
- •Передмова
- •Глава 1. Проблема обводнення свердловин
- •1.1. Характеристика вод. Джерела, причини, шляхи та наслідки обводнювання свердловин
- •1.1.1. Характеристика природних підземних вод
- •1.1.2 Закономірне, передчасне й аварійне обводнювання свердловин і пластів Джерела обводнення свердловин
- •Геологічні фактори
- •Технологічні фактори
- •Наслідки обводнення свердловин
- •1.2. Класифікація причин обводнення свердловин і методи їх встановлення_________________________
- •1.3. Методи регулювання розробки родовищ і боротьби з обводненням свердловин
- •1.4. Гідродинамічні особливості витіснення нафти водою із проникнісно-неоднорідних колекторів за умов передчасних неконтрольованих проривів води
- •1.4.1 Проникнісна неоднорідність продуктивних пластів
- •1.4.2 Витіснення нафти з тріщинуватих пластів
- •1.4.3. Вирівнювання проникнісної неоднорідності тріщинуватого колектора при режимах витіснення нафти і газу як метод підвищення нафтогазовилучення
- •1.5. Види ремонтно-ізоляційних робіт і вибір методів їх виконання та тампонажних матеріалів
- •1.5.1. Класифікація ремонтно-ізоляційних робіт
- •1.5.2 Засади вибору технології pip і тампонажних матеріалів
- •Глава 2. Тампонажні матеріали,
- •2.1 Класифікації тампонажних матеріалів
- •2.1.1 Загальна класифікація тампонажних матеріалів
- •2.1.2 Класифікація тампонажних матеріалів за ступенем їх дисперсності
- •2.1.3 Класифікація тампонажних матеріалів за механізмом закупорювання водопровідних каналів
- •2.1.4 Класифікація тампонажних матеріалів за їх взаємодією з пластовими флюїдами
- •2.1.5 Класифікація тампонажних розчинів за їх фізико-хімічним складом
- •2.2. Неорганічні твердіючі тампонажні цементи і розчини
- •2.2.1 Загальна характеристика тампонажних цементів
- •2.2.2 Тампонажний портландцемент
- •2.2.3 Глиноземистий і гіпсоглиноземистий цементи
- •2.2.4 Магнезіальний цемент
- •2.2.5 Тампонажні матеріали на основі силікатів лужних
- •2.2.6 Гіпсові в'яжучі речовини
- •2.2.7 Шлакові тампонажні матеріали і шлакоцементи
- •2.2.8 Легкі й полегшені тампонажні цементи і розчини
- •2.2.9 Обважнені тампонажні цементи і розчини
- •2.2.10 Термостійкі тампонажні цементи
- •2.2.11 Тампонажні цементи та розчини для низьких плюсових і
- •2.2.12 Розширні тампонажні цементи
- •2.2.13. Корозійностійкі тампонажні цементи
- •2.2.14 Тампонажні матеріали для ізоляції зон поглинання
- •2.2.15 Тампонажні суміші на мінеральній основі з додатками органоаеросилів, полімерів, латексу, азбесту
- •2.2.16 Наповнювачі до тампонажних розчинів
- •2.2.17 Технологічні властивості цементного порошку, розчину і каменю
- •2.3. Твердіючі в'яжучі тампонажні матеріали на основі органічних речовин
- •2.3.1 Тампонажні суміші на основі формальдегідних смол тсд-9 і тс-10
- •2.3.2 Гідрофобний тампонажний матеріал
- •2.3.3 Тампонажні суміші на основі інших смол
- •2.3.4 Тампонажні матеріали на основі мономерів -акриламіду і стиролу
- •2.3.5 Тампонажні матеріали на основі кремнійорганічних сполук
- •2.4 Гелеутворювальні тампонажні суміші
- •2.4.1 Загальна характеристика
- •2.5.2 Акрилові водорозчинні полімери
- •2.4.3 Гіпаноформалінова суміш (гфс)
- •2.4.4 В'язкопружні суміші на основі паа
- •2.4.5 Гелеутворювальні суміші на основі пал або кмц
- •2.4.7 Полімерний тампонажний матеріал акор
- •2.4.8 Нафтосірчанокислотна суміш
- •2.5 Суспензійні наповнювачі
- •2.5.1. Загальна характеристика полімерних матеріалів
- •2.5.2 Дослідження деяких технологічних характеристик суспензійних наповнювачів
- •2.5.3 Поліолефіни
- •2.5.4 Полістирол і кополімери стиролу
- •2.5.5 Полівінілхлорид
- •2.5.6 Полівініловий спирт
- •2.5.7 Фторопласты
- •2.5.8 Пом'якшувач, структуроутворювач ірубраке
- •Пом'якшувач
- •2.5.9 Гранульований магній, його продукти і шлам
- •Злежаний гранульований магній
- •2.5.10 Деякі інші органічні та неорганічні наповнювачі
- •Глава 3. Способи виконання водоізоляційних робіт у свердловинах
- •3.1 Відключення окремих пластів
- •3.2. Усунення негерметичності цементного кільця за експлуатаційною колоною та ізоляція підошовної води
- •3.2.1 Напрямки, наслідки, причини і типи каналів перетікання
- •3.2.2 Дослідження негерметичності цементного кільця
- •3.2.3 Способи усунення негерметичності цементного кільця
- •3.2.4 Тампонажні матеріали
- •3.3. Відключення окремих обводнених інтервалів пористого пласта
- •3.3.1 Виявлення обводнених інтервалів та оцінка залишкового
- •3.3.2 Вибір методів ізоляції припливу нагнітальних і контурних вод у перфорованому інтервалі продуктивного пласта
- •3.3.3 Методи селективної ізоляції пластової води у свердловинах
- •Органічні і полімерні матеріали
- •3.3.4 Визначення об'єму водоізоляційних реагентів
- •3.4 Нарощування цементного кільця за обсадною
- •3.5 Розрахунок цементування свердловин
- •Глава 4. Ремонтно-лагодильні роботи
- •4.1. Лагодження дефектів експлуатаційної колони
- •4.2.1 Причини утворення дефектів у кріпленні свердловин
- •4.2.2 Методи виявлення дефектів
- •4.2.3 Визначення затрубних перетікань флюїдів і негерметичності обсадної колони
- •4.3 Усунення негерметичності обсадної колони труб
- •4.3.1 Загальна стратегія робіт з усунення негерметичності
- •4.3.2 Спосіб доскручування обсадної колони
- •4.3.3 Способи тампонування ненаскрізних каналів
- •4.3.4 Способи ізоляції наскрізних каналів
- •4.4.1. Гідродинамічні дослідження негерметичності експлуатаційної колони
- •4.4.2 Промислово-геофізичні дослідження
- •4.4.3 Обстеження стовбура свердловини
- •Глава 1
- •Класифікація причин обводнення свердловин і методи їх встановлення 87
- •Методи регулювання розробки родовищ і боротьби
- •1.4. Гідродинамічні особливості витіснення нафти водою
- •Глава 2
- •2.3. Твердіючі в'яжучі тампонажні матеріали на основі органічних
- •3.2. Усунення негерметичності цементного кільця за
- •Глава 4
- •4.2 Визначення негерметичності в кріпленні свердловини і місця
- •Технологічні матеріали і способи ізоляції
4.4.1. Гідродинамічні дослідження негерметичності експлуатаційної колони
Гідродинамічні дослідження, якими розпочинаються роботи з капітального ремонту свердловин (КРС) та водоізоляційні роботи, охоплюють: а) дослідження міжколонних газопроявів; б) випробування експлуатаційної колони труб на герметичність; в) визначення пропускної здатності порушень цілісності експлуатаційної колони труб або спеціальних отворів у колоні шляхом запомповування чи відбирання рідини; г) встановлення інтервалів негерметичності експлуатаційної колони [100].
Дослідження міжколонних газопроявів
Перед початком ремонту зупиняють свердловину, вимірюють затруб-ний і міжколонні тиски на гирлі. Потім зменшують міжколонний тиск, закривають відвідну лінію із міжколонного простору і визначають час відновлення тиску до початкової значини. Після цього глушать свердловину і спостерігають за зміною міжколонного тиску. Продовження міжколонних газопроявів (зростання міжколонного тиску) вкаже на наявність перетікань газу по негерметичному заколонному простору. Якщо газопрояви припиняться, то однозначно підтверджується негерметичність колони труб.
Випробування експлуатаційної колони труб на герметичність Випробування експлуатаційної колони обсадних труб на герметичність здійснюється перед основними роботами з КРС, а також після ремонтно-ізоляційних робіт з усунення негерметичності колон, поворотів на вище- чи нижчерозміщені пласти, цементування колон чи хвостовиків, буріння другого стовбура тощо.
709
Відомо три основні способи його здійснення: 1) опресування (гідро-випробування) внутрішнім надлишковим тиском; 2) зниження рівня рідини в експлуатаційній колоні; 3) заміна рідин у свердловині. Другий спосіб в основному застосовують у нафтових свердловинах (після відмежування верхніх пластів, інтервалів негерметичності колони), в яких під час експлуатації не очікується надлишкового тиску на гирлі.
У залежності від виду виконаних ремонтних робіт випробування експлуатаційної колони труб на герметичність здійснюють відповідно такими способами:
а) після опускання колони труб і її цементування - заміною бурового розчину в колоні на воду і подальшим опресуванням; у свердловинах з вибійним тиском, нижчим за гідростатичний або рівним йому, колони випробовують на герметичність також зниженням рівня рідини;
б) після встановлення цементних пробок (мостів) для переходу на вищерозміщений пласт- опресуванням і тим самим способом, яким було викликано приплив під час випробування попереднього (ізольованого) пласта (зниження рівня, аерація тощо);
в) після цементування під тиском через спеціально перфоровані от вори - опресуванням і зниженням рівня рідини.
Технологічно ці способи реалізуються так.
У разі застосування способу опресування гирло свердловини обладнують спеціальною опресувальною головкою і манометром, а опресування здійснюють запомповуванням рідини, плавно збільшуючи тиск у середині обсадних труб. Створений тиск (тиск опресування) повинен на 20% перевищувати очікуваний максимальний тиск після освоєння свердловини, але має бути не меншим 5-12 МПа у залежності від діаметра колони (табл. 4.12).
Таблиця 4.12 - Регламентовані величини тиску на гирлі для випробування коло ни на герметичність способом опресування
Діаметр колони, мм |
114-127 |
141-146 |
168 |
178-194 |
219-245 |
273-351 |
377-426 |
Тиск на гирлі, МПа |
12 |
10 |
9 |
7,5 |
7 |
6 |
5 |
Ці норми тиску опресування геологічна служба може зменшити в залежності від ступеня зносу колони і характеру ремонтованої свердловини. Якщо в якомусь перерізі колони можуть виникнути напруги, більші від допустимих для цих труб, то опресування колони слід здійснювати окремими секціями, відділяючи їх за допомогою пакера.
Колона вважається герметичною, якщо тиск протягом 30 хв. не знижується або зниження не перевищує 0,5 МПа чи 0,3 МПа за початкового тиску відповідно більше і менше 7 МПа, а також якщо після заміни бурового розчину на воду відсутнє переливання рідини і виділення газу із
710
колони. Спостереження за змінами тиску рекомендується починати через 5 хв. після досягнення вказаних вище значин тиску опресування.
У випадку перевищення вказаних норм зниження тиску або коли не вдається запомповуванням підвищити тиск до контрольних значин тиску гідровипробування, то свердловина вважається негерметичною; тоді необхідно виконати роботи з усунення негерметичності, а після цього слід повторити випробування. '
У разі застосування способу зниження рівня рідини в експлуатаційній колоні рівень рідини знижують за допомогою компресора (методи протискування та аерації запомповуванням через НКТ або через бурильні труби стиснутого газу чи повітря), штанговим свердловинним (ШСН) і електровідцентровим (ЕВН) насосами, а також відбиранням желонкою, свабом (до 800-1000 м) або витісненням рідини із свердловини трубами.
Якщо застосовують компресор, то труби опускають спочатку на глибину, яка відповідає максимальному тиску компресора (пусковий тиск), а відтак після витиснення частини рідини із свердловини допускають їх на більшу глибину.
Якщо витіснюють рідину трубами, то у свердловину спочатку опускають колону труб із заглушеним (перекритим) нижнім кінцем на необхідну глибину або до вибою, при цьому частина рідини витісняється із свердловини. Потім труби піднімають на певну висоту hu нагвинчують патрубок із отвором і знову опускають їх до вибою. Під час опускання труб рідина надходить у них через отвір у патрубку, а під час піднімання виливається. Задаючись необхідною глибиною зниження рівня в колоні, із рівняння балансу об'ємів рідини визначають глибину hx встановлення патрубка з отвором. При цьому максимальна глибина зниження рівня визначається об'ємом у міжтрубному просторі нижче отвору, а розміщення самого отвору на трубах розраховується із умови рівності об'ємів НКТ нижче отвору і міжтрубного простору вище отвору.
Рівень рідини під час випробування способом зниження рівня не повинен бути вищим того, при якому передбачається викликання припливу із випробовуваного пласта, або глибше початкового рівня на 400-1000 м у залежності від глибини свердловини (табл. 4.13).
Таблиця 4.13- Регламентовані значини зниження рівня рідини для випробування колони на герметичність
Глибина свердловини, м |
До 500 |
500-1000 |
1000-1500 |
1500-2000 |
Більше 2000 |
Зниження рівня (не менше), м |
400 |
500 |
650 |
800 |
1000 |
Колона вважається герметичною, якщо рівень за 8 год. спостереження підніметься на висоту не більше 0,5-2 м у залежності від діаметра колони і глибини зниження рівня (табл. 4.14).
711
Вимірювання висоти рівня здійснюють за допомогою апарата Яковлева, рівнеміра чи інших приладів через кожні 2 год. Якщо рівень протягом 8 год. підніметься на більшу величину, ніж нормативна, то вимірювання повторюють. Якщо висота підняття все-таки буде вищою норми, то колона вважається негерметичною.
Таблиця 4.14- Регламентовані допустимі висоти піднімання рівня рідини для випробування колони на герметичність способом зниження рівня
Діаметр колони, мм |
|
Глибина зниження |
рівня, м |
|
|
Менше 400 |
400-600 | 600-800 | 800-1000 |
Понад 1000 |
|||
|
Висота піднімання рідини, м |
|
|||
114-219 |
0,8 |
1,1 |
1,4 |
1,7 |
2,0 |
Понад 219 |
0,5 |
0,8 |
1,1 |
1,3 |
1,5 |
Задача 4.3. Розрахувати глибину розміщення патрубка з отвором і максимально можливу глибину зниження рівня рідини у свердловині шляхом витіснення її колоною НКТ з заглушеним нижнім кінцем. Відомо: глибина свердловини Н- 1932 м; внутрішній діаметр експлуатаційної колони обсадних труб D = 129 мм; умовний діаметр гладких НКТ 73 мм за товщини стінки 7 мм.
Розв'язування. У ході випробування експлуатаційної колони на герметичність заданим способом у свердловині глибиною 1932 м зниження рівня рідини повинно бути не меншим 800 м; беремо зниження рівня h = 800 м.
Внаслідок опускання в експлуатаційну колону, повністю заповнену рідиною (наприклад, водою), до вибою колони НКТ із заглушеним нижнім кінцем зниження рівня рідини у свердловині А, визначаємо із умови рівності об'єму витісненої рідини (об'єм НКТ) і звільненого об'єму в експлуатаційній колоні:
тобто
де d = 73 мм - зовнішнійдіаметр НКТ.
Додаткове зниження рівня рідини h2 відбудеться внаслідок перетікання рідини із міжтрубного простору в НКТ через отвір, розміщений на глибині h0. Тоді із умови рівності об'єму звільненого простору в експлуатаційній колоні і об'єму рідини в міжтрубному просторі над отвором
знаходимо
Отже, необхідне зниження рівня рідини
712
звідки маємо шукану глибину розміщення патрубка з отвором
Максимальне зниження рівня рідини у свердловині
hmax = H - h3,
де h3 - залишкова висота рівня рідини у свердловині після піднімання НКТ з рідиною.
Із умови рівності залишкового об'єму рідини в експлуатаційній колоні і об'єму рідини в міжтрубному просторі нижче отвору
знаходимо
Для забезпечення максимального зниження рівня рідини отвір необхідно розмістити на такій глибині, щоб об'єм рідини в міжтрубному просторі над отвором дорівнював об'єму рідини в НКТ під отвором, тобто
звідки знаходимо глибинурозміщення отвору
де d{ = 73 - 2-7 = 59 мм - внутрішній діаметр НКТ. Тоді розраховуємо шукану величину
Якщо під час буріння використовувався буровий розчин густиною не менше 1400 кг/м3, то замість розглянутого способу зниження рівня рідини застосовують спосіб заміни бурового розчину водою. Заміну рідини
713
здійснюють шляхом промивання. Колона вважається герметичною, якщо переливання рідини чи виділення газу не спостерігається протягом 1 год.
Визначення пропускної здатності порушень
Якщо не вдається знизити рівень рідини у свердловині, то це вказує на приплив рідини через порушення цілісності колони. Тоді відбирання рідини із свердловини здійснюють до тих пір, поки під час наступного запомповування у свердловину рідина значною мірою не почне поглинатися, тобто поки не будуть створені умови для здійснення повторного цементування. Пропускну здатність порушень характеризують об'ємною витратою рідини і тиском запомповування, на основі яких планують процес усунення негерметичності обсадної колони труб.
Встановлення інтервалів негерметичності експлуатаційної колони
На промислах для встановлення інтервалів негерметичності експлуатаційної колони застосовується метод поінтервального опресовування з використанням або пакера, або високов'язкої рідини, або газоподібного агента (див. вище).
Устатковання для гідродинамічного дослідження свердловин
Устатковання для дослідження свердловин призначені для опускання і піднімання на дроті приладів, які застосовуються під час гідродинамічних досліджень свердловин.
Для опускання приладів у свердловину застосовується таке устаткування [100].
Апарати Яковлева легкої і важкої конструкцій призначені для роботи у свердловинах глибиною відповідно до 800 і 1500 м. Вони являють собою лебідку з намотаним дротом. За допомогою апарата Яковлева у свердловину опускають манометри, термометри, пробовідбірники, желонки, вимірюють вибій, рівні рідини тощо. В апараті легкої конструкції використовується дріт діаметром 0,6-0,8 мм, а важкої конструкції - дріт діаметром 1,6-1,8 мм. Глибину вибою чи рівня рідини виявляють у момент зменшення величини зусилля на лебідці, коли вантаж, підвішений на дроті, занурюється під рівень (починає діяти архімедова сила) або сягає вибою, а визначають її за довжиною розтягнутого дроту.
Агрегати Азінмаш-8А, Азінмаш-8Б, ЗУДС, Азінмаш-45 призначені для опускання у свердловину манометра, термометра, пробовідбірника, для визначення глибини вибою, рівня рідини тощо. Основний вузол цих агрегатів - лебідка, змонтована на шасі різних транспортних засобів. Агрегати Азінмаш-8А, Азінмаш-8Б і Азінмаш-45 відрізняються між собою лише транспортною базою (відповідно шасі різних автомобілів), а
714
устатковання для дослідження свердловин ЗУДС змонтоване на плавучому гусеничному транспортері (для пересування по дуже пересіченій місцевості, заболочених ділянках, сніговій цілині і воді вбрід та вплав).
Автоматичні промислові електронні (дослідні) лабораторії (станції) типу АПЕЛ-66 і АДСТ призначені для дистанційних досліджень свердловин.
Станція АПЕЛ-64 розміщена на шасі автомобіля в кузові автобуса. Прилад для дослідження опускається у свердловину на каротажному одножильному кабелі КОБДФМ-2. Через кабель інформація передається на наземну вимірювальну і реєструвальну апаратури. Привод лебідки здійснюється від двигуна автомобіля. Однак станція АПЕЛ-64 має погану прохідність в умовах бездоріжжя, перевантажене шасі і низьку надійність самописного потенціометра. Кращою є станція АПЕЛ-66, в якій додатково встановлено спуско-підіймальне устатковання для шаблонування НКТ. Станція змонтована на шасі автомобіля підвищеної прохідності в спеціальному утепленому геофізичному кузові-фургоні. Свердловинні прилади, які входять до комплекту станцій АПЕЛ-64 і АПЕЛ-66, розраховані для роботи у свердловинах глибиною до 3500 м з внутрішнім діаметром експлуатаційної колони від 124 до 155 мм і внутрішнім діаметром НКТ не менше 50 мм.
Станція АДСТ забезпечує дослідження свердловин глибиною до 5000 м як дистанційними, так і автономними приладами з однієї позиції відносно гирла; вона має систему цифрової реєстрації виміряної інформації, раціонально розміщені апаратуру і устатковання, спуско-підіймальне устатковання (для шаблонування НКТ). Станція змонтована на шасі автомобіля підвищеної прохідності в спеціальному утепленому геофізичному кузові-фургоні. Використовується кабель каротажний одножильний КОБДФМ-2 або КПКО-1. Свердловинні прилади станції розраховані для роботи у свердловинах з внутрішнім діаметром експлуатаційної колони 124-155мм. Габарити свердловинних приладів дають змогу досліджувати фактично всі фонтанні і нагнітальні свердловини з внутрішнім діаметром НКТ не менше 40мм і частково механізовані свердловини, обладнанні ШСН.
Устатковання ЛС-4 змонтовано на автомобілі-фургоні УАЗ-3741 (ЛС - лебідка самохідна; 4 - номінальне тягове зусилля 4 кН). Привод лебідки здійснюється від двигуна автомобіля. Лебідка обладнана механізмом ручного керування, храповим механізмом зупинки, електромеханічним індикатором натягу дроту. Глибина обслуговування - 4000 м, дріт -діаметром 1,8 мм, швидкість підіймання приладу - 0,25-5 м/с.
Устатковання ЛС-6 змонтовано на потужному автомобілі ГАЗ-66; глибина обслуговування - 6300 і 7000 м за діаметра дроту відповідно 1,8 і 2 мм, тягове зусилля - 6,3 кН, швидкість підіймання - 0,4-5,3 м.
715
Устатковання ЛСВ-6 змонтовано на шасі автогусеничного транспортера ГАЗ-71 і відрізняється від ЛС-6 тільки транспортною базою.