Групи основних засобів і мінімально допустимі строки їх корисного використання

№ групи	Назва	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
1	Земельні ділянки	-
2	Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом	15
3	Будівлі Споруди Передавальні пристрої	20 15 10
4	Машини та обладнання з них: ЕОМ і пов’язані з ними комп’ютерні програми, засоби зчитування і друку інформації, інші інформаційні системи, комутатори, модеми, джерела безперебійного живлення, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони, рації, вартість яких перевищує 2500 грн.	5 2
5	Транспортні засоби	5
6	Інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
7	Тварини	6
8	Багаторічні насадження	10
9	Інші основні засоби	12
10	Бібліотечні фонди	-
11	Малоцінні і швидкозношувані предмети	-
12	Тимчасові (не титульні ) споруди	5
13	Природні ресурси	-
14	Інвентарна тара	6
15	Предмети прокату	5
16	Довгострокові біологічні активи	7

Оцінка терміну корисного використання необо­в'язково має збігатися з нормативним строком використання об'єкта основних засобів. Це по­в'язано з вирішенням питання мінімізації витрат.

Скажімо, підприємство може встановити термін корисного використання обладнання і проводити його заміну кожні 5 років, хоча фізично його можна використовувати 10 років.

Встановлені терміни корисного використання основних засобів повинні оформлятись наказом по підприємству.

Також, з введенням Національних стандартів бухгалтерського обліку та Податкового кодексу підприємствам надається право самостійно обирати та використовувати методи нарахування амортизації.

Встановлено такі основні методи нарахування амортизації:

0. - прямолінійний;

1. - зменшення залишкової вартості;

2. - прискореного зменшення залишкової вартості;

3. - кумулятивний;

4. - виробничий.

Прямолінійний метод нарахування амортизації.

При застосуванні прямолінійного методу вартість об’єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання. Метод ґрунтується на припущенні, що сума нарахованої амортизації залежить від терміну (тривалості) експлуатації об’єкта основних засобів.

При застосуванні цього методу:

• річна сума амортизації однакова протягом усіх років експлуатації об’єкта;

• сума зношення накопичується рівномірно;

• залишкова вартість об’єкта основних засобів рівномірно зменшується до рівня ліквідаційної вартості.

Щорічні амортизаційні відрахування А_р визначаються за формулою

, (5.7)

де Ф_п – первісна вартість основних засобів, грн.; Ф_л – ліквідаційна вартість основних засобів, грн.; Т_к – строк корисного використання, роки.

Зазвичай прямолінійний метод застосовують для тих об’єктів основних засобів, які виконують відносно постійний обсяг роботи і для яких основним чинником, що обмежує термін використання, є тривалість експлуатації, а не моральне старіння. Як приклад можна назвати газопроводи, цистерни тощо.

Прямолінійний метод є найбільш поширеним у цілому світі. До 01.07.97 р. прямолінійний метод був єдиним методом нарахування амортизації основних засобів для вітчизняних підприємств. Він простий у застосуванні, його нормативи легко коригувати. Мабуть, у цьому полягає його єдина, але дуже важлива перевага над іншими методами амортизації. Багато в чому вибір на користь методу прямолінійного списання визначає саме ця його якість. Коли немає істотних ознак зростання витрат на ремонт основних засобів, пов’язаного із збільшенням терміну їх використання, коли немає даних про можливість швидкого морального зношення необоротних активів або є ускладнення із визначенням обсягу виробничої потужності за весь строк корисного використання основних засобів, застосування цього методу є повніс­тю виправданим.

На сьогодні прямолінійний метод як оптимальний може бути рекомендовано для нарахування амортизації будівель і споруд, більшості видів промислового обладнання різних галузей, інструментів, приладів, інвентарю тощо.

Метод зменшення залишкової вартості.

Відповідно до цього методу річна сума амортизації Ар визначається за формулами

Ар = , (5.8)

, (5.9)

де Ф_з – залишкова вартість об’єкта основних засобів, грн.; Н_А – річна норма амортизації, %.

Застосування цього методу передбачає використання фіксованої (в процентах) норми річної амортизації. Цей метод ґрунтується на припущенні, що новий об'єкт основ­них засобів дасть найбільшу віддачу в перший рік його експлуатації. Відтак його віддача (продуктивність, потужність) з року в рік меншає. Відповідно в перший рік експлуатації об'єкта буде отримано більше економічних вигод, ніж у кожно­му наступному.

Отже, при цьому методі економічно обгрунтоване нарахування більшої суми амортизації в пер­шому році використання об'єкта і поступове її зменшення надалі.

Оскільки при застосуванні цього методу сума амортизації нараховується нерівномірно, то нерівномірно накопичується сума зношення і зменшується залишкова вартість. В останньому році експлуатації об'єкта залишкова вартість набли­жається до ліквідаційної вартості.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості.

При цьому методі щорічні амортизаційні відрахування А_р визначаються за такою формулою

А_р = Н_А × Ф_Б , (5.10)

де Ф_Б – балансова вартість основних засобів, грн.

Річна норма амортизації Н_А визначається за формулою

. (5.11)

Річна норма амортизації є фіксованою величиною (у відсотках) і застосовується до залишкової вартості об'єктів основних засобів. При цьому в перший рік експлуатації об’єкта основних засобів нараховується найбільша сума амортизації, відтак вона зменшується щороку. Очікувана ліквідаційна вартість не враховується при розрахунку річної норми амортизації. Тому в останній рік експлуатації об'єкта річну суму амортизації слід розрахувати не за формулою, а як різницю між залишковою вартістю об'єкта на по­чаток року і його ліквідаційною вартістю.

Кумулятивний метод.

Кумулятивний метод ґрунтується на використанні кумулятивного коефіцієнта, який змінюється залеж­но від кількості років, що залишилися до кінця передба­чуваного терміну експлуатації об'єкта.

Норма амортизації при застосуванні цього методу визначається за формулою

(5.12)

де N – номер року; t = 0, 1, ..., N - 1.

Кумулятивний метод ще називають методом суми чисел. Він хоч і є прискореним методом, але належить до лінійних методів, тому що при його використанні суми амортизації, що їх щорічно нараховують, зменшуються. Але зменшення відбувається рівномірно.

Методи зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод є однотипними прискореними методами. Характерною особливістю цих методів амортизації є те, що в перші періоди амортизуються більші суми, а в останні – менші. Тому їх ще називають регресивними. Причому перші два методи є нелінійними. Тобто, при використанні методів зменшення залишкової вартості зменшення сум амортизації, що їх нараховують кожного року, відбувається нерівномірно.

У країнах із розвиненими ринковими відносинами основне призначення прискорених методів полягає у зниженні податкового навантаження у початковий період використання основних засобів. Кошти, що їх зекономили у цей час на сплаті податку, можуть бути спрямовані на компенсацію витрат, пов'язаних з оновленням обладнання. Але для нас це питання не актуальне, оскільки “податкову” амортизацію у законодавчому порядку встановлює держава.

Із прискорених методів більш поширеними вважають метод прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний метод. Хоча особливих відмінностей між трьома прискореними методами немає. Головна їх відмінність полягає в темпах амортизації.

Виробничий метод.

Цей метод можна назвати також методом нараху­вання амортизації пропорційно обсягу виконаних робіт.

Виробничий метод ґрунтується на припущенні, що розмір амортизації (зносу) залежить тільки від інтенсивності експлуатації об'єкта незалежно від терміну, тобто тривалість (кількість років) експлуатації об'єкта не впливає на суму амортизації, що нараховується.

Сума амортизації А_р при використанні цього методу визначається за формулами

, (5.13)

, (5.14)

де – фактичний обсяг продукції (робіт, послуг), в натуральних одиницях; – виробнича норма амортизації; – загальний розрахунковий обсяг продукції (робіт, послуг) в натуральних одиницях; Ф_п – первісна вартість, грн.; Ф_л – ліквідаційна вартість, грн.

Цей метод нарахування амортизації можна застосовувати в тому випадку, якщо обсяги виконаних робіт (продукції, що виготовляється, послуг, що надаються) можна визначити досить точно.

Застосування виробничого методу обмежене не тільки тим, що не завжди є можливість визначити виробничу потужність об’єкта впродовж усього терміну його корисного використання. Нерідко в цьому немає потреби. Але для амортизації основних засобів, які самостійно можуть виконувати конкретний обсяг робіт, цей метод дуже ефективний.

Згідно з Податковим кодексом є певні обмеження щодо застосування методів нарахування амортизації.

Так, застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості допускається тільки для 4 і 5 груп, тобто «Машин та обладнання» і «Транспортних засобів».

Для 9, 12, 14, 15 груп (інших основних засобів, тимчасових споруд, інвентарної тари, предметів прокату) можливий до застосування тільки прямолінійний або виробничий метод.

Земельні ділянки та природні ресурси (1 і 13 групи) амортизації не підлягають.

Що ж стосується амортизації витрат, пов’язаних з видобутком корисних копалин, то тут є значні особливості.

Так, до витрат, що включаються до окремого об'єкта необо­ротних активів з видобутку корисних копалин платника податку і підлягають амортизації, від­носять:

витрати на придбання геологічної інформації, що є в розпоряд­женні інших юридичних осіб;

витрати на попередню розвідку родовищ (запасів) корисних ко­палин, проведену за рахунок власних коштів підприємств, що вклю­чає проектні роботи, пошуково-розвідувальні, бурові та гірничі ро­боти, геофізичні, геохімічні та інші дослідження в межах визначеної ділянки (території);

витрати на детальну розвідку родовищ (запасів), проведену за рахунок власних коштів підприємств, що включає проектування, об­лаштування родовищ, бурові та гір­ничо-прохідницькі роботи, геофізичні та інші дослідження, комплекс випробувальних робіт, технологічні дослідження тощо;

витрати, пов'язані з державною експертизою та оцінкою запасів корисних копалин;

витрати на розроблення техніко-економічних обґрунтувань, біз­нес-планів, угод (контрактів), концесійних договорів на користуван­ня надрами тощо;

витрати на проектування розробки родовищ (запасів) корисних копалин;

витрати на дорозвідку родовищ (запасів) корисних копалин, що здійснюється підприємством після завершення детальної розвідки паралельно з експлуатаційними роботами в межах гірничого відво­ду, які супроводжуються нарощуванням запасів корисних копалин чи переведенням запасів у більш високі категорії розвіданості (включаючи виконання бурових, гірничопрохідницьких робіт тощо).

Не включаються до складу витрат, пов'я­заних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин, такі витрати:

будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами з ведення господарської діяльності (в тому числі витрати на реєстрацію, оформлення гірни­чого відводу тощо);

витрати на геологорозвідувальні роботи, виконані та профінансовані (як у минулому, так і поточному періоді) за рахунок держав­ного бюджету;

витрати на розвідку/дорозвідку запасів (родовищ) корисних ко­палин, що виконувалась за рахунок підприємства і не привела до відкриття та нарощування додаткових обсягів балансових запасів чи до підвищення ступеня їх розвіданості (категорійності), у тому числі якщо відповідні роботи були припинені з огляду на їх економічну не­доцільність;

витрати видобувних підприємств на експлуатаційну розвідку з метою уточнення контурів покладів корисних копалин, їх якості та гірничо-технічних умов розробки (без нарощування запасів корис­них копалин і зміни їх категорійності за ступенем промислової розвіданості);

витрати на утримання основних засобів (у тому числі геолого­розвідувальних підрозділів, організацій), що перебувають у стані консервації.

Облік балансової вартості витрат, пов’язаних з видобутком корисних копалин, ведеться по кожному окремому родовищу (кар’єру, шахті, свердловині).

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду, пов’язаних з видобутком корисних копалин (за винятком свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ), розраховується за формулою

, (5.15)

де А_К – сума амортизаційних відрахувань за звітний період; Ф_Б – балансова вартість групи на початок звітного періоду, яка дорівнює балансовій вартості групи на початок періоду, що передує звітному, збільшеній на суму витрат на розвідку та облаштування родовищ корисних копалин, понесених у попередньому періоді; Q_К – обсяг корисних копалин, фактично видобутих протягом звітного періоду в натуральних одиницях; Q_З – загальний розрахунковий обсяг видобутку корисних копалин на відповідному родовищі у натуральних величинах.

Якщо діяльність, пов’язана з розвідкою (дорозвідкою) запасів корисних копалин, не привела до їх відкриття або платником податку прийнято рішення про припинення подальшої розвідки чи розробки таких родовищ (запасів) через їх економічну недоцільність, дозволяється віднесення витрат такої розвідки чи розробки до складу валових витрат виробництва поточного податкового періоду. При цьому балансова вартість такої групи витрат прирівнюється до нуля.

Платники податку всіх форм власності мають право застосувати щорічну індексацію балансової вартості витрат, пов’язаних з видобутком корисних копалин на коефіцієнт індексації, який розраховується за такою формулою

, (5.16)

І (а – 1) – індекс інфляції, за результатами якої проводиться індексація.

Якщо значення k_i не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Якщо платник податку застосував коефіцієнт індексації, він зобов’язаний визнати це збільшення балансової вартості витрат як капітальний дохід та віднести його до складу валових доходів платника податку в наступних кварталах.

Норми амортизації для свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, встановлюються у відсотках до їх первісної вартості у такому розмірі (в розрахунку на рік):

1-ий рік експлуатації – 10 відсотків;

2-ий рік експлуатації – 18 відсотків;

3-ій рік експлуатації – 14 відсотків;

4-ий рік експлуатації – 12 відсотків;

5-ий рік експлуатації – 9 відсотків;

6-ий рік експлуатації – 7 відсотків;

7-ий рік експлуатації – 7 відсотків;

8-ий рік експлуатації – 7 відсотків;

9-ий рік експлуатації – 7 відсотків;

10-ий рік експлуатації – 6 відсотків;

11-ий рік експлуатації – 3 відсотки.

Платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов’язані з проведенням ремонту, реконструкції, модернізації та іншим поліпшенням свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, у сумі, що не перевищує 10% вартості свердловин. Витрати, що перевищують зазначену суму, включають до балансової вартості відповідної групи основних засобів та підлягають амортизації.

Індексація балансової вартості свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, не проводиться.

Щодо амортизації інших необоротних активів, то вона нараховується з використанням тільки прямолінійного або виробничого методу. Крім цього, амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використан­ня об'єктів у розмірі 50% вартості, що амортизуєть­ся, а решта 50% вартості, що амортизується, – у місяці їх виключення з активів (списання з балансу) у результаті невідповідності критеріям визнання активом або у першому місяці використання об'єкта 100% його вартості.

Метод амортизації підприємство обирає самостійно з урахуванням очікуваного способу отри­мання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Нарахування амортизації для цілей бухгалтерського обліку проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, почина­ючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.

Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства.