3.2. Напрямки підвищення рівня показників ефективності фінансової діяльності підприємства

Стабільна і ефективна робота КП БМР ”Білоцерківводоканал“ має не тільки велике народногосподарське значення, але і особливу соціальну значущість. Економічна нестабільність в Україні привела житлово-комунальне господарство в критичний стан. І в першу чергу, це позначається на погіршенні якості наданих послуг, що приводить до дискомфортних умов проживання населення. При цьому можна відмітити, що житлово-комунальне господарство є технічно найбільш відсталою галуззю економіки з багатьма проблемами, які останнім часом особливо загострилися.

Однією з основних проблем, що перешкоджають формуванню ефективного механізму функціонування підприємства комунального господарства є недостатність фінансових ресурсів. Нажаль, обмеження на даний час власних фінансових ресурсів, та відсутність державної підтримки залучення нових джерел фінансування комунального підприємства призводить до подальшого загострення кризового фінансового становища. Небажання вітчизняних та іноземних комерційних банківських установ кредитувати комунальну галузь пояснюється у не зацікавленні наданні кредитів клієнтам, без відповідних гарантій та відсутністю чіткої нормативно-правової регламентації функціонування комунального сектору на фінансовому ринку [58, c. 17].

Занедбана інфраструктура, низька якість послуг та незадовільна платіжна дисципліна споживачів створюють хибне коло, в якому:

- споживачі не хочуть оплачувати вищі тарифи з огляду на низьку якість водопостачання;

- водопостачальне підприємство не має стимулів для покращення якості послуг, тому що не мають засобів для впровадження вищих тарифів і прямих контрактів зі споживачами;

- місцева влада через соціальний спротив підвищенню тарифів незаінтересована у встановленні прогресивної системи тарифоутворення.

Значна частина інфраструктури водопостачання та водовідведення знаходиться в аварійному стані. Із водоперекачувальних потужностей першого рівня ремонту потребують 25-40% фондів, а із нинішніх водоочисних потужностей ремонту потребують 40% фондів. Через низьку якість засобів для перекачування та обробки води споживання енергії на 20-50% більше від запланованого. Число щорічних поломок трубопровідної мережі водопостачання складає 1-4 поломки на кілометр.

Дуже низькоякісні умови водопостачання та системи водовідведення просто не дозволяють задовольнити стандарти якості і часто завдають відчутної шкоди довкіллю. Недотримання хімічних та бактеріологічних параметрів спостерігається майже постійно (в централізованій міській системі водопостачання середнє хімічне забруднення становить 12%, а середнє бактеріологічне забруднення – 5%, у сільських централізованих мережах водопостачання – відповідно 15% і 8%, причому у 25% випадків вода, що постачається з відкритих джерел, не відповідає вимогам до хімічної чистоти).

Заборгованість домогосподарства з водопостачання та водовідведення продовжує постійно накопичуватись. Оскільки витрати на електроенергію складають 30 відсотків загальних витрат на водопостачання, водопостачальні підприємства є великими боржниками енергорозподільчих компаній.

Одним з важливих напрямків у розвитку житлово-комунального господарства є вирішення проблеми забезпечення фінансової стабілізації житлово-комунального комплексу.

Фінансова стабілізація передбачає:

- реструктуризацію та ліквідацію заборгованості в сфері комунального господарства;

- подолання збитковості комунального господарства;

- забезпечення стабільного та достатнього поточного фінансування виробництва комунальних послуг [26, с. 256].

Шляхи оздоровлення фінансової ситуації на підприємстві запропоновано на рис. 3.1.

Шляхи покращення роботи підприємства

провести інвентаризацію заборгованості та витрат підприємства

розробити порядок реструктуризації та ліквідації заборгованості

скласти акти перевірки заборгованості з усіма кредиторами та дебіторами

розробити стандартні форми для уніфікованого обліку та контролем за станом заборгованості

Рис. 3.1. Оздоровлення фінансового стану підприємства [52, с. 189]

Роботу з інвентаризації та реструктуризації бюджетної заборгованості в комунальному господарстві необхідно виконати в першу чергу. Для цього в місті варто створити комісії з розгляду питань погашення заборгованості за комунальні послуги під керівництвом голови місцевої Ради.

Також необхідно зазначити, що основними критеріями, які створять достатній рівень фінансування діяльності підприємства є:

1) забезпечення 100% оплати споживачами вартості виробництва послуг;

2) удосконалення системи надання пільг і субсидій по оплаті житлово-комунальних послуг;

3) державна підтримка модернізації комунального господарства, як шляхом виділення бюджетних грошей, так і формування фінансових інструментів надання гарантій на інвестиції, у тому числі іноземних;

4) формування фінансово-кредитної системи розвитку та модернізації житлово-комунального господарства на території місцевого самоврядування, механізму залучення та повернення короткострокових і довгострокових кредитів, і інвестицій [59, с. 118-119].

В наш час для покращення фінансового стану підприємств потрібно розробляти необхідні заходи, визначати шляхи підвищення та впроваджувати їх в дію, що, на даний момент, є неможливим для комунальних підприємств, оскільки вони відчувають нестачу фінансових ресурсів.

Важливим кроком до поліпшення стану комунального господарства є перегляд процедури тарифоутворення. Ефективною формулою визначення тарифів має стати 100% компенсація видатків. Тарифи необхідно скоригувати в залежності від доходів споживачів, так щоб споживачі з високими доходами перехресно субсидіювали бідні домогосподарства (доходи домогосподарства можна приблизно визначити, наприклад, на основі вартості нерухомості). Реформи мають передбачати встановлення лічильників споживання води для всіх абонентів, аби платежі складались з фіксованої плати (для покриття значних фіксованих витрат водопостачання), а також плати за фактично спожитий обсяг води [42, с. 119-121].

Ефективність роботи підприємства може покращитись в результаті демонополізації та реструктуризації сектора. Як підказує емпіричний досвід, деякі водорозподільчі системи стикаються з негативним ефектом масштабу, коли витрати зростають зі збільшенням протяжності розподільчих мереж. У таких випадках розукрупнення підприємства може допомогти знизити витрати. Більше того, встановлення водолічильників та прямі договори зі споживачами означають, що платежі споживачів покриватимуть лише витрати на постачання фактично спожитої води, а не втрати через течі.

Проте, проблему неплатежів неможливо вирішити без покращення судової системи та залучення зовнішніх джерел до фінансування встановлення індивідуальних лічильників у домогосподарствах.

Також необхідно запровадити регулювання типу "співставлення підприємств" (yardstick competition), всі разом із необхідними регуляторними та технічними вимогами. Оскільки пряма конкуренція між водопостачальниками неможлива, ми пропонуємо порівнювати відносну ефективність підприємств зі схожими характеристиками на основі оцінки виробництва та витрат і базувати регулювання на результатах такого співставлення (регулювання типу “співставлення підприємств”). Це потребує створення бази показників для співставлення ефективності, а також створення регулюючого органу, який міг би впливати на реструктуризацію водопостачальних підприємств (наприклад, шляхом заміни керівництва на неефективних підприємствах).

Потрібно також покращити структуру державного управління водним комунальним господарством. Місцева влада представляє як власників, так і регулюючий орган комунальних підприємств, що дає підстави для викривлення системи стимулів у регулюванні. Прагматичним рішенням могло би бути відведення існуючому Державному комітету з питань житлово-комунального господарства більшої ролі, щоб виключити потенційні конфлікти інтересів, захистивши при цьому споживачів від монополістичного ціноутворення та неефективного надання послуг. Зокрема, він повинен бути спроможним впроваджувати конкретні форми регулювання тарифів, реструктуризувати найбільш неефективні підприємства та залучати приватні компанії до роботи у секторі шляхом процедури проведення відкритих конкурсів [62, с. 117-121].

З метою підвищення ефективності роботи підприємства комунального господарства необхідно особливу увагу приділяти пошуку та мобілізації резервів збільшення реалізації продукції та послуг споживачам за рахунок введення в дію нових і кращого використання діючих виробничих потужностей, економного та раціонального використання матеріалів, палива, пального, електроенергії, підвищення продуктивності праці.

Для забезпечення зростання прибутковості, треба шукати невикористані можливості збільшення прибутку, тобто резерви зростання. Ці резерви слід розподілити на три групи: резерви операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

До резервів операційної діяльності належать: раціоналізація ресурсозабезпечення і ресурсовикористання; вдосконалення організації виробництва та праці й застосування найбільш ефективних способів просування товарів на ринку; впровадження інноваційного менеджменту на всіх ієрархічних рівнях підприємства; дієвий контроль і стимулювання високопродуктивної праці; гнучкі виробничі системи й оптимізація розмірів виробничо-збутової діяльності.

Резервами інвестиційної діяльності є: оптимізація інвестиційного портфеля і вихід із неефективних інвестиційних проектів; підвищення ефективності реалізації проектів реального та фінансового інвестування.

До резервів фінансової діяльності відносять: ефективне розміщення власного та іншого капіталу в рентабельні активи; залучення довгострокових позик і кредитів; ефективне реінвестування прибутку та раціональна дивідендна політика.

Резерви збільшення прибутку є можливими:

         за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);

         за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

         за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців [15, с. 241-243];

Пошук нових, невикористаних резервів, правильна, комплексна і раціональна організація фінансової політики підприємства є найважливішими чинниками підвищення ефективності фінансово - господарської діяльності підприємства.

Для визначення напрямків покращення становища підприємства можна використовувати методи прогнозування економічних показників. Адже саме такий спосіб має ряд переваг, таких як:  відсутність обмежень на характер вхідної інформації, здатність знаходити оптимальні параметри тих чи інших показників.