Кольорове оформлення інших приміщень школи

Коридори та рекреації рекомендовано фарбувати у такі кольори, які не використовували в оформленні класної кімнати, що виходить у цей коридор, з метою оновлення зорових вражень. Однак не варто порушувати загальної кольорової гармонії. Кольорове оформлення підлоги допоможе молодшим школярам орієнтуватися у навчальному закладі. Наприклад, певні фігури на підлозі вкажуть дітям, як знайти певний поверх чи кімнату.

Для актового залу доцільно обрати білий колір, що є чудовим фоном для експозицій та оформлення, створює розсіяне освітлення, надає приміщенню урочистості, не втомлює зір. Бажано, щоб завіси та меблі мали холодну палітру.

Позитивний емоційний ефект оптимальної кольорової обстановки необхідно широко використовувати і на заняттях фізичною культурою. Гімнастичний зал темних, маловиразних кольорів здається тісним, незатишним, а світла гама створює враження привабливого простору, прохолодної свіжості.

Належно забарвлені спортивні снаряди створюватимуть позитивний емоційний настрій і заохочуватимуть молодших школярів до занять спортом. Спортивна форма також не має бути одноманітною, її яскраві кольори піднімають настрій, сприяють профілактиці спортивного травматизму. Наприклад, яскраво-жовті майки викликають у дітей відчуття бадьорості та сили, роблять їх рухи більш вільними, точними і безпечними.

Головне у кольоровому дизайні приміщень школи - максимальний комфорт її учнів. Насамперед це стосується початкової школи, де формуються перші навички навчання та суспільної поведінки. Школяр має почувати себе комфортно у школі скрізь - у навчальній кімнаті, спортзалі, приміщенні для відпочинку, бібліотеці, їдальні, на шкільному дворі, навіть дивлячись на приміщення школи та прилеглу територію. За таких умов поліпшується самопочуття, зростає зацікавленість дітей процесом навчання, суттєво підвищується працездатність і можливість у повній мірі засвоювати навчальний матеріал.

Організування робочого місця школяра

Успішну навчальну діяльність школяра забезпечує належне організування його робочого місця: правильно дібрані розміри обладнання, відповідність засобів навчання зоровим, слуховим і дотиковим аналізаторам, естетично привабливий дизайн тощо. Робоче місце конструюють з дотриманням певних, які сприятимуть високій працездатності за оптимальних затрат у навчальній діяльності, зберігатимуть здоров'я учня.

Положення тіла та робоча поза

Одним із найважливіших проявів діяльності дитини на уроці в школі є вимушена регламентована алгоритмом навчального процесу рухова активність. Цей алгоритм передбачає робочу позу в положенні сидячи з обмеженими рухами рук і корпуса.

"Положення тіла" і "поза", з погляду біомеханіки, є різними поняттями. Положення тіла визначається його орієнтацією та розміщенням у просторі, а також відношенням до опори - стоячи, сидячи, лежачи.

Положення стоячи є природнішим для людини, ніж сидячи. Воно сформувалося внаслідок еволюції у зв'язку з прямоходінням. Для його підтримання в тілі людини утворилися певні анатомічні структури: вигини хребта і стопи, певний кут нахилу таза тощо, У цьому положенні людина має сприятливі умови для зорового огляду, пересування та рухових реакцій на подразнення різноманітних аналізаторів. Однак тривале стояння більше втомлює, ніж сидіння, оскільки потребує значної роботи м'язів для підтримання рівноваги тіла.

Сидіння має такі переваги: зменшується навантаження на опорно-рухову систему для підтримання ваги тіла і збереження його рівноваги; на кровоносну систему, що суттєво знижує енергетичні витрати організму. Однак тривала робота в сидячому положенні може призвести до розслаблення м'язів живота і тазового дна, патологічних змін міжхребцевих дисків, сутулості, що особливо небезпечно для молодших школярів.

Найраціональнішим є пропорційне розташування частин тіла, яке забезпечує тривалу працездатність. Таку позу можна підтримувати як довільно, так і мимовільно. Довільне підтримання робочої пози неефективне, адже потребує постійної усвідомленої корекції ("Сидіть прямо!" тощо) з боку вчителя та учнів. Мимовільне забезпечення правильної пози можливе двома способами: створення певних предметно-просторових умов, тобто наявність таких опорних поверхонь навчальних меблів (столів, стільців, підставок для ніг), які б мимовільно і постійно випрямляли спину дитини, примушували її тримати руки на столі, а ноги на підставці; зміна рухових режимів у процесі уроку, навчального дня.