Визначення політики фірми

Прийняття стратегічного плану

Середній управлінський рівень

Визначення тактики досягнення планів

Нижчий управлінський рівень (виконавці)

Деталізація загальних планів

План підрозділу 1

План підрозділу 2

План підрозділу 3

План підрозділу N

Рис. 3.6. Зміст та етапи планування "згори-донизу"

правило, не володіє достатньо детальною й актуальною інформацією, щоб запланувати заходи підприємства на нижчих рівнях.

Таке планування, дозволяє достатньо ефективно управляти мікро- та деякими малими підприємствами. Припущення про те, що планування "донизу" потребує менше трудових витрат, виявляється при збільшенні розмірів фірми не таким обгрунтованим. У випадку нереалістичності встановлених зверху цілей та планів, виникне потреба у додаткових зусиллях підпорядкованого відділу по їх коригуванню. З погляду мотивації рекомендується участь у розробці планових рішень всіх рівнів управління, що реалізується при плануванні "нагору". На противагу плануванню "донизу", розвиток і рішення планів починається тут із нижчих рівнів менеджменту (рис. 3.7). Окремі організаційні одиниці планують також цілі, заходи, ресурси тощо, далі передають свої плани у вищі інстанції, де вони узагальнюються, координуються й інтегруються. При цьому окремі підпорядковані плани є вихідним пунктом для загальних цілей і планів підприємства. Така послідовність дій відповідає індуктивному розвитку програм у тимчасову багатоступінчасту систему планів. Перевагами даного типу планування є, по-перше, полегшення ідентифікації цілей і планів на наступних рівнях. По-друге, при цій формі організації забезпечується значна узгодженість інформації, досвіду і сфери відповідальності носіїв планування і реалізації, що сприяє підвищенню реалістичності. По-третє, поступовим узагальненням планів на різних рівнях управління досягається їх автоматична вертикальна інтеграція. Для забезпечення горизонтальної координації повинні бути прийняті додаткові заходи.

Планування "нагору" наштовхується, проте, і на значні труднощі, що є наслідками вертикальної взаємозалежності планів. На противагу плануванню "донизу", при якому часткові плани випливають з вищих цілей, небезпека планування "нагору" полягає у можливості розбіжності окремих цілей і планів. У подібному випадку потрібна так звана негативна координація (настроювання нижчих цілей на загальний рівень або зміни цілей і заходів окремих областей) чи введення планування "вниз". Зазначена проблема буде регулярно з'являтися, тому що для їх збіжності передбачається, що вищестоящі цілі і плани повинні інтегруватися у вже існуючі окремі програми, що уже відомі всім залученим до процесу планування. Тут виникає логічна проблема: неможливість розробки підпорядкованих цілей, планів і альтернатив без зведень вищестоящих цілей, планів і альтернатив, і навпаки.

Топ-менеджмент

Визначення цілей діяльності та розвитку фірми в цілому

Розробка бізнес-концепції

Формування політики фірми

Інтеграція у стратегічний план

Узагальнення та координація окремих планів

Середній управлінський рівень

План підрозділу 1

План підрозділу 2

План підрозділу N

Цілі підрозділу 1

Цілі підрозділу 2

Цілі підрозділу N

Нижчий управлінський рівень (виконавці)

Рис. 3.7. Зміст та етапи планування "знизу-нагору"

Хиби, які притаманні двом попереднім варіантам логіки планування, усуваються при планування "по колу" або зустрічному плануванні. Основний його принцип полягає у тому, що кожний рівень управління планує діяльність у сфері своєї безпосередньої відповідальності, і одночасно контролює й інтегрує планування підпорядкованих інстанцій (рис.3.8). Таким чином, по-перше, проявляється позитивний вплив планування на мотивацію учасника. Другою особливістю є специфічна комбінація центрального планування і

Топ-менеджмент

Ні

Формування цілей діяльності та розвитку фірми

Розробка бізнес-концепції