Клінічна картина.

Залежно від вираженості психомоторних порушень виділяють три стадії печінкової коми:

І стадія (прекома І) — характеризується немотивованою поведінкою хворого, погіршенням орієнтації, пам'яті, сповільненням мислення, порушенням сну (сонливість вдень, безсоння вночі), повільною, інколи сплутаною мовою. Емоційна лабільність (апатія, відчуття тривоги, що змінюються ейфорією, збудженням). У хворих з ендогенною комою спостерігається мінливе порушення свідомості.

II стадія (прекома II) — загрожуюча печінкова кома, характеризується більш глибоким порушенням свідомості, яка частіше сплутана. Хворий дезорієнтований у часі та просторі, інколи з'являються галюцинації. Можливе рухове та мовне збудження, що змінюється депресією, сонливістю. Періодично виникають деліріозні стани з судомами

і психомоторним збудженням, під час якого хворі агресивні, інколи небезпечні для оточуючих. Дуже характерне тремтіння рук, що нагадує хлопання крилами, тремор повік та губ, різноманітні зміни тонусу м'язів, атаксія, дизартрія. Тривалість обох стадій прекоми - від декількох годин до декількох тижнів.

ІII стадія — печінкова кома. Для неї характерна повна відсутність свідомості та реакції на больові подразники, ригідність м'язів потилиці та кінцівок, маскоподібне обличчя, патологічні рефлекси. Зіниці розширені, їх реакція на світло відсутня, не визначаються корнеальні рефлекси, розвивається параліч сфінктерів та зупинка дихання.

Клінічні симптоми

1. Загальні симптоми: нудота, блювання, анорексія, гіпотермія, прогресуюча втома, печінковий запах з роту (запах запліснявілої соломи або гнилих яблук).

2. Дихання рідке по типу Куссмауля.

3. Жовтяниця (рівень білірубіну відповідає ступеню тяжкості).

4. Хлоппіруючий тремор, гіперемія кінцівок, малиново-червоні плями на обличчі, язик малиновий, без нальоту.

5. Виражений геморагічний синдром у вигляді петехіальних крововиливів в склери, на шкірі локтьових згинів, сідницях, гомілках, в місцях ін’єкцій, шлунково-кишкові кровотечі.

6. Серцево-судинні ускладнення: артеріальна гіпотензія, набряк легень, аритмія, перикардит, міокардит, брадикардія, набряк мозку.

7. Гіпоглікемія в наслідок глюконеогенезу та збільшення рівня інсуліну.

8. Печінка болісна при пальпації, при гострому масивному некрозі паренхіми (ендогенна кома) виникає сильний біль у правому підребер'ї, печінка швидко зменшується в розмірах. Вона збільшена, якщо кома розвивається внаслідок хронічного процесу;

9. Гепаторенальний синдром: олігурія, зростання креатиніну крові.

10. Набряково-асцитичний синдром (при екзогенній комі)

11. Прогресуючі ознаки енцефалопатії.

12. Лабораторно-біохімічні синдроми: синдром цитолізу (підвищення АЛТ, АСТ, альдолази, білірубіну за рахунок прямого, спостерігається білірубін-ферментна дисоціація — наростає рівень білірубіну і знижується активність амінотрансфераз та холінестерази крові), синдром печінково-клітинної недостатності (зниження рівня протромбіну, фібриногену, альбуміну, холестерину, холінестерази), диспротеїнемія: гіпоальбумінемія, гіпергаммаглобулінемія.

13. В загальному аналізі крові спостерігається підвищення ШОЕ, нейтрофільний лейкоцитоз, тромбоцитопенія, анемія; в сечі — зниження концентрації натрію та підвищення її щільності

14. Зміни електроенцефалограми: підвищення амплітуди та зменшення частоти хвиль ритмічної активності із зникненням останньої при комі.