Послідовність етапів розробки плану рослинництва на малих та середніх підприємствах апк

Плановий період	Етап планування
Перспективний	1. Уточнення і розробка системи сівозмін
	2. Планування системи живлення сільськогосподарських культур
	3. Планування урожайності сільськогосподарських культур
	4. Планування галузей садівництва і виноградарства
	5. Розподіл продукції рослинництва
Річний	1. Планування використання земельних угідь та заходи щодо поліпшення землі
	2. Планування посівних площ
	3. Планування потреби у насінному матеріалі
	4. Планування урожайності
	5. Планування внесення добрив, придбання та використання пестицидів
	6. Планування виробництва валової продукції

Планування урожайності починають з виявлення її тенденцій за попередні роки. Урожайність планують окремо для земель різної якості та намічають заходи щодо її приросту. На останньому етапі як перспективного, так й річного планування, передбачають розподіл продукції рослинництва на відповідні періоди.

Планування тваринництва передбачає розробку виробничої програми по тваринництву та забезпеченню кормами. В плані визначають поголів’я тварин, птахів та кількість бджолосімей. З метою підвищення ефективності тваринництва в господарстві передбачається система заходів з впровадження нових технологій, покращанню відгодівлі тварин та використанню високопродуктивних порід.

На першому етапі планування галузей тваринництва на малих та середніх підприємствах на основі аналізу даних попередніх років, наукових рекомендацій прогнозують продуктивність тварин та визначають потребу в кормах. Наступним кроком є планування поголів’я у відповідності до плану збуту продукції та власних потреб господарства. Виробнича програма по тваринництву до того ж містить план осіменіння тварин, оборот стада, прямі витрати на одну голову та одиницю продукції. Нарешті, планують валову продукцію тваринництва та її розподіл.

Спосіб планового реагування підприємства залежить від характеру змін в середовищі, в якому функціонує підприємство. Стабільне середовище характеризується невеликими змінами у виробничій програмі підприємства та технології, майже постійними джерелами постачання, порівняно стабільними умовами господарювання та економічної політики держави. Нестабільне середовище ж викликає значні зміни в технології, структурі ринку, державному регулюванні тощо. Саме у такій атмосфері вимушені здійснювати підприємницькі проекти співробітники малих та середніх підприємств. Здається, самі обставини спонукають їх до впровадження планових передбачень. Але на практиці часто спостерігається протилежна ситуація, коли оперативні цілі превалюють над стратегічними. Брак часу на планування у керівників викликає кепські наслідки у майбутньому. І хоча сьогодні мало хто негативно оцінює планування як таке, воно, на жаль, залишається найслабшою ланкою у ланцюгу управлінській діяльності МСП.