Форма еритроцитів

Еритроцит має форму двоввігнутого диска, який при поперечному розтині нагадує гантелі. Саме така форма сприяє оптимальному виконанню основної дихальної функції еритроцитів.

Діаметр еритроцита дорівнює в середньому 7,5 мкм.

Еритроцит є без'ядерною клітиною

Втрата ядра призвела до:

1) збільшення ємності еритроцита (він майже повністю заповнений гемоглобіном);

2) зменшення використання кисню. Еритроцит споживає у 200 разів менше кисню, ніж його ядерні попередники. Парадокс, але еритроцит, забезпечуючи киснем весь організм, використовує найменшу його частку;

3) відсутність ядра за наявності еластичної мембрани дозволяє еритроциту легко змінювати форму і проходити через дрібні капіляри.

Складовими частинами еритроцита є:

• мембрана;

• ферментні системи;

• гемоглобін (Нb).

На зовнішній поверхні мембрани розміщені сіалові кислоти, а також глікопротеїни, які мають антигенні властивості і визначають групу крові.

На внутрішній поверхні знаходяться гліколітичні ферменти, Na-К-АТФ-аза, глікопротеїни, гемоглобін.

Гемоглобін (Hb) - основна складова еритроцита.

На його частку припадає 90% сухого залишку клітини.

Поміщення гемоглобіну в середину спеціалізованих клітин є важливим еволюційним надбанням. Якби гемоглобін знаходився в крові у вільному стані, це призвело б до цілої низки порушень:

1 Велика кількість вільного Нb чинить токсичну дію на різні тканини (нейрони, нирки).

2 У руслі крові Нb швидко окиснюється в метгемоглобін, а в еритроциті є ферментні системи, які цьому запобігають.

3 Та кількість Нb, яка необхідна для транспорту достатньої кількості кисню, різко підвищувала б в'язкість.

4 Нb суттєво підвищував би онкотичний тиск плазми, що призводило б до зневоднення тканин.

5 Частина Нb фільтрувалася б через нирки і забивала пори ниркового фільтра.

Структура гемоглобіну

Гемоглобін (Нb) – це червоний пігмент, хромопротеїн, який знаходиться в еритроцитах і переносить кисень.

В організмі людини масою 70 кг міститься близько 900 грамів гемоглобіну.

В одному еритроциті знаходиться близько 400 млн молекул гемоглобіну

Основні фізіологічні сполуки гемоглобіну:

1) НbО₂ (оксигемоглобін) - сполука Нb з киснем. Має яскраво-червоний колір, що визначає колір артеріальної крові.

Оскільки при взаємодії Нb з О₂ окиснення не відбувається і ступінь окиснення заліза не змінюється, реакція називається реакцією оксигенації (неокиснення);

2) Нb (відновлений Нb або дезокси Нb) - Нb, який віддав кисень. Має темно-вишневий колір, що й визначає колір венозної крові.

Реакція від'єднання кисню від Нb називається дезоксигенацією;

3. НbСО₂ (карбгемоглобін) - сполука Нb з СО₂.

Патологічні сполуки Нb:

1. НbСО (карбоксигемоглобін) - сполука Нb з чадним газом (СО).

Хімічна спорідненість гемоглобіну до СО у 300 разів вища, ніж до О₂. Тому монооксид вуглецю витісняє О₂ з гемоглобіну, зменшуючи киснезв’язувальну здатність крові.

Утворення еритроцитів (еритропоез)

Еритроцити утворюються в кровотворних тканинах: у жовтковому мішку у ембріона, у печінці і селезінці у плода і в червоному кістковому мозку кісток у дорослої людини.

В усіх цих органах містяться так звані поліпотентні стовбурові клітини, які є попередниками усіх клітин крові.

Для утворення еритроцитів потрібні такі фактори кровотворення :

• Залізо (для синтезу гему). Добова потреба в залізі становить 20-25 мг. 95% цієї кількості організм отримує з гемоглобіну еритроцитів, що руйнуються, а 5% (1мг) - з їжею.

• Вітамін В₁₂ - зовнішній фактор кровотворення. Потрапляє в організм з їжею, але всмоктується тільки за наявності внутрішнього фактору кровотворення - фактору Кастла, який виділяється залозами шлунка.

• Фолієва кислота. Потрапляє в організм з рослинною їжею.

Вітамін В₁₂ і фолієва кислота необхідні

для синтезу нуклеїнових кислот і глобіну.

• Вітамін С - бере участь в обміні заліза. Сприяє утворенню гему, посилює дію фолієвої кислоти.

• Вітамін В₆ - утворення гему.

• Вітамін В₂ - утворення ліпідної строми еритроцитів.

• Пантотенова кислота - синтез фосфоліпідів мембрани еритроцитів.