3.2. Розвиток транснаціональних корпорацій у сучасних умовах

Створення транснаціональних корпорацій ґрунтується на міжнародному поділі праці. При цьому підрозділи ТНК можуть знаходитися в багатьох країнах і здійснювати виробничу та торговельну діяльність на основі ресурсів країни, що приймає, використовуючи дешеву робочу силу в менш розвинених країнах, а також сировину та матеріали, що знаходяться на території цієї країни. Ці корпорації обирають для себе найвигідніші ринки збуту та найвигідніше розміщення виробництва. Таким чином формується економічна діяльність, яка не обмежена національніїмгї кордонами і працює на глобальний ринок. Разом з тим вони відчувають на собі соціально-культурні та економічні особливості кожної країни, у якій розміщуються їх підрозділи.

У сучасних умовах ТНК є найбільш розвиненою, передовою та потужною частиною корпоративного бізнесу, що діє в міжнародних масштабах і формує сучасну економічну систему. Її організаційно-управлінська структура є досить складною і становить поєднання інвестиційної, банківської, виробничої, науково-дослідної, торгово-рекламної діяльності. Серед основних рис сучасних ТНК можна виділити такі: їх діяльність має міжнародний характер, ними використовуються найновіші наукові досягнення та розробки, їхня діяльність спрямована на отримання прибутку. Як правило, діяльність транснаціональних корпорацій характеризується досить значним асортиментом продукції, що реалізується в країнах, де існують найвигідніші умови продажу. Досить часто ТНК використовують найновіші досягнення науки, розвиток комунікацій та інформаційні зв'язки, а також займаються наданням наукомістких послуг. Така значна диверсифікація продукції та послуг дає змогу їм орієнтуватися в ситуаціях на багатьох ринках, що є однією з основних причин потужності ТНК.

Кількість транснаціональних корпорацій безперервно зростала. Так, у 1970 p. їх було 24 тис., у 1999р. — 38 тис. На сьогодні їх кількість сягає більше 50 тис. З них близько 90 % мають головні офіси в розвинутих країнах, близько 8 % — у країнах, що розвиваються, і близько 1 % — у країнах з трансформаційною єкономікою (Центральної та Східної Європи). За різними оцінками, транснаціональні корпорації контролюють від 1/4 до 1/3 валового внутрішнього продукту розвинутих країн, близько 2/3 експорту і понад 9/10 прямих закордонних інвестицій розвинутих країн.

За період свого існування ТНК пройшли тривалий процес еволюції. Їх форми змінювалися залежно від змін, що відбувались у світовій економічній системі. Пройшовши шлях від колоніально-сировинних форм до сучасних глобальних утворень, ТНК зайняли надійне місце у світовій економіці. Для сучасних транснаціональних корпорацій характерна орієнтація на світове господарство, а також на конкурентів, якими часто е інші ТНК. Ці корпорації здійснюють значний вплив на економічний та політичний розвиток країн, у яких здійснюється їхня діяльність. Наприклад, у Бразилії близько 2/3 ключових галузей промисловості зосереджено в руках іноземних корпорацій, корпораціям ФРН у цій країні належить понад 800 потужних підприємств. Англійська корпорація "Лонро" контролює 45 компаній у Кенії, 12 — на Маврикії. Цей вплив є досить неоднозначним, тому що призводить до певних негативних наслідків для економіки цих країн. Серед них такі: вивезення за межі країни національних технологій; розміщення на території країни, що приймає, небезпечних виробництв, які можуть завдати непоправної шкоди навколишньому середовищу, а також можливість монополізації певної галузі економіки, що негативно позначиться на розвитку конкуренції.

На нинішньому етапі ТНК контролюють до половини світового промислового виробництва, 63 % зовнішньої торгівлі, а також близько 4/5 патентів та ліцензій на нову техніку, ноу-хау та технології. Під контролем ТНК перебуває 90 % світового ринку кави, кукурудзи, лісоматеріалів, тютюну, джуту, залізної руди;85 % — ринку міді та бокситів; 80 % — чаю та олова, 75 % — бананів, натурального каучуку і сирої нафти. До того ж на 500 найбільших ТНК припадає понад 80 % світового потоку прямих іноземних інвестицій і більше 50 % світової торгівлі.

Транснаціональні корпорації утримують провідне становище на багатьох товарних ринках. Наприклад, пестициди виробляють такі корпорації, як "Дюпон монсато", "Рон пуленк", "Шелл", "Дау еланко" та ін. На автомобільному ринку провідне становище утримують корпорації "Дженерал моторз", "Форд", "Пежо", "Рено", "Міцубісі", "Фіат" та ін.

На діяльність транснаціональних корпорацій впливає ряд різноманітних факторів. Це передусім економічне, соціальне та політичне середовище, в якому функціонує ТНК. Це середовище формують економічні фактори, наприклад трудові ресурси, наявність природних ресурсів, рівень розвитку технологій, а також капітал, і неекономічні фактори — культурні, соціальні тощо.

ТНК здійснюють власну політику щодо обсягів виробництва, реалізації, інвестування в наукові дослідження, організації виробничої діяльності. Розвиток цих корпорацій вимагає величезних капіталовкладень, а також залучення висококваліфікованих працівників. Діяльність ТНК, як правило, орієнтована на зовнішній ринок, тому країни, на території яких вони функціонують, здійснюють заходи з подолання негативних наслідків діяльності підрозділів ТНК, які гостріше відчуваються менш розвиненими країнами. Розвинені країни, навпаки, намагаються підтримувати свої ТНК, тому що отримують змогу завойовувати нові ринки збуту, крім того, транснаціональні корпорації часто є найбільшими платниками податків.

ТНК можуть чинити політичний тиск на уряди певних країн, а також, сповідувати ідеологію, що суперечить національним інтересам країн, що приймають. З метою запобігання негативним наслідкам діяльності ТНК у 1974 р. у рамках ООН було прийняте рішення про створення Кодексу поведінки ТНК. У цілому цей Кодекс покликаний захищати інтереси країн, що приймають: ТНК мають дотримуватися Їх законодавства, поважати суверенітет, культурні цінності, традиції, не втручатися у внутрішні справи цих країн.