
- •Передмова
- •Глава 1. Проблема обводнення свердловин
- •1.1. Характеристика вод. Джерела, причини, шляхи та наслідки обводнювання свердловин
- •1.1.1. Характеристика природних підземних вод
- •1.1.2 Закономірне, передчасне й аварійне обводнювання свердловин і пластів Джерела обводнення свердловин
- •Геологічні фактори
- •Технологічні фактори
- •Наслідки обводнення свердловин
- •1.2. Класифікація причин обводнення свердловин і методи їх встановлення_________________________
- •1.3. Методи регулювання розробки родовищ і боротьби з обводненням свердловин
- •1.4. Гідродинамічні особливості витіснення нафти водою із проникнісно-неоднорідних колекторів за умов передчасних неконтрольованих проривів води
- •1.4.1 Проникнісна неоднорідність продуктивних пластів
- •1.4.2 Витіснення нафти з тріщинуватих пластів
- •1.4.3. Вирівнювання проникнісної неоднорідності тріщинуватого колектора при режимах витіснення нафти і газу як метод підвищення нафтогазовилучення
- •1.5. Види ремонтно-ізоляційних робіт і вибір методів їх виконання та тампонажних матеріалів
- •1.5.1. Класифікація ремонтно-ізоляційних робіт
- •1.5.2 Засади вибору технології pip і тампонажних матеріалів
- •Глава 2. Тампонажні матеріали,
- •2.1 Класифікації тампонажних матеріалів
- •2.1.1 Загальна класифікація тампонажних матеріалів
- •2.1.2 Класифікація тампонажних матеріалів за ступенем їх дисперсності
- •2.1.3 Класифікація тампонажних матеріалів за механізмом закупорювання водопровідних каналів
- •2.1.4 Класифікація тампонажних матеріалів за їх взаємодією з пластовими флюїдами
- •2.1.5 Класифікація тампонажних розчинів за їх фізико-хімічним складом
- •2.2. Неорганічні твердіючі тампонажні цементи і розчини
- •2.2.1 Загальна характеристика тампонажних цементів
- •2.2.2 Тампонажний портландцемент
- •2.2.3 Глиноземистий і гіпсоглиноземистий цементи
- •2.2.4 Магнезіальний цемент
- •2.2.5 Тампонажні матеріали на основі силікатів лужних
- •2.2.6 Гіпсові в'яжучі речовини
- •2.2.7 Шлакові тампонажні матеріали і шлакоцементи
- •2.2.8 Легкі й полегшені тампонажні цементи і розчини
- •2.2.9 Обважнені тампонажні цементи і розчини
- •2.2.10 Термостійкі тампонажні цементи
- •2.2.11 Тампонажні цементи та розчини для низьких плюсових і
- •2.2.12 Розширні тампонажні цементи
- •2.2.13. Корозійностійкі тампонажні цементи
- •2.2.14 Тампонажні матеріали для ізоляції зон поглинання
- •2.2.15 Тампонажні суміші на мінеральній основі з додатками органоаеросилів, полімерів, латексу, азбесту
- •2.2.16 Наповнювачі до тампонажних розчинів
- •2.2.17 Технологічні властивості цементного порошку, розчину і каменю
- •2.3. Твердіючі в'яжучі тампонажні матеріали на основі органічних речовин
- •2.3.1 Тампонажні суміші на основі формальдегідних смол тсд-9 і тс-10
- •2.3.2 Гідрофобний тампонажний матеріал
- •2.3.3 Тампонажні суміші на основі інших смол
- •2.3.4 Тампонажні матеріали на основі мономерів -акриламіду і стиролу
- •2.3.5 Тампонажні матеріали на основі кремнійорганічних сполук
- •2.4 Гелеутворювальні тампонажні суміші
- •2.4.1 Загальна характеристика
- •2.5.2 Акрилові водорозчинні полімери
- •2.4.3 Гіпаноформалінова суміш (гфс)
- •2.4.4 В'язкопружні суміші на основі паа
- •2.4.5 Гелеутворювальні суміші на основі пал або кмц
- •2.4.7 Полімерний тампонажний матеріал акор
- •2.4.8 Нафтосірчанокислотна суміш
- •2.5 Суспензійні наповнювачі
- •2.5.1. Загальна характеристика полімерних матеріалів
- •2.5.2 Дослідження деяких технологічних характеристик суспензійних наповнювачів
- •2.5.3 Поліолефіни
- •2.5.4 Полістирол і кополімери стиролу
- •2.5.5 Полівінілхлорид
- •2.5.6 Полівініловий спирт
- •2.5.7 Фторопласты
- •2.5.8 Пом'якшувач, структуроутворювач ірубраке
- •Пом'якшувач
- •2.5.9 Гранульований магній, його продукти і шлам
- •Злежаний гранульований магній
- •2.5.10 Деякі інші органічні та неорганічні наповнювачі
- •Глава 3. Способи виконання водоізоляційних робіт у свердловинах
- •3.1 Відключення окремих пластів
- •3.2. Усунення негерметичності цементного кільця за експлуатаційною колоною та ізоляція підошовної води
- •3.2.1 Напрямки, наслідки, причини і типи каналів перетікання
- •3.2.2 Дослідження негерметичності цементного кільця
- •3.2.3 Способи усунення негерметичності цементного кільця
- •3.2.4 Тампонажні матеріали
- •3.3. Відключення окремих обводнених інтервалів пористого пласта
- •3.3.1 Виявлення обводнених інтервалів та оцінка залишкового
- •3.3.2 Вибір методів ізоляції припливу нагнітальних і контурних вод у перфорованому інтервалі продуктивного пласта
- •3.3.3 Методи селективної ізоляції пластової води у свердловинах
- •Органічні і полімерні матеріали
- •3.3.4 Визначення об'єму водоізоляційних реагентів
- •3.4 Нарощування цементного кільця за обсадною
- •3.5 Розрахунок цементування свердловин
- •Глава 4. Ремонтно-лагодильні роботи
- •4.1. Лагодження дефектів експлуатаційної колони
- •4.2.1 Причини утворення дефектів у кріпленні свердловин
- •4.2.2 Методи виявлення дефектів
- •4.2.3 Визначення затрубних перетікань флюїдів і негерметичності обсадної колони
- •4.3 Усунення негерметичності обсадної колони труб
- •4.3.1 Загальна стратегія робіт з усунення негерметичності
- •4.3.2 Спосіб доскручування обсадної колони
- •4.3.3 Способи тампонування ненаскрізних каналів
- •4.3.4 Способи ізоляції наскрізних каналів
- •4.4.1. Гідродинамічні дослідження негерметичності експлуатаційної колони
- •4.4.2 Промислово-геофізичні дослідження
- •4.4.3 Обстеження стовбура свердловини
- •Глава 1
- •Класифікація причин обводнення свердловин і методи їх встановлення 87
- •Методи регулювання розробки родовищ і боротьби
- •1.4. Гідродинамічні особливості витіснення нафти водою
- •Глава 2
- •2.3. Твердіючі в'яжучі тампонажні матеріали на основі органічних
- •3.2. Усунення негерметичності цементного кільця за
- •Глава 4
- •4.2 Визначення негерметичності в кріпленні свердловини і місця
- •Технологічні матеріали і способи ізоляції
2.5.4 Полістирол і кополімери стиролу
Полістирол [-СН2-СН(С6Н5)-]п (бакеліт, вестірон, стірон, фостарен, едістер і ін.) - аморфний термопласт лінійної будови (полімер стиролу С8Н8 - ароматичного вуглеводню з кратними зв'язками в бокових ланцюгах); полімеризаційна смола; молекулярна маса 250-350 тис, густина 1040-1050 кг/м3, Трозм = 82-95°С; розчиняється в стиролі, хлорованих і ароматичних вуглеводнях, кетонах, не розчиняється у воді, спиртах, слабких розчинах кислот, лугів, аліфатичних вуглеводнях. Модуль при згині 2700-3200 МПа, твердість 140-150 МПа, коефіцієнт теплопровідності 0,08-0,12 Вт/(м-К); горючий, температура самоспалахування 440°С, під час нагрівання до 300°С деполімеризується; нижня концентрація межі вибуховості пилоповітряної суміші 25-27,5 г/м3. Отримують радикальною полімеризацією стиролу в масі або суспензії. Застосовується як конструк-
483
ційний, електроізоляційний (у вигляді плівок, ниток), декоративно-оздоблювальний матеріал у приладо- і машинобудуванні, радіо- і електротехніці; для виготовлення предметів широкого вжитку (іграшок, освітлювальної арматури, посуду разового використання і ін.).
Полістирол загального призначення (табл. 2.139) у залежності від способу отримання, випускається під назвою блочний (у вигляді гранул розміром не більше 10x6 мм або крупнозернистого порошку марок Д і Т за ГОСТ 9440-60), суспензійний (у вигляді гранул розміром 4x5 мм марок ПС-С і ПС-СП за МРТУ 6-05-928-64) і емульсійний (марок А у вигляді високодисперсного порошку або гранул розміром не більше 10x6 мм і Б у вигляді порошку за ГОСТ 9440-60), а також полімеризацією в середовищі розчинника (у вигляді лаку або порошку).
Таблиця 2.139- Характеристика полістиролу
Параметри |
|
Полістирол |
|
Блочний |
Суспензійний |
Емульсійний |
|
Густина, кг/м3 |
1050-1080 |
1050-1060 |
1050-1080 |
Модуль пружності при згині, МПа |
2700 |
3100 |
2000 |
Відносне видовження під час розриву, % |
1,5 |
1,5 |
1,5 |
Твердість за Брінелем, Н/мм2 |
140-150 |
150 |
140-150 |
Теплостійкість за Віком, °С |
100-105 |
105-108 |
110 |
Питома теплоємність, Дж/(гград) |
1,34 |
1,34 |
1,34 |
Коефіцієнт теплопровідності, Дж/(мгодград) |
0,335-0,502 |
0,335-0,502 |
0,335-0,502 |
Коефіцієнт термічного лінійного -1 розширення, град |
8-10-5 |
8-10-5 |
9-10-5 |
|
|
|
|
Верхня межа робочих температур, °С |
60-65 |
60 |
65-70 |
Водопоглинання протягом 24 год. за 20°С, % |
1,2 |
0,2 |
0,2 |
Полістирол стійкий до лугів, багатьох галоїдноводневих та інших мінеральних кислот, а також до деяких органічних кислот, трансформаторного мастила, гліцерину і інш. Винятком є 65% азотна кислота і льодяна оцтова кислота, в яких вироби з полістиролу набухають і дещо змінюють свій зовнішній вигляд. Полістирол не розчиняється в аліфатичних вуглеводнях, нижчих спиртах, ефірах, фенолі, оцтовій кислоті і воді. Полістирол розчиняється в ароматичних і хлорованих вуглеводнях, складних ефірах, кетонах, сірководні, пірідині. Значно набухає в бензині та гасі.
За високих температур (вище 200°С) полістирол розкладається з утворенням стиролу та інших низькомолекулярних сполук (димерів, тримерів і інш.).
Полістирол удароміцний (карінекс, люстрекс, етерніт, стирон, хо-стирен і інш.) - термопластичний матеріал, який має двофазну структуру: неперервна фаза (матриця) - полістирол, дискретна фаза - каучук.
484
Густина 1050 кг/м3, Трозм = 75-85°С. Випускається у вигляді гранул не більше 4x5 мм.
Пінополістирол - газонаповний матеріал на основі полістиролу, що називається пінопластом; має закриті пори. Спінені матеріали зі сполученими порами називають поропластами. Позірна густина пінополістиролу 12-100 кг/м3, Трозм = 80-90°С, модуль при згині 7-10 МПа, коефіцієнт теплопровідності 0,027-0,032 Вт/(мК), вологонепроникний. Застосовується як тепло- і звукоізоляційний матеріал при будівництві (у т. ч. для арктичних районів); пакувальний матеріал для транспортування приладів, харчових продуктів; для ізоляції кабелів, трубопроводів і ін.
Як газоутворювач (пороутворювачі, порофори, спінювальні агенти) використовуються діасполуки, наприклад динітрію азобісізомасляної кислоти (температура розкладання 90-110°С) або карбонат алюмінію (температура розкладання 50-60°С).
Отримання пінополістиролу здійснюють шляхом:
суспензійної полімеризації стиролу в присутності агентів спінювання - пентану і (або) ізопентану; отримані гранули в процесі переробки у вироби при нагріванні спінюються і спікаються;
полімеризації в масі стиролу з наступним змішуванням отриманого полістиролу з лимонною кислотою і порофорами; під час екструдуювання (неперервного витискування) цієї суміші відбувається спінювання з утворенням пінополістиролу порівняно високої густини (50-100 кг/м3).
Формування виробів з пінополістиролу здійснюють двома методами:
пресовим - високодисперсний порошкоподібний полістирол ретельно змішують з твердим, також дрібнодисперсним порошкоутво-рювальним компонентом, пресують за температури 120-160°С і тиску 10-15 МПа, потім заготовки прогрівають у камерах, де відбувається спінювання до кінцевого стану і форми; за цим способом випускають вироби з пінополістиролу марок ПС-1, ПС-2, ПС-4 і інш.;
безпресовим (більш сучасний, може здійснюватись на місці застосування виробів) - бісерний полістирол, який містить пороутворювач (ізопентан, петролейний ефір, метиленхлорид і інш.).
Формування виробів з пінополістиролу за безпресовим методом полягає в наступному:
а) попереднє спінювання гранул полістиролу, які містять пороутво рювач, що здійснюється в механічному спінювачі гарячою водою (95°С) або парою за неперервного перемішування протягом 2-5 хв.;
б) осушування попередньо спінених гранул (у випадку необхідності) здійснюється за температури 30-35°С протягом 24 год.;
в) кінцеве спінювання попередньо спінених гранул і оформлення виро бів у легких металевих формах; температура пари під час спінювання
485
102-110°С; тривалість витримки з розрахунку Юс на кожний міліметр товщини плюс тривалість підігрівання форми;
г) охолодження виробів у формі до температури не вище 50-60°С і підсушування за температури 35-40°С.
За безпресовим методом випускаються вироби із суспензійного полістиролу для спінювання (табл. 2.140) марок ПСБ (за МРТУ 6-05-959-66 чотири марки: А,, А2, Б і В, які відрізняються за величиною насипної маси після спінювання) і ПСБ-С (самозгасний, за МРТУ 6-05-1019-66 чотирьох марок: А,, А2, Б і В).
Таблиця 2.140- Характеристика суспензійного полістиролу
Параметри |
|
ПСБ |
|
|
ПСБ-С |
|
||
А1 | А2 | Б | В |
А1 | А2 | Б | В |
|||||||
Зовнішній вигляд Вологість, % не більше Вміст мономеру, % не більше Вміст пороутворювача, % не більше Дисперсність (залишок після просіювання на ситі за ГОСТ 3854-53), % не менше з сіткою №1 з сіткою № 0,5 Насипна маса, г/л не більше Здатність до злипання гранул за класами 0,1,2,3 Час самозгасання, **с не більше Втрата маси, % не більше |
Безбарвні гранули |
Мутнуваті гранули |
||||||
1,0 0,25 4,5
60 |
1,0 0,40 4,5
60 |
1,0 0,40 4,0
45 |
1,0 0,50 4,0
10 |
1,0 0,25 4,0
50 |
1,0 0,40 4,0
50 |
1,0 0,40 4,0
30 |
1,0 0,50 3,5
10 |
|
Факультативно |
Факультативно |
|||||||
20*
0 - - |
20
0 - - |
35
1 - - |
50
2-3 - - |
25
0-1 5 20 |
25
0-1 5 20 |
35
2 5 15 |
50
3 5 10 |
Примітки. * Наважку полістиролу (4г) поміщають у капроновий ківш, який витримують протягом 10 хв. за 97-98°С у водяній фані. Потім спінені гранули підсушують на повітрі, поміщають у мідний циліндрик і визначають насипну масу.
** Взірець розміром 120x44x30 мм вносять у полум'я, витримують 5с, а потім фіксують час збереження полум'я після винесення із вогню.
Полістирол спінюваний - продукт суспензійної полімеризації стиролу в присутності пороутворювача (ізопентану). Масова частка пороутворювача становить не менше 4,0-6,5%. Полістирол спінюваний згідно з ОСТ 6-05-202-83 випускають таких типів: ПСВ (EPS-N), ПСВ-С (EPS-F), ПСВ-С-ПМ (EPS-F-PM), ПСВ-Л (EPS-L) (підтипи ПСВ-Л-1, ПСВ-Л-1С), ПСВ-Б (EPS-B), ПСВ-ЛД (EPS-LD).
Кожний тип і підтип спінюваного полістиролу постачається розсіяним на п'ять фракцій. Кожна фракція розсіяного полімеру являє собою марку полімеру, яка містить частинки певного розміру в мм: понад 3,2 - марка 1; 3,2-1,8 - марка 2; 1,8-0,9 - марка 3; 0,9-0,4 - марка 4; менше 0,4 - марка 5 (супутний продукт, непридатний для одержання пінополістирольних
486
виробів). Для всіх типів розмір частинок, у мм, допускається: понад 2,5 -марка 1; 2,5-1,4 - марка 2; 1,4-0,9 - марка 3. Перша і п'ята марки випускаються за першою категорією; друга, третя і четверта - за вищою категорією (відповідно вищий і перший сорти), а чистота розсіву становить у відсотках не менше: 1 марка - 82; 2 марка - 90 і 85 (вища і перша категорії); 3 марка - 90 і 80 (вища і перша категорії); 4 марка - 90 і 82 (вища і перша категорії); 5 марка- 80.
Позначення спінюваного полістиролу при замовленні: „Полістирол спінюваний типу ПСВ-С, марка 4, сорт 1, ОСТ 6-05-202-83".
Спінюваний полістирол не розчиняється у воді, етиловому спирті, гасі, розчиняється в толуолі, дихлоретані, ефірі.
Густина частинок спінюваного полістиролу становить 998 кг/м3, позірна густина спінюваного бісеру - 650 кг/м3.
Гранулометричний склад нерозсіяного спінюваного полістиролу подано в табл. 2.141, а на рис. 2.46 - диференціальна (п) і кумулятивна (N) криві розподілу дисперсного складу [591]. Середній „ситовий" діаметр d частинок, розрахований як середньозважений за масами фракцій, становить - 0,96 мм, а модальний - 0,82 мм.
Таблиця 2.141 - Гранулометричний склад нерозсіяного спінюваного полістиролу
Найменування показників |
|
|
|
Типи і сорти першої категорії |
|
|
|
|||||
ПСВ |
ПСВ-С |
ПСВ-С-ПМ |
ПСВ-Л-І |
ПСВ-Л-ІС |
ПСВ-ЛД |
|||||||
І |
II |
І |
II |
І |
II |
І |
II |
І |
II |
І |
II |
|
|
сорт |
сорт |
сорт |
сорт |
сорт |
сорт |
сорт |
сорт |
сорт |
сорт |
сорт |
сорт |
Гранулометрич- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ний склад (зали- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
шок після про- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
сіювання на си- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
тах) з величиною |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
отворів, у мм, %: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
на сітці 3,2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
не більше |
5,0 |
10,0 |
5,0 |
10,0 |
5,0 |
10,0 |
5,0 |
10,0 |
5,0 |
10,0 |
10,0 |
10,0 |
на сітці 0,9 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
не менше |
70,0 |
65,0 |
70,0 |
65,0 |
70,0 |
65,0 |
70,0 |
65,0 |
70,0 |
65,0 |
75,0 |
70,0 |
на сітці 0,4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
не менше |
95,0 |
90,0 |
95,0 |
90,0 |
95,0 |
90,0 |
95,0 |
90,0 |
95,0 |
90,0 |
95,0 |
90,0 |
Полістирол спінюваний відноситься до матеріалів, що займаються (температура загоряння - плюс 376°С, температура самозагоряння типу ПСВ - плюс 440°С; ПСВ-С, ПСВ-С-ПМ - плюс 376°С), горять полум'ям, яке дуже коптить. Температура розкладання спінюваного полістиролу 200-250°С
Температура розм'якшення частинок становить 82-95°С. Нами виконано лабораторні дослідження з вивчення залежності коефіцієнта проник-
487
Рис. 2.46 - Дисперсний склад спінюваного полістиролу |
ності шару полі-стиролу ПСВ від температури як перспективного мА-теріалу для тампонування високо-проникних тріщин пласта [591]. Оскільки густина полістиролу становить 1050-1080 кг/м3, а спінюваного - 998 кг/м3, тобто є близь кою до густини рідини-носія - води, то це
дає змогу здійснити перенесення його гранул по тріщинах на різні відстані (вглиб пласта) практично незалежно від швидкості руху рідини-носія (див. гл. 5). Тверді гранули полістиролу нерозчинні у воді (можуть вводитись у потік води зі збереженням агрегатного стану і форми), мають розмір від 0,4 до 1,8 мм (ПВС марка 3, марка 4 і марка 5), що менше розкритття високопроникних тріщин і значно більше поперечних розмірів пор матриць (можуть переміщатись по тріщинах і не проникати в пори матриць).
Характерною особливістю спінюваного полістиролу є властивість збільшення в об'ємі при підвищеній температурі. За проведеними дослідженнями при температурі води 96°С гранули полістиролу ПВС збільшуються в 6-10 разів, а якщо він перебуває у замкнутому об'ємі, то втрачає свою гранулярну структуру, перетворюється в однорідний щільний твердий моноліт типу пластмаси і стає непроникним.
На рис. 2.47 показано встановлену нами разом з І.М. Купером залежність зміни коефіцієнта проникності шару гранульованого спінюваного полістиролу від температури водного середовища, в якому він перебуває. Цю залежність отримано на стандартному устаткованні УДПК-1М.
Фільтраційну колонку заповнювали гранульованим полістиролом наступним чином. На виході із колонки встановлювали фільтр, а через вхід в колонку пропомповували водну пульпу полістиролу (гранульований полістирол із водою). Частину води відфільтровували, а частину разом із полістиролом залишали у фільтраційній колонці. Після заповнення фільтраційну колонку поміщали в термостат і нагрівали. За значин температур, поданих у табл. 2.142, проводили пропомповування води через пробу полістиролу за допомогою устатковання УДПК1-М. За витратою відфільтрованої через взірець води, тиском пропомповування, коефіцієнтом в'язкості води (з поправкою на температуру) і розмірами взірця визначали
488
|
Рис. 2.47- Зміна коефіцієнта проникності шару спінюваного полістиролу від температури
|
Як видно із результатів експериментів, при підвищенні температури від 20 до 70°С коефіцієнт проникності взірця зменшується від 5,105 до 1,814 мкм2, при температурі 80°С коефіцієнт проникності становить 0,00216 мкм2, а при 120°С взірець практично непроникний (0,47-10-5 мкм2).
Таким чином, гранульований спінювальний полістирол є ефек-тивним матеріалом для тампо-нування тріщин.
АБС-пластик (акрилоніт- рилбутадієнстирольний кополімер) - термопластичний ма-
Таблиця 2.142 - Результати вивчення залежності коефіцієнта проникності шару гранульованого спінюваного полістиролу ПСВ від температури
Температура взірця і пропом- повуваної рідини, °С |
Тиск пропом- повування, МПа |
Витрата води через взірець, м3/с |
Динамічний коефіцієнт в'язкості води (із урахуванням температури), мПа-с |
Довжина взірця, м |
Площа поперечного перерізу взірця, м2 |
Коефі-цієнт проникності, мкм |
20 |
1х10-4 |
0,16-10-6 |
1,002 |
0,15 |
0,000471 |
5,105 |
ЗО |
1х10-4 |
-II- |
0,802 |
-II- |
-II- |
4,086 |
40 |
-II- |
-II- |
0,653 |
-II- |
-II- |
3,327 |
50 |
-II- |
-II- |
0,550 |
-II- |
-II- |
2,802 |
60 |
-II- |
-II- |
0,470 |
-II- |
-II- |
2,068 |
70 |
-II- |
-II- |
0,406 |
-II- |
-II- |
1,814 |
80 |
0,084 |
0,16-10-6 |
0,356 |
0,15 |
0,000471 |
0,00216 |
95 |
0,2 |
-II- |
0,298 |
-II- |
-II- |
0,00076 |
100 |
0,28 |
-II- |
0,282 |
-II- |
-II- |
0,000513 |
120 |
39,5 |
-II- |
0,223 |
-II- |
-II- |
0,0000047 |
20 |
91,8 |
-II- |
1,002 |
-II- |
-II- |
0,0000047 |
489
теріал, який має двофазову структуру; кополімер стиролу з акрилонітрилом та каучуком), густина 1050-1080 кг/м3, Трозм = 90-105°С; випускаються у вигляді гранул.
Кополімери стиролу: 1) кополімер з акрилонітрилом (САН, лауран, костил, тайрил та ін.) - термопласт, густина 1070-1080 кг/м3, Тртм = 85-95 °С; 2) кополімер з метилметакрилатом (МС, метакрилен, церлон та ін.) та трійний кополімер стирол-метилметакрилат-акрилонітрил (МСН) -термопласти, густина 1120-1140 кг/м3, Тр0зМ = 85-95°С; 3) кополімер з а-метилстиролом (САМ, полектрик SM та інш.) - термопласт, густина 1120-1170 кг/м3, Тротм = 95-100°С.
Відомо й інші кополімери. Випускаються кополімери стиролу у вигляді
гранул або порошку.
Полімери похідних стиролу: полі- і - хлорстирол (за ТУ ГХК М-585-59 та М-529-59, порошок або гранули 1280 кг/м3); полідихлорстирол (за ТУ МХП М-254-59), полівінілтолуол або поліметилстирол (1020 кг/м3), полідиметил стирол (1070 кг/м3).