Склад білків плазми крові
Білки плазми крові поділяють на декілька фракцій:
Альбуміни (35-50 г/л). Є переважно невеликими білками, молекулярна маса яких не перевищує 70 000 Да. У руслі крові циркулюють достатньо тривалий час : період напіввиведення складає близько 10-15 діб. Основними функціями альбумінів є транспортна і трофічна. Завдяки високій гідрофільності, невеликим розмірам і високій концентрації у плазмі крові альбуміни відіграють провідне значення у створенні онкотичного тиску. Зменшення концентрації альбумінів до 30 г/л і нижче призводить до суттєвого зниження онкотичного тиску і розвитку набряків.
Глобуліни (20-40 г/л): α1, α2, β, γ. Молекулярна маса складає 44 000-130 000 Да. Термін циркуляції глобулінів менший, ніж альбумінів : період напіввиведення - до 5 діб. Основними функціями глобулінів є транспортна і захисна.
Фібриноген (2-4 г/л). Є найбільшим білком плазми крові. Має провідне значення в процесах зсідання крові та утворенні тромбу.
Співвідношення між альбумінами і глобулінами називається альбумін-глобуліновим коефіцієнтом. У нормі він дорівнює 1,5 - 2,3.
Значення електролітів
Основним значенням електролітів плазми крові є створення осмотичного тиску. Росм=7,5 атм (0,3 осмоля, 745 кПа, 5600 мм рт. ст.). Величина осмотичного тиску визначається кількістю розчинених частинок, а не їх розмірами. На 96% осмотичний тиск зумовлений іонами Na+ і СІ-, тому що молекулярна маса NaCl мала і на одну одиницю маси цієї речовини припадає багато молекул.
Розчини, осмотичний тиск яких такий самий, як і у плазмі крові, називаються ізотонічними (наприклад, 0,9% розчин NaCl, розчин Рінгера, Рінгера-Лока, Тіроде, 5% розчин глюкози, гемодез). Розчини з більшим, ніж у плазмі, осмотичним тиском називаються гіпертонічними, а з меншим - гіпотонічними.
У гіпертонічному розчині вода виходить з клітин, клітини ущільнюються, порушується їх нормальний тургор. Це явище називається плазмолізом. У клініці його використовують при підрахунку еритроцитів: кров розводять 4% розчином NaCl, еритроцити ущільнюються і їх легше рахувати.
У гіпотонічному розчині вода заходить у клітини, клітини набухають, виникає клітинний набряк і … руйнування клітин, яке називається гемолізом. В обох випадках життєдіяльність клітин порушується або навіть унеможливлюється (рис.3).
Рисунок 3
Вимоги до кровозамінників:
Ізотонічність. Осмотичний тиск кровозамінників має дорівнювати р осм плазми. 0,9% розчин NaCl є найпростішим кровозамінником.
Збалансований вміст неорганічних солей.
Ізоонкотичність. Великі молекули повільно виводяться із русла крові, сприяють більш тривалому відновленню ОЦК. Це - реополіглюкін, гемодез, полідез.
рН має дорівнювати рН плазми.
Стерильність.
Нетоксичність.
Класифікація кровозамінників:
1-ша група — протишокові (гемодинамічні): низькомолекулярні декстрани — реополіглюкін; середньомолекулярні декстрани — поліглюкін;
препарати желатини — желатиноль.
2-га група — дезінтоксикаційні: низькомолекулярний полівінілпіролідон — гемодез; низькомолекулярний полівініловий спирт — полідез.
3-тя група — препарати для парентерального харчування: білкові гідролізати — гідролізат казеїну, амінопептид,амінокровін, амінозол, гідролізин;
розчини амінокислот — поліамін, маріамін, фріамін тощо; жирові емульсії — інтраліпід, ліпофундин; цукри і багатоатомні спирти — глюкоза, сорбітол, фруктоза.
4-та група — регулятори водно-сольового і кислотно-основного стану: сольові розчини — ізотонічний розчин натрію хлориду, розчин Рінгера, лактосол, розчин натрію гідрокарбонату, розчин трисаміну тощо.