МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. Богомольця

Кафедра клінічної імунології та алергології

з секцією медичної генетики

Клінічна імунологія та алергологія

Навчально-методичний

посібник для практичних занять

для студентів п’ятого курсу стоматологічного факультету

Київ - 2013

ЗМІСТ

	Тема заняття	Стор.
1.	Вступ.	3
2.	Предмет та завдання клінічної імунології. Сучасні погляди щодо структури і функції імунної системи. Сучасні можливості оцінки імунного статусу і ступеня імунних порушень. Методи лабораторної імунодіагностики.	4
3.	Значення факторів місцевого імунітету в формуванні системної імунної відповіді. Мікробіоциноз та стан імунної системи слизової порожнини рота. Імунологічна система слизових оболонок.	22
4.	Первинні та набуті імунодефіцити у стоматології та ЩЛХ.	32
5.	Імунологія інфекційного процесу.	44
6.	Імунологія гострих та хронічних одонтогенних та неодонтогенних запальних процесів ЩЛД та профілактика їх ускладнень.	55
7.	Можливості та перспектива імунотерапії у стоматології.	66
8.	Імунологія специфічних запальних процесів ЩЛД (туберкульоз, актиномікоз, сифіліс, СНІД).	82
9.	Імунологія та процеси регенерації.	98
10.	Алергічні хвороби в практиці лікаря-стоматолога. Невідкладні стани в алергології.
10	Література
11	Додатки

ВСТУП

Імунологія належить до фундаментальних медичних дисциплін. Без неї неможливо уявити як розвиток сучасної медичної науки, так і розуміння патогенетичних механізмів розвитку захворювань. Імунологія являється одним із найяскравіших наукових напрямків, які за останні роки зазнали неймовірного прогресу та розвитку. Можна, без перебільшення, сказати, що після ери відкриття і вивчення антибіотиків, ери молекулярної біології, наступила ера імунології.

Слід відзначити, що впродовж останніх десятиріч імунологія впевнено і стрімко рухалася до обріїв практичної медицини, долаючи одну за одною її вершини: від специфічної імунопрофілактики інфекційних захворювань, впровадження рутинних методів оцінки імунного статусу та перших спроб імунотерапії до повсякденного використання високотехнологічних методів імунодіагностики та продуктів генної інженерії. Така трансформація імунології як науки народила нову науку – клінічну імунологію та алергологію. Виокремленню клінічної імунології у самостійну дисципліну сприяло її визначення, надане експертами Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), згідно якому клінічна імунологія вивчає захворювання, пов'язанні з дисфункціями імунної системи та захворювання, в яких імунним механізмам належить провідна роль.

Розвиток медичної науки і практики охорони здоров'я з особливою очевидністю довели важливість, фундаментальне значення імунології у підготовці лікаря будь-якого профілю. Це пов'язано із поглибленням знань щодо факторів та механізмів неспецифічного і специфічного імунного захисту організму від патогенних, умовно патогенних мікроорганізмів, чужорідних субстанцій з метою збереження генетичного гомеостазу організму. Імунні механізми приймають участь у всіх фізіологічних та патологічних процесах. Стало відомо, що ці механізми мають велике значення у патогенезі багатьох соматичних, алергічних, атопічних, автоімунних, інфекційних та інших захворювань людини. Сформульоване вчення про роль імунної системи організму у нормальних фізіологічних реакціях людини і тварин на різних етапах онтогенезу.

За останнє десятиріччя людство зіткнулося з появою грізної пандемії - синдрому набутого імунодефіциту, збудником якого є новий вірус, що вражає імунну систему. Вивчення патогенезу ВІЛ-інфекції виявилося могутнім стимулом для подальшого розвитку як основ імунології, так і клінічної імунології, методів імунологічної діагностики інфекційних, алергічних та автоімунних захворювань.

В останні роки активно впроваджується у вищих медичних навчальних закладах викладання клінічної імунології та алергології. В основу навчально-методичного посібника покладений системний принцип послідовності викладання матеріалу, що ґрунтується на сучасному рівні знань функціонування імунної системи у нормі та при патології.

Навчально-методичний посібник для практичних занять з клінічної імунології та алергології є узагаль­неним здобутком раціональних методів проведення, підготовки до практичних за­нять студентів III курсу стоматологічного факультету. Вони містять сучасні відомості про вроджені та адаптивні механізми імунного захисту організму людини, імунний статус, захворювання імунної системи, методи імунопрофілактики, імунотерапії та імунодіагностики. Матеріали посібника складались на базі затвердженої програми «РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З КЛIНIЧНОЇ IМУНОЛОГIЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ V КУРСУ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ», Київ, 2012.

Теми 1 і 2 до практичних занять № 1 та 2 (4 години)

Предмет та завдання клінічної імунології. Сучасні погляди щодо структури і функції імунної системи. Сучасні можливості оцінки імунного статусу і ступеня імунних порушень. Методи лабораторної імунодіагностики.

Мета: вивчити поняття «імунітет», його різновиди, засвоїти визначення антигена, основні властивості, види антигенів у організмі людини.

Учбові цілі

Завдання:

1. вивчити поняття «імунітет»;

2. вивчити різновиди імунітету;

3. вивчити антигени головного комплексу гістосумісності, їхні функції;

4. вивчити структуру та функції імунної системи;

5. вивчити функції центральних та периферичних органів імунної системи;

6. вивчити основні відомості про антигени;

7. вивчити функції імунокомпетентних клітин;

8. вивчити структуру і функціональне призначення Т-лімфоцитів;

9. вивчити структуру і функціональне призначення В-лімфоцитів;

10. вивчити механізми кооперації Т- і В-лімфоцитів під час реалізації імунної відповіді;

11. вивчити класифікацію, будову та функції антитіл.

Знати:

1. поняття імунітету, його різновиди;

2. антигени, їх ефекти в організмі людини, антигени головного комплексу гістосумісності, їх функції;

3. структуру та функції імунної системи;

4. основні етапи дозрівання та функції імунокомпетентних клітин;

5. структуру і функціональне призначення імуноглобулінів;

6. типи імунної відповіді;

7. основні генеалогічні, анамнестичні, клінічні і лабораторні ознаки, які характерні для різноманітних порушень імунного статусу пацієнта;

8. основні принципи інтерпретації імунограми.

Вміти:

• використовувати отримані знання при вивченні наступних тем,

1. інтерпретувати дані імунологічного анамнезу пацієнтів при оцінці імунного статусу;

2. інтерпретувати дані клінічного обстеження пацієнтів при оцінці імунного статусу;

3. оцінювати результати лабораторних досліджень у різні періоди гострого запального процесу;

4. застосовувати отримані знання при інтерпретації даних імунологічних досліджень.

Оволодіти:

• знаннями щодо різновидів імунітету, структури і функціонального призначення антигенів головного комплексу гістосумісності, їх функцій, ролі в імунній відповіді, практичного значення їх лабораторного визначення;

1. методикою збору імунологічного анамнезу під час оцінки імунного статусу;

2. методикою клінічного обстеження під час оцінки імунного статусу пацієнта;

3. методикою інтерпретації результатів лабораторних досліджень під час оцінки імунного статусу пацієнта;

4. методикою інтерпретації імунологічних лабораторних досліджень у різні періоди гострого запального процесу.

Матеріали до практичного заняття

Імунологія. Сучасне визначення.

Імунологія – це наука про імунітет, що належить до найсучасніших, найскладніших, фундаментальних дисциплін. Імунологія включає наступні розділи: загальна (фундаментальна) імунологія, імуноцитологія, імуносерологія, імунохімія, імунобіологія, імуногенетика та імунопатологія. Стрімкий розвиток фундаментальної імунології за кілька останніх десятиріч сформував нову важливу дисципліну – клінічну імунологію.

Клінічна імунологія – це клінічна і лабораторна дисципліна, яка займається обстеженням, діагностикою і лікуванням хворих з патологічними процесами, що розвиваються в результаті порушення імунних механізмів, а також тими випадками, коли імунологічні маніпуляції є важливою частиною терапії і (або) профілактики (ВООЗ, 1993).

Імунологія на сьогодні має найбільш стрімку історію розвитку з щорічним накопиченням величезної кількості нових знань, фактів, відкриттів, що спричиняє безперервний потік змін у розумінні основних понять, визначень та термінології. Швидкий ріст науки зумовлює різномаїття поглядів, розумінь різних дослідників та наукових шкіл, що, з однієї сторони, породжує масу сперечань та неоднозначностей, а з іншого боку ще більше приваблює до себе ї.

Поняття про імунітет.

У літературі зустрічається декілька визначень поняття "імунітет". Першим сформулював це поняття наш співвітчизник І. Мечніков, за яким воно визначалося так: імунітет - це спосіб захисту організму від збудників заразних хвороб.

Визначні наукові відкриття 20-го сторіччя сприяли трансформації уявлень про імунітет та його функції, вкоренився погляд на систему імунітету - як на контрольний механізм, що виявляє в організмі генетично чужорідні елементи та їх похідні. Тобто, імунітет - є спосіб захисту організму від живих тіл і речовин, що несуть на собі ознаки генетично чужорідної інформації.

Імунітет – це сукупність факторів ті механізмів, які склалися у процесі еволюції для забезпечення розпізнання "свого" і "чужого" і формування відповідних реакцій, що можуть бути зведені до декількох стратегій або програм:

1. В одних випадках - розпізнання «чужого», система імунітету знищує його і елімінує із організму (інфекційні хвороби, алотрансплантати та ін.).

2. В інших випадках - розпізнання «чужого», інертність до нього (толерантність) і взяття його під охорону у своєму організмі (вагітність).

3. В третіх випадках - система імунітету розпізнає надлишок «свого» і включає механізми, що елімінують цей надлишок, зокрема ферментні реакції.

Найголовнішою функцією імунної системи є збереження та підтримка постійності внутрішнього середовища організму – гомеостазу. Здатність імунної системи підтримувати незмінний гомеостаз дозволяє кожному індивідууму зберегти свою антигенну індивідуальність шляхом:

• захисту від збудників інфекційних захворювань;

• протипухлинного імунологічного нагляду;

• створення умов для внутрішньоутробного розвитку плод;

• забезпечення антигенної різноманітності популяції;

• своєчасного видалення старих структур;

• відторгнення трансплантатів.

Переходячи до механізмів імунітету, відмітимо відразу, що його ознаками визнаються три основні характеристики:

1. Здатність системи імунітету відрізняти "чуже" від "свого" на основі тонкого аналізу стереохімічної конфігурації молекули подразника;

2. Здатністіь реагувати на цей подразник особливою реакцією (імунною відповіддю), яка передбачає специфічну перебудову функції низки органів і тканин;

3. Наявність феномена імунологічної пам'яті.