Розробники плану

Методична база планування Засоби планування

Рис. 3. Алгоритм вдосконалення системи внутрішньофірмового планування на малих та середніх підприємствах

Для оцінки ситуації та виявлення існуючих проблем планування одержані результати порівнюються з еталонними моделями, які розроблені в процесі дисертаційного дослідження відповідно для кожного типу МСП: мікро-, малих та середніх підприємств.

На результати реформування системи планування на МСП істотний вплив справляє раціональний вибір організаційної форми та окреслення кола осіб, що розроблятимуть планові передбачення. Функціональними виконавцями планування на підприємстві можуть бути: власники та уповноважені ними фахівці, до функцій яких входить середньо- та короткострокове планування відповідних сфер діяльності, команди планування, плановий підрозділ, зовнішні консультанти. Так, наприклад, на мікропідприємствах власник особисто планує діяльність фірми.

На малих підприємствах доцільне делегування повноважень з планування так званим командам планування, що формуються з представників підрозділів, які приймають участь у реалізації певного бізнес-проекту.

Нарешті, на середніх підприємствах планова діяльність доручається плановому відділу, розмір якого залежить від потреб фірми, обсягів планової роботи та наявних ресурсів.

Підприємство може здійснювати планування власними силами або за допомогою зовнішніх консультантів. З наведених варіантів обирається найбільш прийнятний для умов конкретного МСП різновид, причому одна форма не виключає іншої. На підприємстві може бути власний відділ планування (або планувальник), але для розробки складних або особливо відповідальних планів залучаються зовнішні консультанти.

При визначенні логічної спрямованості планування на МСП можливий вибір однієї з альтернатив: "згори-донизу", "знизу-нагору" та "по колу". На думку дисертанта, планування "згори-донизу" у чистому вигляді доцільно на мікропідприємствах та більшості малих підприємств, які за своїм статусом відносяться в основному до приватних фірм або товариств з обмеженою відповідальністю. Логістична модель планування "нагору" може існувати в акціонерних товариствах. Тут вищим органом управління є загальні збори акціонерів, яких, по-перше, може бути велика кількість, і, по-друге, вони не завжди є співробітниками фірми. Тому в функції загальних зборів входить вибір та затвердження планів роботи підприємства з кількох запропонованих альтернативних варіантів. Для частини малих і середніх фірм, що є товариствами з обмеженою відповідальністю та закритими акціонерними товариствами, характерне планування "по колу".

З огляду на специфіку МСП, у дисертаційній роботі виділено чотири типи внутрішньофірмового планування: неформалізоване, формалізоване фінансове, оперативне та комплексне планування (табл. 2). Для кожного з них рекомендована система показників та процедур їх визначення.

Таблиця 2

Типи планування на малих та середніх підприємствах

Тип планування	Характеристика	Де і коли вико-ристовуються
1. Неформа-лізоване планування	Цілі, стратегії, послідовність дій, існують в свідомості власника. Робляться певні фінансові розрахунки, як правило, короткострокові або під певний проект. Роль планування керівництвом недооцінюється, часу на нього відводиться недостатньо	Мікропідприєм- ства, малі та середні фірми на стадіях "зародження" та "становлення"
2. Формалізо-ване бю-джетування	Домінуюча роль фінансового планування над іншими. Чітко окреслені фінансові цілі та показники роботи. Плани оформлюються у вигляді бюджету та підбюджетів окремих підрозділів	Мікропідприєм-ства, малі та середні на фазі "зростання"
3. Формалізо-ване оперативне планування	Функціональні плани охоплюють всі сторони діяльності фірми в коротко- та середньостроковий період: маркетинг, виробництво, кадри тощо.	Малі, середні підприємства в розвиненій фазі діяльності
4. Комплексне планування	Наявність стратегічних, тактичних та оперативних планів. Всеохоплююче, неперервне, деталізоване планування	Малі, середні підприємства в сталій фазі діяльності

Типи планування подані у послідовності вдосконалення планової роботи. Перший - поширений на вітчизняних МСП, керівництво яких не має, як правило, сучасної економічної освіти та вважає планування, з одного боку, дуже складним та непевним процесом, а з іншого, непотрібним за умов сьогодення з огляду на законодавчі, політичні та соціально-економічні зміни, які супроводжують українське підприємництво. Надалі, синхронно з ринковим розвитком бізнесу і змінами в економічному середовищі, структурі та вимогах ринку, бізнес постає перед необхідністю вибору подальшої стратегії: росту, закріплення своїх позицій або виживання. Будь-який з зазначених шляхів потребує зваженої програми дій. Тому керівництво МСП приходить до усвідомлення необхідності планування, переходу від неформальних його форм до систематизованих. У протилежному випадку досягнутий рівень підприємницькій діяльності буде втрачено, а зусилля з організації бізнесу можуть стати марними.