
- •Передмова
- •Глава 1. Проблема обводнення свердловин
- •1.1. Характеристика вод. Джерела, причини, шляхи та наслідки обводнювання свердловин
- •1.1.1. Характеристика природних підземних вод
- •1.1.2 Закономірне, передчасне й аварійне обводнювання свердловин і пластів Джерела обводнення свердловин
- •Геологічні фактори
- •Технологічні фактори
- •Наслідки обводнення свердловин
- •1.2. Класифікація причин обводнення свердловин і методи їх встановлення_________________________
- •1.3. Методи регулювання розробки родовищ і боротьби з обводненням свердловин
- •1.4. Гідродинамічні особливості витіснення нафти водою із проникнісно-неоднорідних колекторів за умов передчасних неконтрольованих проривів води
- •1.4.1 Проникнісна неоднорідність продуктивних пластів
- •1.4.2 Витіснення нафти з тріщинуватих пластів
- •1.4.3. Вирівнювання проникнісної неоднорідності тріщинуватого колектора при режимах витіснення нафти і газу як метод підвищення нафтогазовилучення
- •1.5. Види ремонтно-ізоляційних робіт і вибір методів їх виконання та тампонажних матеріалів
- •1.5.1. Класифікація ремонтно-ізоляційних робіт
- •1.5.2 Засади вибору технології pip і тампонажних матеріалів
- •Глава 2. Тампонажні матеріали,
- •2.1 Класифікації тампонажних матеріалів
- •2.1.1 Загальна класифікація тампонажних матеріалів
- •2.1.2 Класифікація тампонажних матеріалів за ступенем їх дисперсності
- •2.1.3 Класифікація тампонажних матеріалів за механізмом закупорювання водопровідних каналів
- •2.1.4 Класифікація тампонажних матеріалів за їх взаємодією з пластовими флюїдами
- •2.1.5 Класифікація тампонажних розчинів за їх фізико-хімічним складом
- •2.2. Неорганічні твердіючі тампонажні цементи і розчини
- •2.2.1 Загальна характеристика тампонажних цементів
- •2.2.2 Тампонажний портландцемент
- •2.2.3 Глиноземистий і гіпсоглиноземистий цементи
- •2.2.4 Магнезіальний цемент
- •2.2.5 Тампонажні матеріали на основі силікатів лужних
- •2.2.6 Гіпсові в'яжучі речовини
- •2.2.7 Шлакові тампонажні матеріали і шлакоцементи
- •2.2.8 Легкі й полегшені тампонажні цементи і розчини
- •2.2.9 Обважнені тампонажні цементи і розчини
- •2.2.10 Термостійкі тампонажні цементи
- •2.2.11 Тампонажні цементи та розчини для низьких плюсових і
- •2.2.12 Розширні тампонажні цементи
- •2.2.13. Корозійностійкі тампонажні цементи
- •2.2.14 Тампонажні матеріали для ізоляції зон поглинання
- •2.2.15 Тампонажні суміші на мінеральній основі з додатками органоаеросилів, полімерів, латексу, азбесту
- •2.2.16 Наповнювачі до тампонажних розчинів
- •2.2.17 Технологічні властивості цементного порошку, розчину і каменю
- •2.3. Твердіючі в'яжучі тампонажні матеріали на основі органічних речовин
- •2.3.1 Тампонажні суміші на основі формальдегідних смол тсд-9 і тс-10
- •2.3.2 Гідрофобний тампонажний матеріал
- •2.3.3 Тампонажні суміші на основі інших смол
- •2.3.4 Тампонажні матеріали на основі мономерів -акриламіду і стиролу
- •2.3.5 Тампонажні матеріали на основі кремнійорганічних сполук
- •2.4 Гелеутворювальні тампонажні суміші
- •2.4.1 Загальна характеристика
- •2.5.2 Акрилові водорозчинні полімери
- •2.4.3 Гіпаноформалінова суміш (гфс)
- •2.4.4 В'язкопружні суміші на основі паа
- •2.4.5 Гелеутворювальні суміші на основі пал або кмц
- •2.4.7 Полімерний тампонажний матеріал акор
- •2.4.8 Нафтосірчанокислотна суміш
- •2.5 Суспензійні наповнювачі
- •2.5.1. Загальна характеристика полімерних матеріалів
- •2.5.2 Дослідження деяких технологічних характеристик суспензійних наповнювачів
- •2.5.3 Поліолефіни
- •2.5.4 Полістирол і кополімери стиролу
- •2.5.5 Полівінілхлорид
- •2.5.6 Полівініловий спирт
- •2.5.7 Фторопласты
- •2.5.8 Пом'якшувач, структуроутворювач ірубраке
- •Пом'якшувач
- •2.5.9 Гранульований магній, його продукти і шлам
- •Злежаний гранульований магній
- •2.5.10 Деякі інші органічні та неорганічні наповнювачі
- •Глава 3. Способи виконання водоізоляційних робіт у свердловинах
- •3.1 Відключення окремих пластів
- •3.2. Усунення негерметичності цементного кільця за експлуатаційною колоною та ізоляція підошовної води
- •3.2.1 Напрямки, наслідки, причини і типи каналів перетікання
- •3.2.2 Дослідження негерметичності цементного кільця
- •3.2.3 Способи усунення негерметичності цементного кільця
- •3.2.4 Тампонажні матеріали
- •3.3. Відключення окремих обводнених інтервалів пористого пласта
- •3.3.1 Виявлення обводнених інтервалів та оцінка залишкового
- •3.3.2 Вибір методів ізоляції припливу нагнітальних і контурних вод у перфорованому інтервалі продуктивного пласта
- •3.3.3 Методи селективної ізоляції пластової води у свердловинах
- •Органічні і полімерні матеріали
- •3.3.4 Визначення об'єму водоізоляційних реагентів
- •3.4 Нарощування цементного кільця за обсадною
- •3.5 Розрахунок цементування свердловин
- •Глава 4. Ремонтно-лагодильні роботи
- •4.1. Лагодження дефектів експлуатаційної колони
- •4.2.1 Причини утворення дефектів у кріпленні свердловин
- •4.2.2 Методи виявлення дефектів
- •4.2.3 Визначення затрубних перетікань флюїдів і негерметичності обсадної колони
- •4.3 Усунення негерметичності обсадної колони труб
- •4.3.1 Загальна стратегія робіт з усунення негерметичності
- •4.3.2 Спосіб доскручування обсадної колони
- •4.3.3 Способи тампонування ненаскрізних каналів
- •4.3.4 Способи ізоляції наскрізних каналів
- •4.4.1. Гідродинамічні дослідження негерметичності експлуатаційної колони
- •4.4.2 Промислово-геофізичні дослідження
- •4.4.3 Обстеження стовбура свердловини
- •Глава 1
- •Класифікація причин обводнення свердловин і методи їх встановлення 87
- •Методи регулювання розробки родовищ і боротьби
- •1.4. Гідродинамічні особливості витіснення нафти водою
- •Глава 2
- •2.3. Твердіючі в'яжучі тампонажні матеріали на основі органічних
- •3.2. Усунення негерметичності цементного кільця за
- •Глава 4
- •4.2 Визначення негерметичності в кріпленні свердловини і місця
- •Технологічні матеріали і способи ізоляції
2.2.13. Корозійностійкі тампонажні цементи
Загальна характеристика
Корозійною активністю щодо цементного каменю характеризуються такі пластові середовища [200]:
1) пластові води низької мінералізації (густиною менше 1050 кг/м3) із вмістом сульфат-іону понад 500 мг/дм3 за температури до 100°С;
2) пластові води високої мінералізації (густиною більше 1100 кг/м3) незалежно від сольового складу;
3) пластові води з вмістом катіону магнію більше 3 г/дм3 незалежно від загальної мінералізації;
4) пластові солі з вмістом сульфат-іону більше 5% сухої речовини;
5) пластові солі з вмістом катіону магнію більше 2% сухої речовини;
6) пластові води, які містять більше 0,2 г/дм3 H2S;
7) пластові гази, які містять більше 1% H2S;
8) пластові гази, які містять більше 5% С02;
9) всі пластові і техногенні середовища з рН<6, особливо такі, які характеризуються буферною ємністю.
За стійкістю до агресивної дії на тампонажний камінь пластових середовищ тампонажні цементи, як зазначено вище, підрозділяють на
278
чотири групи: а) стійкі до сульфатних середовищ; б) стійкі до кислих (вуглекисле, сірководневе) середовищ; в) стійкі до магнезіальних середовищ; г) стійкі до полімінеральних середовищ.
У середовищах за п. 1 стійкими є сульфатостійкий портландцемент (за ГОСТ 22266-76), всі види пуцоланового портландцементу, шлакопортландцемент, тампонажний солестійкий портландцемент, цемент ПЦХ і ПЦГ з пуцолановими полегшувальними додатками, вапняно-кремнеземисті цементи, ШПЦС-120, ШПЦС-200, ПШЦ, ОШЦ, ЦТПН, глиноземистий, гіпсоглиноземистий, магнезіальні цементи, гіпсові тампонажні матеріали, тампонажні матеріали на основі силікатів лужних металів, термосолестійкий цемент (за ТУ-39-081-75).
У середовищах за п.2 відносно більш стійкі - тампонажний піщанистий портландцемент, шлакопортландцемент, ШПЦС-120, ШПЦС-200, термостійкий цемент, ЦТПН, магнезіальний цемент.
У середовищах за п.З відносно більш стійкі - магнезіальний цемент, ШПЦС-200, термосолестійкий цемент, тампонажний піщанистий портландцемент, шлакопортландцемент, ШПЦС-120, ОШЦ, ОЦГ.
У середовищах за п.4 стійкими є магнезіальний, гіпсоглиноземистий та глиноземистий цементи, відносно більш стійкими - сульфатостійкий портландцемент, солестійкий тампонажний портландцемент, піщанистий тампонажний портландцемент за температури вище 60°С, гіпсові тампонажні матеріали, термосолестійкий цемент, ШПЦС-120, ШПЦС-200, ЦТПН.
У середовищах за п.5 стійким є магнезіальний цемент, відносно більш стійкими - глиноземистий цемент, термосолестійкий цемент, ШПЦС-200, ШПЦС-120, ОШЦ, тампонажний піщаний портландцемент, ОЦГ, шлакопортландцемент.
У середовищах за п.6 стійким є глиноземистий цемент, відносно більш стійкими - шлакокислі цементи (типу НКВ, НП), ШПЦС-200, полегшений портландцемент ПП-3, цементи, захищені додатками водорозчинних солей заліза, міді та деяких інших полівалентних металів, а також органо-мінеральні розчини з додатком флотореагенту Т-66 та полегшеного нафтоемульсійного цементного розчину ПНЕЦР.
У середовищах за п.7 стійкими є глиноземистий цемент, тампонажні матеріали на основі силікатів лужних металів, магнезіальний цемент, гіпсові тампонажні матеріали (крім ЦТН); відносно більш стійкими -цементи НКВ та НП, ШПЦС-200, цементи, захищені додатками водорозчинних солей заліза, міді та деяких інших полівалентних металів, а також органо-мінеральні тампонажні розчини з додатком флотореагенту Т-66 та полегшений нафтоемульсійний цементний розчин ПНЕЦР.
У пластових середовищах за п.8 стійкими є глиноземистий цемент, гіпсоглиноземистий цемент, магнезіальний цемент, гіпсові тампонажні
279
матеріали на основі силікатів лужних металів, пуцоланові цементи, вапняно-кремнеземисті цементи, ШПЦС-120, ШПЦС-200, НКВ, НП, тер-мосолестійкий цемент, тампонажний піщанистий портландцемент за температури вище 60°С, солестійкий тампонажний портландцемент, органо-мінеральні тампонажні розчини з додатком Т-66 та ПНЕЦР.
У пластових водах за п.9 стійкими є глиноземистий цемент, пуцоланові портландцемента, солестійкий тампонажний портландцемент, ПЦХ та ПЦГ з пуцолановими полегшувальними додатками, ПШЦ, ШПЦС-120, ШПЦС-200, ЦТПН, вапняно-кремнеземисті цементи, термостійкий цемент, ОШЦ.
Спеціальні корозійностійкі портландцемента
Сульфатостійкий портландцемент з мінеральними додатками марок 400 та 500 близький за властивостями до ПЦТ-Д20-50 та ПЦТ-Д20-100 [200].
Пуцолановий портландцемент марок 300 та 400 близький за своїми властивостями до портландцементу тампонажного полегшеного ПЦТ-пол.-Д70-50 та ПЦТ-пол.-Д70-100.
Шлакопортландцемент, портландцемент, що швидко твердіє, та сульфатостійкий шлакопортландцемент марки 400, якщо вміст шлаку сягає 36 %, можна використовувати за наявності корозійної активності середовища за пп. 1, 2, 3, 5 замість ПЦТ-Д20-100. Під час твердіння за умови нормальної температури тампонажний цемент, який містить значний додаток шлаку, показує низьку ранню міцність. Твердіння може бути значно прискорено додаванням невеликої кількості (1-2 % від маси цементу) хлористого кальцію, силікату чи карбонату натрію. За цих умов рекомендується вводити до суміші не більше 40 % шлаку. З підвищенням температури твердіння шлакопортландцементу значно прискорюється. За температури 70-75°С кількість шлаку може бути збільшеною до 60-70 %. За вищих температур (до 125°С) добрі результати дає введення в шлакопортландцемент кварцового піску.
Корозійностійкі шлакові тампонажні цементи
Термосолестійкий цемент (за ТУ-3 9-081-75) є продуктом спільного подрібнення чи змішування окремо подрібнених гранульованого доменного шлаку, кварцового піску та бариту за вмісту (мас. част.): шлаку -40-60; кварцового піску - 20-30; бариту - 20-30 [200]. Як реагенти-уповільнювачі тужавіння можуть бути використані гіпан, біхромат натрію та біхромат калію.
Термосолестійкі тампонажні цементи ЦТТ-160, ЦТТ-250 призначені для цементування нафтових і газових свердловин в умовах нормальної,
280
сульфатної і сірководневої агресії [563]. Характеристика цементів типу ЦТТ (ТУ 39-00147001-170-97) наступна:
Показники властивостей ЦТТ-160 ЦТТ-250
Область використання, °С 80-160 150-250
Водоцементне відношення 0,38-0,45 0,4-0,42
Розтічність розчину, см 18,0-20,0 18,0-20,0
Густина розчину, кг/м3 1750-1880 1750-1820
Міцність при згинанні, МПа:
через 24 год. при 120°С 6,0-8,0 -
через 8 год. при 200°С - 5,0-6,0
Час загуснення розчину з домішкою
0,04-0,1%НТФ, год 2-6 2-4
Використання цих цементів забезпечує якісне цементування свердловин при температурах 100-250°С; стійкість в умовах сульфатної і сірководневої агресії. Постачається в одноразових контейнерах. Використовуються у ВАТ „Ставропольнефтегаз", „Астраханьгазпром", „Дагнефть", „Сахалинморнефтегаз" та інш.
Цемент тампонажний безклінкерний обважнений корозійностійкий типу ЦТОК-120 (за ТУ 39-995-85) призначений для цементування нафтових та газових свердловин в умовах аномально високих пластових тисків, наявності в розрізах полімінеральних вод, які містять сірководень та вуглекислий газ (менше 25 % за вмістом кожного газу), в межах підвищених (100-150°С) геостатичних температур (допустимий температурний інтервал використання 80-160°С).
У залежності від густини тампонажного розчину цемент підрозділяється на дві марки: ЦТОК-120-1 та ЦТОК-120-2. У позначенні цементу число 120 означає температуру випробування та середню температуру його використання.
До складу ЦТОК входять: доменний гранульований шлак (за ГОСТ 3476-74), не більше 65 %; пісок кварцовий (за ГОСТ 22551-77), не більше 10 %; обважнювач баритовий (за ОСТ-39-128-82), концентрат баритовий (за ГОСТ 4682-84) або концентрат баритовий флотаційний (за ТУ 48-6-87-83), не більше 55 %; гідрофобізувальний додаток - парафін (за ГОСТ 23683-79), кремнієорганічну рідину ГКР-94 (за ГОСТ 10834-76) або триетаноламін (за ТУ 6-02-916-85), під час введення якого цемент не повинен всмоктувати в себе воду протягом 5 хв. від моменту нанесення краплі на його поверхню, не більше 0,5 %.
Тампонажні цементи на основі кислих шлаків типу НКВ та НП містять як в'яжучу основу кислий шлак нікелевого виробництва. Цемент НКВ містить також як активатор шлаку - портландцементний клінкер та каустичну соду NaOH, а як регулятор властивостей - вапняк СаС03 та
281
біхромат калію К2Сг207. Рекомендоване відношення В/Ц = 0,45. Призначений для свердловин з температурою 80-120°С.
Цемент НП містить подрібнений кварцовий пісок і до його складу не входять клінкер та вапняк. Рекомендоване відношення В/Ц=0,4, рекомендована температура використання 130-180°С.
Міцність на розтяг через 2 доби для НКВ за 110°С та 60 МПа становить 2,5 МПа, через 180 діб - 5 МПа, для НП за 150°С - 3,5 та 5 МПа відповідно.
Силікатно-шлаковий тампонажний розчин - тампонажний розчин високої корозійної стійкості, призначений для цементування свердловин за умов відносно невисоких температур. Його одержують на основі кислих шлаків феросплавного виробництва шляхом їх замішування розчином силікату натрію [200].
Модифікування тампонажних розчинів
з метою підвищення їх корозійної стійкості
Якщо немає змоги з будь-якої причини використати спеціальний корозійностійкий цемент, то можна підвищити стійкість цементного каменю до того чи іншого агресивного середовища, вводячи деякі додатки перед чи в процесі використання цементу.
Для підвищення стійкості проти магнезіальної корозії можна вводити до складу цементу речовини, які запобігають (чи уповільнюють) утворення напівпроникних перегородок. До них відносяться, наприклад, барит та дрібний (чи мелений) кварцовий пісок (30-40% у складі суміші), в результаті чого підвищується гідродинамічна проникність та знижується властивість напівпроникності.
Уповільненню магнезіальної корозії сприяє введення в рідину замішування невеликого (1-3%) додатку карбонату калію К2С03 чи карбонату натрію Na2C03. Тоді в процесі твердіння в порах цементного каменю утворюється не гідроксид, а карбонат кальцію. Утворені лужні гідроксиди переходять у навколишнє середовище і утворюють гідроксид магнію не в порах цементного каменю, а за його межами, не надаючи цементному каменю властивості напівпроникності [200].
Для підвищення сульф ато стійкості корисно замішувати портландцемент на розчині сульфату натрію Na2S04 чи інших водорозчинних сульфатів 1-3% концентрації. Найбільш активна частина алюмоферитної фази зв'язується в гідросульфоалюмінат кальцію до утворення жорсткої,. непластичної структури цементного каменю, і зменшується кількість гідроалюмінату, який вступає в реакцію з сульфат-іонами середовища на пізній стадії, коли це може викликати внутрішню напругу в цементному камені.
282
Для підвищення стійкості до сірководню в склад рідини замішування можна вводити сульфати (CuS04, Fe2(S04)3), нітрати (Fe(N03)3) та хлориди (FeCl3) металів, які дають малорозчинні сульфіди в процесі реакції з сірководнем. Сірководень, який проникає в порову рідину цементного каменю, зв'язується в хімічно інертні речовини, які закупорюють пористу систему ще до того, як він може вступити в реакцію з речовиною цементного каменю.
За певних умов ефективним є введення в рідину замішування речовин, які утворюють у порах смолоподібні згустки. Цього можна досягнути, вводячи в цементний розчин водорозчинні мономери, які поліме-ризуються в порах цементного каменю. Можна частину води у порах заміщувати органічною рідиною - вуглеводневою в обернених нафто-емульсійних цементних розчинах чи у розчинах з додатками таких промислових відходів, як флотореагент Т-66. На певний час органічна рідина перешкоджає прониканню агресивних агентів до речовини цементного каменю.
Взагалі зниження проникності цементного каменю заповненням перового простору рідинною, або ще краще - твердою гідрофобною речовиною позитивно впливає на корозійну стійкість цементного каменю до усіх мінеральних агресивних середовищ.
Позитивний ефект дає оброблення органічними реагентами, які адсорбуються на поверхні твердої фази цементного каменю і утворюють захисну оболонку, що утруднює доступ агресивних агентів до елементів структури цементного каменю. Важливо, щоб реагенти були стійкими (не розкладалися) за геостатичної температури в інтервалі використання тампонажного матеріалу. У більшості випадків корисним є зниження водовмісту цементного розчину.
Емульсійні органо-мінеральні тампонажні розчини (ОМТР) містять як органічну фазу флотореагент Т-66 (за ТУ 38-103243-74), який використовується як піногасник, регулятор структурно-механічних властивостей та поглинач сірководню [200].
Для приготування емульсійних органо-мінеральних тампонажних розчинів, придатних для використання у свердловинах з температурою 100-140°С, рекомендується застосовувати:
а) цементи - ПШЦ, ШПЦС-120, ШПЦС-200, ТСЦ; допускається вводити додатки бариту, кварцового піску, тампонажного портландцементу (останнього не більше 10 %);
б) рідину замішування - емульсію, що містить воду, флотореагент Т-66 (5-20 % до маси води), сульфанол (1 % до маси води);
в) реагенти-уповільнювачі чи прискорювачі - декстрин (0,1-0,3 % до маси цементу), хромпік, кальцинована сода (0,05-0,2 % до маси цементу).
283
Рецептури розчину повинні застосовуватися з мінімальним водоцементним відношенням (табл. 2.50).
Полегшений нафтоемульсійний цементний розчин ПНЕЦР - це тампонажний розчин на вуглеводневій основі, який призначений для цементування обсадних колон у свердловинах, пробурених буровими розчинами на вуглеводневій основі, й ефективний до температури 75°С. Тампонажний розчин на вуглеводневій основі являє собою інвертну емульсію, зовнішня фаза якої - вуглеводнева рідина (дизельне пальне), а внутрішня - частинки в'яжучого матеріалу, змочені водою, і емульговані крапельки води. Він містить необхідну кількість води для гідратації в'яжучої речовини, має низькі фільтраційні втрати (0-8 см3 за 30 хв.) дизельного пального, седиментаційно стійкий, утворює гідрофобний в об'ємі цементний камінь, який надійно ізолює глинисті та хемогенні породи [200].
Таблиця 2.50 - Приблизні рецептури і властивості емульсійних органо-міне-ральних тампонажних розчинів (ОМТР)
Склад і властивості |
Тампонажний розчин |
Обважений тампонажний |
|
нормальної густини |
розчин |
Склад, мас. ч.: |
|
|
портландцемент |
100 |
- |
ШПЦС-120 |
- |
70 |
вода |
45 |
30 |
Т-66 |
5 |
50 |
сульфонол |
0,5 |
1 |
біхромат натрію |
1 |
- |
барит |
- |
100 |
декстрин |
- |
0,1 |
рр, кг/м3 |
1850 |
2000 |
Dp, cm |
18 |
18 |
Умови випробовування: |
|
|
t °С |
85 |
100 |
р, МПа |
50 |
60 |
τп. схопл., год.-хв. |
2-20 |
6-00 |
τк. схопл.5 год.-хв.. |
4-30 |
<15-00 |
τзаг., год.-хв.. |
- |
3-00 |
σзпш через 2,5 діб, МПа |
6,5 |
- |
σсткск через 2,5 діб, МПа |
20 |
2,0 через 8 год. в автоклаві |
Час загущення та терміни тужавіння регулюються зміною кількості вуглеводневої рідини, ПАР (емульгатора), а за необхідності - додаванням хімічних реагентів, які використовуються для регулювання властивостей тампонажних розчинів (декстрин, хромпік, КССБ та ін.).
В'яжучим матеріалом у тампонажному розчині на вуглеводневій основі використовуються ті ж матеріали, що й в розчинах на водній основі.
284
Масова частка компонентів тампонажного розчину на вуглеводневій основі (в %) така:
Дизельне пальне (ГОСТ 305-82) - дисперсійне
середовище емульсії-рідини замішування 16-20
Вода прісна (технічна) чи насичений розчин NaCl 17-22
Нейоногенна поверхнево-активна речовина ОП-4 (ТУ 6-02-997-75) 0,7-1,5
Портландцемент (ГОСТ 1581-85) чи інша в'яжуча речовина 60-70
Барит (ГОСТ 4682-84) - вводиться в тампонажний розчин
за необхідності одержання тампонажного розчину підвищеної густини
Витрата матеріалів для приготування 1 м3 рідини замішування (інвертної емульсії) така:
Дизельне пальне, м3 0,4
Вода чи насичений розчин NaCl, м3 0,6
ОП-4,кг 20
Показники властивостей рідини замішування (інвертної емульсії):
Густина, кг/м3 1030
Коефіцієнт умовної в'язкості за 20°С, с 25
Напруга електропробою, В 180-220
Густину ПНЕЦР з портландцементом можна регулювати в межах 1600-1920 кг/м3. Терміни тужавіння та час загущення регулюються звичайними уповільнювачами-прискорювачами, які використовуються в нафтовій промисловості в залежності від умов свердловини, котру цементують. Дводобова міцність на згин за 75°С становить 3,0-3,5 МПа, опір зсуву на межі з металом - 1,0-1,5 МПа.
Рідина замішування - інвертна емульсія - готується в окремій ємності (об'єм ємності повинен бути достатнім для приготування необхідної кількості рідини замішування). Ємність обв'язується з цементувальними агрегатами. Процес приготування інвертної емульсії зводиться до інтенсивного перемішування компонентів дисперсної системи в ємності заливальними агрегатами. Для подрібнення та прискорення процесу емульгування на нагнітальній лінії встановлюється гідродинамічний випромінювач. Цемент замішується на інвертній емульсії - рідині замішування з допомогою цементно-змішувальної машини.
Таким чином, підвищеною солестійкістю до різних видів сольової агресії характеризуються цементи різного складу. Універсальних солестійких цементів у даний час немає. Найкращими щодо солестійкості є тампонажні розчини на основі органічних полімерів.
З числа мінеральних цементів найбільшою стійкістю до декількох видів корозії характеризується глиноземистий цемент, однак область його використання повинна бути обмежена температурою нижче 25°С. За
285
вищої температури він не є термостійким. За присутності сульфатів високою стійкістю характеризуються портландцементи з додаванням активних кремнеземистих порід і шлакопортландцемент. Вище 120°С сульфатна корозія взагалі незначно проявляється. У висококонцентро-ваному сольовому середовищі краще використовувати цементи з меншою дисперсністю. За присутності солей магнію усі цементи, крім магнезіального, не характеризуються достатною стійкістю. Відносно кращою стійкістю характеризуються цементи на шлаковій основі з додаванням піску, як меленого, так і природної величини. Піщанистий портландцемент з 20-25 % піску характеризується підвищенною стійкістю до сольової, у тому числі і магнезіальної агресії за температур до 100°С. За вищих температур необхідно додавати 20-50% піску. Присутність у цементі бентоніту не бажана за усіх видів сольової агресії, а діатоміту та інших подібних до нього матеріалів - за магнезіальної агресії і в концентрованих сольових середовищах.
У разі сірководневої агресії краще використовувати шлакові цементи із шлаків, одержаних у відновнювальній атмосфері (усі види доменого плавлення, електрометалургійне відновлення). Бажано використовувати шлаки можливо меншої основності. Додавання портландцементу до цих цементів навіть у малій кількості різко знижує сірководневостійкість.
Вимоги щодо якості деяких розглянутих цементів при отриманні від заводу-виготовлювача з термобаричними умовами визначення параметрів подано в табл. 2.51 [200].