.
Незважаючи на поступове збільшення, показник кількості діючих МСП у розрахунку на 1000 чол. населення залишається досить низьким в нашій країні. В середньому в Україні він становить лише 4 (рис.2.1).
Р
ис.2.1.
Кількість малих та середніх підприємств
за 1991-1999 рр.
(на 1000 чол. населення)
Джерело: Держпідприємництво України
В окремих областях цей показник значно нижчий середнього: у Сумській (2,2), Чернігівській (2,6) та Черкаській (3,1). Дещо кращою виглядає ситуація у Києві (10,9), Львівській (5,1), Миколаївській (4,9), Харківській (4,4) областях. Але все це не йде ні у яке порівняння з ситуацією у розвинутих країнах. Наприклад, у Сполучених Штатах він становить 74,2.
В Україні частка зайнятих на малих та середніх підприємствах в 1999 р. становила 7,5% від загальної кількості працездатного населення, в МСБ працювало 1677,5 тис. чол., а також зареєстровано понад 900 тис. приватних підприємців без утворення юридичної особи. Уповільнення темпів зростання кількості МСП відповідно позначилося на показниках, що характеризують чисельність зайнятого на них персоналу. Про це свідчить інформація, що міститься у табл. 2.5.
Таблиця 2.5
Кількість зайнятих у малому та середньому бізнесі України.
Роки |
Середньоспискова чисельність працюючих на МСП, тис. чол. |
Темпи зміни, % |
У тому числі зайняті в селянських (фермерських) господарствах, тис. чол. |
|
Всього |
Темпи зміни, % |
|||
1991 |
1192,4 |
- |
5,3 |
- |
1992 |
1248 |
104,7 |
36,7 |
692,5 |
1993 |
1231,7 |
98,7 |
69,4 |
189,1 |
1994 |
1104,3 |
89,7 |
80,0 |
115,3 |
1995 |
1124,9 |
101,9 |
86,7 |
108,4 |
1996 |
1178,1 |
104,7 |
88,2 |
101,7 |
1997 |
1395,5 |
118,5 |
74,6 |
84,6 |
1998 |
1559,9 |
111,8 |
65,6 |
87,9 |
1999 |
1677,5 |
107,5 |
- |
- |
Розраховано за даними: Держпідприємництва України, [3, c.184], [58, c.2], [59, c.49]
Як видно з таблиці 2.5, кількість персоналу на малих та середніх підприємствах на початок 2000 р. сягнула 1677,5 тис., що на 485,1 тис. більше від рівня 1991 р., коли цей показник складав 1192,4 тис. чол. З 1992 р. кількість зайнятих у кооперативах постійно скорочується: з 811,8 тис. у 1991 році до 50,3 тис. у 1997 р., тобто більш, ніж у 16 разів [59, c.49]. Цей факт пояснюється тим, що більшість кооперативів змінила свій юридичний статус та стали малими підприємствами, а частина їх персоналу стали приватними підприємцями, кількість яких за період з 1992 по 1999 р. виросла майже на 700 тис.
Звертає на себе увагу різке скорочення працюючих на МСП у 1994 р. з 1231,7 тис. до 1104,3 тис. Причинами такого явища, головним чином, стали: погіршення умов функціонування малих та середніх підприємств, запровадження різноманітних регулятивних заходів, що стримували розвиток бізнесу та сприяли його переходу в сферу тіньової економіки: саме в 1994 р. було запроваджено оподаткування з доходів, а не з прибутку підприємств, розширився перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також зросла вартість ліцензій. Все це не могло не позначитися на рівні оптимізму малих та середніх бізнесменів, які за своєю природою є доволі чутливим до різного роду змін в макроекономічному середовищі.
Середня чисельність працюючих на одному підприємстві також має тенденцію до скорочення (рис.2.2). В 1999 р. вона становила 9 осіб. Між тим, цей показник вищий, ніж у середньому в країнах Європейській Співдружності – 6 чол. Але як видно з рис. 2.2 даний показник має тенденцію до скорочення: в 1991 р. на одному МСП працювало біля 25 осіб.
Аналізуючи кількість зайнятих в малому та середньому бізнесі в Україні можна зробити припущення, що реальні дані щодо працюючих в цьому секторі перевищують статистичні. За оцінками Європейського Банку Реконструкції та Розвитку обсяги тіньової економіки в Україні складають 46% від ВВП. Наявність тіньової економіки характерна для усіх країн Центральної та Східної Європи, але Україна в цьому плані випереджає інші. Так, наприклад, в
Рис.2.2.
Динаміка середньої чисельності працюючих
на одному підприємстві
Джерело: Держпідприємництво України
Угорщині даний показник становить 30 %, в Естонії – 20%, і навіть в Росії – 40% [124, р.2]
На фоні прихованого безробіття, певна кількість персоналу великих підприємств лише числиться на робочих місцях, а на справді знаходиться у відпустках або працює далеко неповний тиждень. За цими обставинами, в пошуках коштів до існування люди знаходять себе саме в сфері малого бізнесу.
Досить поширене явище у державі й праця без контрактів. Можливо припустити, також що невідповідність кількісних характеристик реальному стану малого та середнього бізнесу в нашій державі, пояснюється особливостями статистичного обліку. Оскільки, на відміну від більшості країн звітні показники відносно діяльності малих підприємств містять інформацію виключно щодо юридичних осіб й не враховують фізичних осіб – приватних підприємців.
Таким чином, фактично в малому та середньому бізнесі України зайнято значно більша кількість людей, ніж офіційно зареєстровано.
Ще одним важливим індикатором ефективної діяльності малих та середніх підприємств є обсяг виробленої ними продукції, виконаних робіт та наданих послуг. За 1999 р. цей показник становив 22900,0 млн. грн. Найбільша його частка (39,3%) припадала на підприємства торгівлі та громадського харчування. Хоча в порівнянні з 1997 р. питома вага внеску даної категорії МСП зменшилася на 3,4% (табл. 2.6). Внесок малих та середніх сільськогосподарських підприємств в загальний обсяг продукції, що вироблений МСП, збільшився з 1,2% до 3,3%.
Таблиця 2.6
Структура виробництва продукції малих та середніх підприємств у галузях народного господарства
Галузь |
Обсяг виробленої продукції (робіт. послуг), млн. грн. |
У % до загального обсягу виробництва МСП |
||
1997 р. |
1999 р. |
1997 р. |
1999 р. |
|
Промисловість |
3616,7 |
4778,3 |
19,7 |
20,9 |
Сільське господарство |
220,3 |
744,8 |
1,2 |
3,3 |
Транспорт |
899,6 |
982,7 |
4,9 |
4,3 |
Будівництво |
2203,0 |
2632,3 |
12 |
11,5 |
Торгівля та громад-ське харчування |
7839,2 |
8988,7 |
42,7 |
39,3 |
Наука і наукове обслуговування |
367,2 |
562,1 |
2 |
2,5 |
Інші |
3212,8 |
4211,1 |
17,5 |
18,4 |
Всього |
18358,7 |
22900,0 |
100 |
100 |
Розраховано за даними: Держпідприємництва України, [58, c.10]
Аналогічні тенденції спостерігаються й на промислових малих та середніх підприємствах, частка яких в загальному обсязі продукції МСП склала по результатам 1999 р. 20,9%.
Н
а
перший погляд може виникнути враження
про більш-менш позитивні тенденції
відносно перерозподілу зусиль між
"малими" та "великими" щодо
внеску до обсягу створюваної продукції.
Наприклад, у промисловості питома вага
МСП та кооперативів зросла в цьому
випадку з 2,6% в 1996 р. до 5% на початку 1998
р. Ще "оптимістичнішою" виглядає
картина у сільському господарстві: з
1990 р. до 1999 р. приватний сектор збільшив
свою присутність у валовій продукції
галузі з 29,6% до 59,9%. Але при більш детальному
дослідженні дещо стає більш зрозумілим:
відносний зріст зовсім не супроводжується
збільшенням абсолютних обсягів
виробництва, а от суспільний сектор все
здає та здає міцні
колись позиції (рис. 2.3).
Рис.2.3. Валова продукція сільського господарства
Джерело: [3, c.34], [43, с.88.]
З наведених на рис. 2.3 даних видно, що частка приватного сектору у валовій продукції сільського господарства постійно збільшується не за рахунок зростання обсягів його виробництва, а з-за спаду у суспільному секторі.
Найбільша частка (77%) від загального обсягу виробництва в цілому в економіці України припадає на малі та середні підприємства з колективною власністю, на приватні – 16%, а на державні лише приблизно 5%. В галузевому розрізі доля колективних малих та середніх фірм складає: в сільському господарстві 92%, на транспорті – 86%, в науці – 80% [65, c.36].
Слід зауважити, що розподіл кількості малих та середніх підприємств в Україні за формами власності не співпадає зі структурою обсягів виробництва продукції, робіт та послуг даних підприємств. Наприклад, в 1997 р. суб’єкти господарської діяльності з колективною власністю складали 64,1% від загальної чисельності, а обсяг виробленої ними продукції – 77%; щодо приватних підприємств, яких налічувалося 32%, то їх частка у виробництві нижча – 16%. Тобто, продуктивність праці на підприємствах з колективною власністю перевищує даний показник приватних фірм.
За 1999 рік балансовий прибуток малих та середніх підприємств України склав 1879 млн. грн. (табл.2.7): 69% його обсягу одержали підприємства торгівлі та громадського харчування, основні виробничі галузі – промисловість та будівництво, відповідно, - 21,7 % та 12,6 %.
Як видно з табл. 2.7, балансовий прибуток МСП в 1998 р. різко скоротився порівняно з 1997 р. В 1999 р. ситуація дещо покращилася й навіть перевищила аналогічний показник 1997 р., але діяльність МСП ряду галузей (в тому числі сільського господарства) в цілому по Україні була збитковою.
Таким чином, розвиток малого та середнього бізнесу в Україні за усіма наведеними показниками (внесок у ВВП, кількість зайнятих у МСБ, число малих фірм на 1000 чол. населення) є порівняно незадовільним.
Якщо для вітчизняної економіки малий та середній бізнес – явище відносно нове, то в світовій практиці це могутня складова загальної системи
Таблиця 2.7
Фінансові результати діяльності малих та середніх підприємств України
Галузь |
Балансовий прибуток, млн. грн. |
||
1997 р. |
1998 р. |
1999 р. |
|
Всього, в тому числі: |
1659,4 |
13,4 |
1879,0 |
Промисловість |
359,4 |
13,4 |
139,1 |
Сільське господарство |
28,4 |
-81,8 |
-79,0 |
Транспорт та зв’язок |
48 |
3,4 |
61,1 |
Будівництво |
209,7 |
76,3 |
103,8 |
Торгівля та громадське харчування |
630,8 |
28,6 |
1314,5 |
Матеріально-технічне постачання та збут |
45,2 |
23,8 |
65,5 |
Заготівлі |
5,4 |
2,2 |
-4,9 |
Житлово-комунальне господарство |
3,4 |
-1,3 |
-11,3 |
Побутове обслуговування |
28,8 |
1,4 |
16,0 |
Розраховано за даними Держпідприємництва України
виробничих сил, засіб підтримки соціальної стабільності, втілення у життя економічного прагнення людини до реалізації своїх здібностей та вмінь. Це відноситься як до економічно розвинутих держав, так й до деяких країн, що стали на шлях ринкових реформ у середині 80-х років XX століття. Звернемося до їх досвіду, бо він, певно, може бути корисним з погляду на покращання ситуації, яка склалася у цій сфері в Україні.
Слід зазначити: ставлення до малих форм економічної діяльності зазнало значних змін протягом останніх десятиріч. В 60-х та на початку 70-х років економічний прогрес та технічний розвиток асоціювалися з великими фірмами. Малий бізнес, з іншого боку, за звичай ідентифікувався з периферійними та відсталими сферами економіки, характеризувався негативними якостями, а саме неефективним використанням ресурсів, низьким рівнем зайнятості тощо. Проте, економічний спад та масове безробіття кінця 70-х – початку 80-х років похитнули впевненість в необмежених можливостях індустріальних гігантів та привернули увагу саме до малого підприємництва. Відповідно змінився й настрій більшості публікацій, які проголосили малий та середній бізнес панацеєю від всіх економічних негараздів.
Як було помічено, МСП – найбільш динамічна група господарських суб’єктів, один з основних компонентів ринкової економіки, який вагомо впливає на економічне піднесення та гармонізацію суспільних відносин. І цьому є свої пояснення. По-перше, невелика потреба у первісному та обіговому капіталі1. І дійсно, якщо дослідити динаміку зміни чисельності малих та середніх фірм за останні 20 років, то спостерігається постійне збільшення їх кількості (рис.2.4).
В Німеччині, наприклад, число малих та середніх підприємств зросло з 1233125 в 1977 р. до 1573310 в 1996 р., тобто більш ніж на 340 тис.2 за 20 років [122], в США – з 4, 777 млн. в 1982 р. до 6,33 млн в 1997 р. В Японії ж з 1963 р. кількість МСП збільшилася майже вдвічі: з 3,88 млн до 6,47 млн. в 1994 р. [105, р.153].
Крім того, зросла також й динамічність сектору МСБ, тобто, якщо в 1973 р. в Німеччині засновувалося 147 тис. нових підприємств, то в 1996 р. цей показник становив вже 434 тис. на рік. В ЄС в середньому коефіцієнт створення (відношення кількості підприємств, що утворюються, до числа усіх підприємств) в 90-ті роки дорівнював приблизно 10%. Зважаючи на це, природним виглядає той факт, що малі та середні підприємства складають в
Розраховано
за даними:: Institut für Mittelstandsforschung, Bonn,
Department of Trade and Industry, United Kingdom; Small Business
Administration, USA
економіці розвинутих країн більше 95% кількості всіх підприємств, забезпечують зайнятість 50-70% працездатного населення (табл.2.8).
Доволі ефективно функціонують малі та середні підприємства також в деяких країнах Центральної Європи, де вони створюють 50-66% ВВП та працевлаштовують більше 50% зайнятих: в Чеській Республіці – 66,3%, Угорщині – 66%, Польщі – 58%. Цікаво відмітити той факт, що саме в цих державах темпи реформ значно вищі, ніж в інших постсоціалістичних країнах. Наприклад, темпи росту реального ВВП в 1997 р. становили: 6,9% – в Польщі, 4,6% – в Угорщині1, тоді як в країнах з від’ємним або незначним ростом цієї
Таблиця 2.8
Стан малого та середнього підприємництва в країнах світу
Країна
|
Кількість МСП, тис. |
Кількість МСП на 1000 чол. населення |
Зайнято в МСП, млн. чол. |
Частка у загальній кількості зайнятих, % |
Внесок МСП у ВВП, % |
Великобританія |
2630 |
46 |
13,6 |
49 |
50–53 |
Німеччина |
2290 |
37 |
18,5 |
75,5 |
50–54 |
Італія |
3920 |
68 |
16,8 |
73 |
57–60 |
Нідерланди |
590 |
37,6 |
3,425 |
57 |
50 |
Франція |
1890 |
35 |
15,2 |
54 |
55–62 |
США |
19300 |
74,2 |
70,2 |
54 |
50–52 |
Японія |
6450 |
49,6 |
39,5 |
78 |
52–55 |
Південна Корея |
2672 |
57,6 |
8,26 |
69,3 |
48,4 |
Чехія |
552 |
53,5 |
3,15 |
66,3 |
52,9 |
Угорщина |
770 |
76,2 |
1,889 |
66 |
50–60 |
Польща |
2178 |
56,27 |
7,595 |
58 |
58 |
Словаччина |
41,4 |
7,7 |
0,834 |
40 |
35 |
Словенія |
32,6 |
17,1 |
0,162 |
19 |
20 |
Україна |
197,1 |
4 |
1,67 |
7,4 |
8 |
Литва |
46,4 |
12,54 |
1,137 |
69,2 |
22 |
Росія |
844 |
5,65 |
8,3 |
13 |
10–11 |
Розраховано за даними: Держпідприємництва України, Адміністрації Президента України, Ресурсного центру малого підприємництва Росії [62].
величини (–6,9% в Болгарії, –6,6% в Румунії, –3,0% в Україні та 0,8% в Росії), показники розвитку малого та середнього бізнесу невеликі.
Діяльність МСП істотно впливає на розвиток економіки певних галузей народногосподарського комплексу, в тому числі сільського господарства. Наприклад, в Угорщині в 1996 році середніми, малими та мікропідприємствами вироблено 80,9 % всього обсягу сільськогосподарської продукції (див. табл. 2.9).
Таблиця 2.9
Розподіл сільськогосподарського товарообігу по видам підприємств в Угорщині (1996 рр.)
Категорія підприємства |
Кількість працівників, чол. |
Частка у загальному товарообігу, % |
Мікропідприємства |
менш 10 |
15,4 |
Малі |
10-49 |
22,5 |
Середні |
50-249 |
43,0 |
Великі |
більш 250 |
19,1 |
Всього |
|
100,0 |
Джерело: [120, с.133]
Аналогічні процеси відбуваються й в інших країнах Європи, чого на превеликий жаль, не можна сказати про Україну.
По-друге, розвиток діяльності МСП служить одним з найважливіших джерел нових робочих місць, в чому проявляється його соціальне значення. В більшості розвинутих країн, частка зайнятих в МСП зросла протягом останніх 20 років, наприклад, в Фінляндії – з 40% в 1980 до 60% в 1996 р., в Німеччині – з 70,4% (1977 р.) до 75,5% (1996 р.).
Роль великих підприємств у забезпеченні зайнятості в багатьох країнах має тенденцію до зниження. Середній розмір підприємств у промисловості впав порівняно з початком 1980-х в Канаді, Великобританії і Сполучених Штатах, залишився незмінним в Німеччині та зріс в Японії (табл. 2.10). Малі та середні підприємства складають 99% від загальної кількості зареєстрованих, в
Таблиця 2.10