Практичне заняття 2. Прадавня культура на теренах України. Дохристиянські вірування (1,5 тис. Рр. До н. Е. – іх ст.).

План

1. Сутнісні ознаки й періодизація первісної культури України.

2. Первісні культури на території України. Трипільська культура та її здобутки.

3. Діалог культур на праукраїнських землях.

4. Культура кіммерійців, скіфів, сарматів на українських землях.

5. Антична культура полісів Північного Причорномор’я.

6. Слов’янська доба в культурі українських земель.

Словник

Палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт, «первісні венери», археологічна культура, мізинська культура, буго-дністровська культура, середньостогівська культура, ямна культура, трипільська культура, культура шнурової кераміки, зарубинецька культура, ченяхівська культура, скіфи, кіммерійці, сармати, анти, пантеон.

Основна література

• Історія української культури: Курс лекцій / Л. В. Анучина, О. В. Бурлака, О. А. Лисенко та ін. – Х.: Вид-во «ФІНН», 2010. – С. 59 – 87.

• Історія української культури: Навч. посіб. / О. Ю. Павлова, Т. Ф. Мельничук, І. В. Грищенко; за ред. О. Ю. Павлової. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – С. 86 – 118.

• Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Р. М. Вечірко та ін. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 69 – 100. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела :  http://6201.org.ua/files/1/ukr_ta_zar_kulultura.zip

Додаткова література

• Висоцький О. Ю. Історія української культури: Навчальний посібник. — Дніпропетровськ : НМетАУ, 2009. – С. 11 – 28. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела : http://www.nbuv.gov.ua/books/2009/09vojiuk.pdf

• Денисов Я. Я., Макарчук О. Г. Українська та зарубіжна культура: Навчально-методичний посібник. – Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2004. – С. 24 – 40. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела :http://nkckhust.dyndns.org/elibrary/library/books/40436/maket.pdf

• Історія української культури: Курс лекцій / О. В. Ліхолат, П. А. Дігтяр, С. Ю. Боєва; під аг. ред.. С. О. Костилєвої. – К.: НТУ «КПІ», 2010. – С. 28 – 57.

Методичні рекомендації

Найтривалішим етапом культурного становлення людства є первісна культура, яка зародилась у кам’яний вік, близько 150 тис. рр. до н.е. Тож щоб збагнути суть і закономірності розвитку первісної культури, слід засвоїти її періодизацію. Нині склалися декілька видів періодизації, зокрема археологічна, культурно-цивілізаційна та історична. Розглядаючи перше питання, слід зупинитися також на сутності головних ознак первісної культури: привласнювальний тип господарства, синкретизм (нерозчленованість), гомогенність, самодетермінація, образно-чуттєве сприйняття світу, міфологічна свідомість, релігійні уявлення у формі анімізму, тотемізму, фетишизму, магії.

Вивчаючи друге питання, слід пам’ятати, що людина почала жити на території України мільйон років до н. е. Археологічні знахідки доводять, що в період палеоліту одними з перших були заселені Закарпаття, Крим і Середнє Подніпров’я. Велике значення у формуванні поліфонічного фундаменту культури українських земель відіграла доба міді (енеоліту). У цей період (4 тис. рр. до н. е.) склалися три основних культурно-географічних зони: 1) степова причорноморська, або південноукраїнська зона (ямна культура); 2) лісова та лісостепова культурна зона (середньостогівська культура); 3) правобережна степова зона (трипільська культура). Окремо слід зупинитися на трипільській культурі, відкритій у 1896 р. археологом В. Хвойкою біля м. Трипілля на Київщині. Потрібно з’ясувати спосіб життя і тип господарства трипільців, тип поселень, особливості соціального устрою та релігійних уявлень, а також пояснити, чому культуру трипільців називають культурою мальованої кераміки.

Розгляд третього питання слід почати із загальної характеристики бронзового й залізного віку (1 тис. до н. е.), коли розпочалася нова хвиля експансії кочових племен, які домінували в культурному просторі українських земель. Цю добу умовно поділяють на три періоди: кіммерійський (9 – 8 ст. до н. е.), скіфський (7 – 2 ст. до н. е.), сарматський (2 ст. до н. е. – 4 ст. н. е.). З усіх культур доби заліза скіфська культура є однією з найдивовижніших, вона залишила велику кількість царських поховань-курганів, виявлені також залишки могутніх городищ. Держава скіфів – це величезна поліетнічна імперія від Дунаю до Обі, від Альп до Алтаю з центром в Україні. Попри державне об’єднання, культура скіфів не була однорідною. Її складали племена іранського та угро-фінського походження, що вступали в діалог з балтами, греками, праслов’янами. Аналізуючи скіфську культуру, слід відмітити соціальний устрій, релігійні уявлення, тип господарства, спосіб життя скіфів. Самобутнім художнім досягненням скіфської культури вважають звіриний стиль у декоративно-прикладному мистецтві.

Значний внесок у культурний полілог, що склався у давні часи на теренах України, зробила антична культура. У грецький період (7 – 1 ст. до н. е.) тривало виникнення полісів у Північному Причорномор’ї, у дельтах річок Дністра, Бугу і Дніпра, серед них Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантікапей, Фанагорія, Керкініда, Теодосія. У римський період (1 ст. до н. е. – 4 ст. н. е.) відбулось проникнення християнства на південь України В умовах утвердження військово-політичної могутності Риму, господарство України включається в економічну систему античного світу, інтенсивно розвивається хліборобство, хатні промисли, ремесла, збільшується кількість населення.

Формування слов’янської культури відбувається у римський період, про що свідчить зарубинська та черняхівська археологічні культури. Перші згадки про слов’ян датуються VI ст. і належать римським історикам, які вважали племена антів, склавинів та венедів автохтонним і стародавнім народом. Постійна необхідність захисту, як і здійснення спільних військових походів на Візантію, сприяє укладанню військових союзів та консолідації слов’янських племен. Поляни виступили як консолідуюча сила, що в зібрала слов’янську спільність навколо Києва. Аналізуючи язичницьку слов’янську культуру, слід звернути увагу на соціальний устрій, тип поселень, спосіб господарювання та релігійні уявлення слов’ян, а також високий розвиток декоративно-прикладного мистецтва.