Міністерство охорони здоров'я України

Вищий державний навчальний заклад України

«Українська медична стоматологічна академія»

«Затверджено»

на засіданні кафедри

внутрішньої медицини №1

завідувач кафедри

професор Скрипник І.М.

_____________________

Протокол № 2 від 1.09.2011р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна	ВНУТРІШНЯ МЕДИЦИНА
Модуль №4	«Невідкладні стани у клініці внутрішньої медицини» (за спеціальністю „Лікувальна справа”)
Змістовний модуль 4	„Невідкладні стани в гастроентерології”
Тема заняття	Ведення пацієнта з гострою печінковою недостатністю
Курс	6
Факультет	медичний

Полтава-2011

1. Актуальність теми

В останні десятиріччя зберігається стійкий зріст захворюваності хронічними дифузними ураженнями печінки вірусного, аліментарного та токсичного генезу. Хронічний гепатит і цироз печінки займають друге місце серед причин госпіталізації та втрати працездатності населення у віці 20–60 років Ускладненням захворювань печінки є печінкова недостатність, яка і є безпосередньою причиною смерті таких хворих.

2. Конкретні цілі.

Студенти повинні:

• Визначати рівень обстеження та лікування пацієнтів з гострою печінковою недостатністю у стаціонарі

• Застосовувати на практиці алгоритми обстеження та ведення хворих з гострою печінковою недостатністю у стаціонарі

• Проводити на практиці диференціальний діагноз основних синдромів, що зустрічаються при печінковій недостатності

• Опанувати методами лікування гострої печінкової недостатністю, ефективність яких доведена даними доказової медицини

• Застосовувати на практиці стандарти діагностики та лікування хворих з гострою печінковою недостатністю.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми. (міждисциплінарна інтеграція)

№	Назви попередніх дисциплін	Отриманні навики
1	Анатомія	Анатомічні особливості будови системи травлення, печінки
2	Фізіологія	Фізіологічні особливості печінки, її функції
3	Патофізіологія	Етіологія і патогенез захворювань печінки
4	Біохімія	Оцінити дані лабораторних методів обстеження при патології печінки
4	Пропедевтика внутрішніх хвороб	Симптоматологія. Клінічні варіанти перебігу. Володіти методами обстеження хворого
5	Фармакологія	Принципи лікування, рецептура

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття

4.1 Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття.

№	Термін	Визначення
1.	Гостра печінкова недостатність	патологічний стан характеризується масовою загибеллю гепатоцитів, що веде до нездатності печінки синтезувати одні хімічні речовини і утилізувати інші з накопиченням їх у крові і розвитком важкої ендогенної інтоксикації.
2	Енцефалопатія	незапальне ураження головного мозку, що характеризується дифузними дрібновогнищевими змінами тканини мозку дистрофічного характеру. Це особливий стан мозку, який клінічно проявляється поєднанням різних неврологічних та психічних розладів.
3	телеангіоектазія	це постійно розширені дрібні поверхневі кровоносні судини. Найчастіше вони бувають на обличчі, де зазвичай червоні, і на ногах, особливо на стегнах, і мають синій або червоний колір.
4.	гепаторенальний синдром	функціональна олігоурична прогресуюча, але зворотня патологія нирок, яка виникає при тяжких захворюваннях печінки з печінковою недостатністю, за умови виключення інших причин, які сприяють ушкодженню нирок

4.2 Теоретичні питання до заняття

1. Етіологія і патогенез печінкової недостатності

2. Класифікація

3. Існуючи стандарти діагностики печінкової недостатності

4. Складання плану обстеження, роль інструментальних та лабораторних методів дообстеження

5. Існуючи стандарти лікування печінкової недостатності

6. Тактика лікування в залежності від причини та стадії.

7. Показання до абдомінального парацентезу.

8. Показання для переводу у відділення інтенсивної терапії,еферентної терапії.

9. Подальше ведення хворих.

4.3 Практичні завдання, які виконуються на занятті

1. цілеспрямовано зібрати скарги і анамнез у хворого;

2. провести обстеження, виявити і дати оцінку змінам в його стані;

3. сформулювати попередній діагноз

4. скласти план додаткових обстежень і оцінити його результати.

5. дати оцінку лабораторним і інструментальним методам дослідження.

6. скласти схему диференційованого діагнозу

7. сформулювати обґрунтований клінічний діагноз згідно вимогам сучасної класифікації

8. скласти план лікування в залежності від варіанту перебігу

9. призначити відновлювальне лікування на різних етапах реабілітації

10. визначити тактику вирішення питань медико-соціальної експертизи, працевлаштування, профілактики