1. Політизація французького суспільства

Протягом осені 1791 р. - літа 1792 р. у Франції погіршувалася економічна ситуація. Зростали ціни на хліб, розгорталася інфляція. Невдоволення народу посилювалося. В усіх негараздах у країні звинувачували короля і нерішучу діяльність Законодавчих зборів. Дедалі більше прихильників знаходила ідея ліквідації монархії та встановлення республіки. У русі за республіку велику роль відіграли політичні клуби, які в ті часи заступали партії. Провідне місце серед них посідав Якобінський клуб, члени якого збиралися у бібліотеці монастиря св. Якоба. Його лідерами були Марат, Дантон, Робесп'єр. Якобінці у майбутньому стали уособлювати крайні, непримиренні позиції в революції.

2. Законодавчі збори. Початок революційних війн

Після прийняття конституції Установчі збори було розпущено і проведено вибори до Законодавчих зборів. До них було обрано 745 депутатів. Майже 1/3 становили конституційні монархісти. Якобінців було вдвічі менше, до того ж із ними порвали депутати від департаменту Жиронда.

Тим часом, ситуація ускладнювалася втручанням у внутрішні справи Франції урядів сусідніх європейських держав. Питання про війну не сходило з порядку денного Законодавчих зборів, які розпочали свою роботу 1 жовтня І 791 р. Жирондисти виступали за те, щоб розпочати боротьбу проти антифранцузької коаліції європейських держав, вважаючи, що війна об'єднає народ і принесе перемогу. Прихильники конституційної монархії, які раніше збирались у монастирі фельянів, виступали проти війни. Вони боялись і народу, і королівської влади. Перемогла думка

 жирондистів, тим паче, що до війни схилявся й сам король, щоправда, з власних міркувань. Франція опинилася на порозі війни проти коаліцій інших держав.

Проти Франції лаштувалися виступити насамперед Австрія та Пруссія. Їх підтримували шведський, іспанський та сардинський королі. Початок війни наближала підбурювальна діяльність аристократів, які втекли з Франції та осіли в прикордонних містах.

Приводом до війни стала вимога монарха. Австрії до Законодавчих зборів Франції відмовитися від конституції. Це було пряме втручання у внутрішні справи країни, чого не могла стерпіти більшість членів цих зборів. У квітні 1792 р. Австрії було оголошено війну.

Законодавчі збори мали хибну уяву про міць французької армії. Вона не була готовою до війни. Її плани завчасно стали відомі австрійському штабові. Частина офіцерів навмисне відкривала дорогу австрійській армії.

Для боротьби проти революційної Франції утворилася перша коаліція, до складу якої входили Австрія та Пруссія. У липні Пруссія оголосила війну Франції, яка й без того зазнавала нищівної поразки. Законодавчі збори змушені були 11 липня 1792 р. звернутися до населення із закликом: "Вітчизна в небезпеці!". На захист Парижа рушили війська добровольців. Відображенням патріотичного піднесення у країні стала славнозвісна "Марсельєза" ("Гімн марсельців"). У майбутньому ця пісня добровольців марсельського батальйону стала державним гімном Франції.

3. Повстання 10 серпня 1792 р. Проголошення республіки

Законодавчі збори балансували між озброєним народом і королівською владою. Така непослідовність і нерішучість Законодавчих зборів, відмова від проголошення республіки сприяли новому піднесенню революції.

Політична криза ускладнювалася воєнними поразками. Хвилю обурення серед парижан викликали повідомлення про те, що Марія - Антуанетта ще до початку бойових дій передала австрійцям план ведення воєнної кампанії. Погроза командувача армії інтервентів герцога Брауншвейзького знищити Париж, якщо не буде відновлено законну владу короля і покарано бунтівників, ще більше згуртувала народ. 9 серпня 1792 р. було утворено революційну повстанську Комуну Парижа. У ніч проти 10 серпня під її керівництвом тисячі людей оточили, а потім і захопили королівський палац Тюільрі. Законодавчі збори змушені були усунути короля від влади, одначе по деякім часі й Комуну було оголошено незаконною організацією. Новий уряд - Тимчасову виконавчу раду - сформували жирондисти. Міністром юстиції став один із якобінців - Жорж Дантон.

 

Не припинила своєї діяльності й Комуна, яку очолювали Робесп'єр і Марат. Навколо неї гуртувалося чимало жителів Парижа та околиць. Радикально налаштованих громадян називали санкюлотами. Так аристократія попервах презирливо йменувала представників міської бідноти, які, на відміну від дворян, носили не короткі, а довгі штани.

15 серпня 1792 р. почалися вибори до Національного Конвенту (зборів), який повинен був переглянути конституцію. Виборчі права було надано всім чоловікам, які досягли 21-річного віку, майновий ценз ліквідовано. Поки в Парижі тривали вибори, сюди невпинно наближалася прусська армія. Сили парижан пощастило зібрати лише у вересні; біля поселення Вальмі 20 вересня 1792 р. французи одержали переконливу перемогу над австро-прусськими військами. Того самого дня у Парижі зібрався Конвент, який ухвалив рішення про ліквідацію монархії та проголошення Франції республікою.