Тема семінару: Особистісно-орієнтоване навчання

Мета семінару: поглибити, узагальнити знання про особистісно-орієнтовану технологію навчання, закріпити основні поняття про о-о начання, виділити мету, мотив завдання, принципи, діяльність вчителя і учнів а також результати о-о навчання; формувати вміння проектувати та конструювати педагогічний процес у відповідності до особливостей учнів, завдань початкової школи, закону України «Про освіту»,виховувати в особі майбутнього вчителя потребу будувати педагогічну взаємодію на основі дитиноцентризму

План семінару:

1. Вступ. Розкриття поняття О-О навчання

2. О-О навчання і закони України

3. Видатні педагогічні класики та сучасні вчені про О-О навчання

4. Сутність та зміст О-О навчання

5. Методологічні особливості щодо реалізації О-О навчання у молодших школярів

6. Урок, як форма організації О-О навчання

7. Порівняльна характеристика традиційного та О-О навчання

8. Висновок

Вступ: Одним зі стратегічних завдань реформування освіти в Україні є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров'я. Це вимагає розроблення і наукового обґрунтування змісту і методики організації навчально-виховного процесу. Тому сучасна педагогічна наука і практика зосередили увагу на пошуку таких технологій навчання, які б забезпечували всебічний розвиток особистості школяра, сприяли його самовираженню. Наслідком таких пошуків є нові технології навчання.

У системі особистісно орієнтованої освіти підростаючого покоління найсуттєвіша роль відводиться педагогу, «якому необхідно відійти від навчально-дисциплінарної моделі і переорієнтувати педагогічний процес на головне – особистість»(О.Я.Савченко).

Особистісно орієнтоване навчання – організація навчання на засадах глибокої поваги до особистості вихованця, урахування особливостей індивідуального розвитку, ставлення до нього як до свідомого відповідального суб’єкта навчально-виховної взаємодії; передбачає формування цілісної особистості, яка усвідомлює свою гідність і поважає інших людей.

Мета і завдання о-о навчання: створення максимально сприятливих умов для розвитку і саморозвитку особистості учня, виявлення та активне використання його індивідуальних особливостей у навчальній діяльності.

Завдання о-о технології:

• розвиток пізнавальних здібностей кожної дитини;

• максимальний вияв, задіяння, збагачення її індивідуального (суб'єктивного) досвіду;

• допомога особистості пізнати себе;

• самовизначитися та само реалізуватися;

• формування в особистості культури життєдіяльності;

• Формування продуктивної організації повсякденного життя, поведінки.

Вимоги особистісно-орієнтованої технології:

— здатність навчального матеріалу забезпечувати виявлення суб'єктивного досвіду учня, передусім досвіду попереднього навчання;

— спрямованість викладу матеріалу в підручнику (вчителем) на постійне перетворення набутого суб'єктивного досвіду кожного учня;

— сприяння у процесі навчання узгодженню суб'єктивного досвіду учнів з науковим змістом здобутих знань;

— стимулювання самооцінної освітньої діяльності учнів, зміст і форми якої повинні забезпечувати можливість для самоосвіти, саморозвитку, самовираження у процесі оволодіння знаннями;

— можливість учня самостійно обирати зміст навчального матеріалу, вид і форму виконання завдань тощо;

— виявлення й оцінювання способів навчальної роботи, якими самостійно, стійко і продуктивно послуговується учень;

— здійснення контролю й оцінювання не тільки результатів, а й процесу учіння;

— забезпечення в освітньому процесі організації, реалізації, оцінки і самооцінки учіння як суб'єктивної діяльності.

Склад О-О технології: складається з ланок - особистісно орієнтованих ситуацій, пізнавальні пошуки, диференційований підхід, врахування у навчально-виховній роботі особистісних характеристик його учасників.

Принципи особистісно орієнтованого підходу

Принципи за В.О. Сухомлинським

Сучасні принципи

-принцип неповторності кожної дитини; - принцип визнання відсутності нездібних дітей; - принцип урахування нерівності розумових здібностей учнів; -принцип індивідуалізації навчально-виховного процесу; - принцип урахування індивідуальних особливостей учнів; - принцип визнання кожної дитини особистістю; - принцип отримання позитивних відчуттів від навчання; -принцип людяності, чуйності і тактовності у ставленні до дітей.

-принцип варіативності, тобто визнання змісту, методів і форм навчального процесу, вибір яких має здійснюватися вчителем з урахуванням розвитку кожної дитини та її педагогічної підтримки в пізнавальному процесі; -індивідуалізація навчання, яка передбачає рішення двох завдань (1- засвоювати знання в тому темпі, який зумовлюється їх пізнавальними здібностями,2- дати можливість здібним або особливо обдарованим дітям максимально розвивати власні позитивні задатки, розкривати творчий інтелектуальний потенціал); -принцип максимального наближення навчального матеріалу до реалій життя; -принцип спіралеподібної будови навчального матеріалу; -принцип постійної самооцінки учнями власної навчальної діяльності; - принцип реалізації цілісного навчально-виховного процесу, що передбачає органічне поєднання навчальної роботи в школі і роботи в позаурочний час.

Основні ознаки О-О технології:

• Головною дійовою особою у навчально-виховному процесі стає учень. "Освіта XXI століття, - це освіта для людини. ЇЇ стрижень - розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості яка здатна до самоосвіти і саморозвитку вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни"(О.Я.Савченко)

• Особистісно-орієнтована освіта. Спектр методик і технологій, що складають її зміст досить широкий: вальдорфська педагогіка, технологія саморозвивального навчання Г. Селевка, колективний спосіб навчання (О. Рівін, В. Дяченко), ігрові технології, методика Марії Монтессорі, технологія модульного та модульно-розвивального навчання, проектні технології, розвивальне навчання, технології проблемного навчання та інші

• опора вчителя на суб'єктний досвід учня не несе в собі негативної оцінки

• суб'єкт-суб'єктні відносини учасників навчального процесу (учень стає суб'єктом діяльності тільки тоді, коли реально може впливати на неї на всіх етапах: цілевизначення, планування, організації, рефлексії, оцінювання)

• діяльнісна основа (учні вчаться самостійно здобувати і застосовувати знання).