
- •Передмова
- •Глава 1. Проблема обводнення свердловин
- •1.1. Характеристика вод. Джерела, причини, шляхи та наслідки обводнювання свердловин
- •1.1.1. Характеристика природних підземних вод
- •1.1.2 Закономірне, передчасне й аварійне обводнювання свердловин і пластів Джерела обводнення свердловин
- •Геологічні фактори
- •Технологічні фактори
- •Наслідки обводнення свердловин
- •1.2. Класифікація причин обводнення свердловин і методи їх встановлення_________________________
- •1.3. Методи регулювання розробки родовищ і боротьби з обводненням свердловин
- •1.4. Гідродинамічні особливості витіснення нафти водою із проникнісно-неоднорідних колекторів за умов передчасних неконтрольованих проривів води
- •1.4.1 Проникнісна неоднорідність продуктивних пластів
- •1.4.2 Витіснення нафти з тріщинуватих пластів
- •1.4.3. Вирівнювання проникнісної неоднорідності тріщинуватого колектора при режимах витіснення нафти і газу як метод підвищення нафтогазовилучення
- •1.5. Види ремонтно-ізоляційних робіт і вибір методів їх виконання та тампонажних матеріалів
- •1.5.1. Класифікація ремонтно-ізоляційних робіт
- •1.5.2 Засади вибору технології pip і тампонажних матеріалів
- •Глава 2. Тампонажні матеріали,
- •2.1 Класифікації тампонажних матеріалів
- •2.1.1 Загальна класифікація тампонажних матеріалів
- •2.1.2 Класифікація тампонажних матеріалів за ступенем їх дисперсності
- •2.1.3 Класифікація тампонажних матеріалів за механізмом закупорювання водопровідних каналів
- •2.1.4 Класифікація тампонажних матеріалів за їх взаємодією з пластовими флюїдами
- •2.1.5 Класифікація тампонажних розчинів за їх фізико-хімічним складом
- •2.2. Неорганічні твердіючі тампонажні цементи і розчини
- •2.2.1 Загальна характеристика тампонажних цементів
- •2.2.2 Тампонажний портландцемент
- •2.2.3 Глиноземистий і гіпсоглиноземистий цементи
- •2.2.4 Магнезіальний цемент
- •2.2.5 Тампонажні матеріали на основі силікатів лужних
- •2.2.6 Гіпсові в'яжучі речовини
- •2.2.7 Шлакові тампонажні матеріали і шлакоцементи
- •2.2.8 Легкі й полегшені тампонажні цементи і розчини
- •2.2.9 Обважнені тампонажні цементи і розчини
- •2.2.10 Термостійкі тампонажні цементи
- •2.2.11 Тампонажні цементи та розчини для низьких плюсових і
- •2.2.12 Розширні тампонажні цементи
- •2.2.13. Корозійностійкі тампонажні цементи
- •2.2.14 Тампонажні матеріали для ізоляції зон поглинання
- •2.2.15 Тампонажні суміші на мінеральній основі з додатками органоаеросилів, полімерів, латексу, азбесту
- •2.2.16 Наповнювачі до тампонажних розчинів
- •2.2.17 Технологічні властивості цементного порошку, розчину і каменю
- •2.3. Твердіючі в'яжучі тампонажні матеріали на основі органічних речовин
- •2.3.1 Тампонажні суміші на основі формальдегідних смол тсд-9 і тс-10
- •2.3.2 Гідрофобний тампонажний матеріал
- •2.3.3 Тампонажні суміші на основі інших смол
- •2.3.4 Тампонажні матеріали на основі мономерів -акриламіду і стиролу
- •2.3.5 Тампонажні матеріали на основі кремнійорганічних сполук
- •2.4 Гелеутворювальні тампонажні суміші
- •2.4.1 Загальна характеристика
- •2.5.2 Акрилові водорозчинні полімери
- •2.4.3 Гіпаноформалінова суміш (гфс)
- •2.4.4 В'язкопружні суміші на основі паа
- •2.4.5 Гелеутворювальні суміші на основі пал або кмц
- •2.4.7 Полімерний тампонажний матеріал акор
- •2.4.8 Нафтосірчанокислотна суміш
- •2.5 Суспензійні наповнювачі
- •2.5.1. Загальна характеристика полімерних матеріалів
- •2.5.2 Дослідження деяких технологічних характеристик суспензійних наповнювачів
- •2.5.3 Поліолефіни
- •2.5.4 Полістирол і кополімери стиролу
- •2.5.5 Полівінілхлорид
- •2.5.6 Полівініловий спирт
- •2.5.7 Фторопласты
- •2.5.8 Пом'якшувач, структуроутворювач ірубраке
- •Пом'якшувач
- •2.5.9 Гранульований магній, його продукти і шлам
- •Злежаний гранульований магній
- •2.5.10 Деякі інші органічні та неорганічні наповнювачі
- •Глава 3. Способи виконання водоізоляційних робіт у свердловинах
- •3.1 Відключення окремих пластів
- •3.2. Усунення негерметичності цементного кільця за експлуатаційною колоною та ізоляція підошовної води
- •3.2.1 Напрямки, наслідки, причини і типи каналів перетікання
- •3.2.2 Дослідження негерметичності цементного кільця
- •3.2.3 Способи усунення негерметичності цементного кільця
- •3.2.4 Тампонажні матеріали
- •3.3. Відключення окремих обводнених інтервалів пористого пласта
- •3.3.1 Виявлення обводнених інтервалів та оцінка залишкового
- •3.3.2 Вибір методів ізоляції припливу нагнітальних і контурних вод у перфорованому інтервалі продуктивного пласта
- •3.3.3 Методи селективної ізоляції пластової води у свердловинах
- •Органічні і полімерні матеріали
- •3.3.4 Визначення об'єму водоізоляційних реагентів
- •3.4 Нарощування цементного кільця за обсадною
- •3.5 Розрахунок цементування свердловин
- •Глава 4. Ремонтно-лагодильні роботи
- •4.1. Лагодження дефектів експлуатаційної колони
- •4.2.1 Причини утворення дефектів у кріпленні свердловин
- •4.2.2 Методи виявлення дефектів
- •4.2.3 Визначення затрубних перетікань флюїдів і негерметичності обсадної колони
- •4.3 Усунення негерметичності обсадної колони труб
- •4.3.1 Загальна стратегія робіт з усунення негерметичності
- •4.3.2 Спосіб доскручування обсадної колони
- •4.3.3 Способи тампонування ненаскрізних каналів
- •4.3.4 Способи ізоляції наскрізних каналів
- •4.4.1. Гідродинамічні дослідження негерметичності експлуатаційної колони
- •4.4.2 Промислово-геофізичні дослідження
- •4.4.3 Обстеження стовбура свердловини
- •Глава 1
- •Класифікація причин обводнення свердловин і методи їх встановлення 87
- •Методи регулювання розробки родовищ і боротьби
- •1.4. Гідродинамічні особливості витіснення нафти водою
- •Глава 2
- •2.3. Твердіючі в'яжучі тампонажні матеріали на основі органічних
- •3.2. Усунення негерметичності цементного кільця за
- •Глава 4
- •4.2 Визначення негерметичності в кріпленні свердловини і місця
- •Технологічні матеріали і способи ізоляції
2.2.2 Тампонажний портландцемент
Тампонажний портландцемент є різновидом портландцементу - порошкоподібного мінерального (неорганічного) в'яжучого матеріалу, який складається головним чином (55-95%) із високоосновних силікатів кальцію (трикальцієвий силікат 3CaOSi02; двокальцієвий силікат 2Ca0Si02) [200]. Портландцемент є основою багатьох видів тампонажних матеріалів.
Як сировину при виробництві портландцементу використовують головним чином вапняк або крейду (містять після випалювання лужний оксид кальцію - вапно СаО) і глини (містять кислотні оксиди кремнію -кремнезем Si02, алюмінію - глинозем А1203, заліза - гематит Fe203), хоч можуть використовуватися й інші природні матеріали (гіпс, леей, сланці, суглинки, мергелі), а також деякі промислові відходи, що містять названі сполуки, зокрема доменні і нефелінові шлаки.
Процес виробництва портландцементу містить подрібнення сировини, випалювання сировинної суміші, подрібнення випаленого продукту (клінкеру) в тонкий порошок з одночасним додаванням деяких речовин-додат-ків. На стадії помолу додають (3-6%) сульфат кальцію (гіпс) у вигляді природного гіпсового каменю, який містить 65-90% CaS04-2H20 з метою регулювання швидкості схоплювання. Цемент, який не містить гіпсу, при водоцементних відношеннях нижче 0,35 і поверхневих температурах схоплюється практично миттєво. При водоцементних відношеннях понад 0,4 гіпс є прискорювачем схоплювання, особливо за понижених температур (до 100-120°С) [200].
231
Заміна 10% клінкеру значно дешевшими інертними (у звичайних умовах лише незначно хімічно взаємодіють з основною речовиною портландцементу в процесі твердіння) мінеральними додатками (найчастіше вапняком і кварцовим піском) без їх випалювання зменшує вартість портландцементу, але вони підвищують рухомість цементного розчину і знижують його седиментаційну стійкість.
Активні мінеральні додатки здатні хімічно взаємодіяти з основною речовиною портландцементу (в більшості з гідроксидом кальцію Са(ОН)2, який виділяється портландцементом в процесі твердіння). Вони підрозділяються на додатки походження осадового (діатоміти, трепели, опоки, глієжі), вулканічного (вулканічний попіл, туфи, пемзи, трасси та ін.) і техногенного (металургійні шлаки, пилоподібна паливна зола, нефеліновий шлам). Усі активні додатки підвищують корозійну стійкість портландцементу в сульфатних водах, а додаток шлаку - до магнезіальної корозії. Додатки осадового походження за вмісту понад 5% погіршують рухомість цементного розчину, підвищують седиментаційну стійкість, погіршують властивості цементу при тривалому зберіганні. Металургійні шлаки покращують рухомість, але знижують седиментаційну стійкість за масового вмісту понад 10%.
Пластифікувальні додатки вводять (менше 1%-мас.) для покращення рухомості цементних розчинів і бетонів. Як додатки-пластифікатори, які вводяться на стадії помолу, застосовують поверхнево-активні речовини (ПАР), а саме лігносульфонати кальцію, аммонію, натрію (сульфіт-спир-това барда - ССБ, сульфіт-дріжджева бражка - СДБ та ін).
Гідрофобізувальні додатки вводять для покращення збереженості цементу при тривалому зберіганні Для цього використовують асідол (0,1%), милонафт (0,2%), олеїнову кислоту (0,1%).
Під час мелення можуть вводити також додатки-прискорювачі твердіння (кренти, випалені алуніти і каоліни, сульфоалюмінатно- і сульфофе-ритосилікатні продукти) з масовим вмістом не більше 5%.
Основними в складі клінкеру є мінерали-силікати - аліт (54СаО Al203Mg016Si02) і беліт (β-2CaOSi02). Аліт (містить 97% 3CaOSi02) зумовлює швидке твердіння при поверхневих температурах, високу міцність і помірно швидке схоплювання. Беліт (в основному це β-модифікація 2CaOSi02) зумовлює довговічність цементного каменю, повільно реагує з водою, перешкоджає процесам перекристалізації.
Чим нижча температура використання, тим вищим повинен бути вміст аліту, а з ростом температури покращуються властивості цементу зі збільшенням вмісту беліту ( в доброму портландцементі мінерали-силікати повинні складати 74-77%). Вміст трикальцієвого алюмінату ЗСаОА1203 і чотирикальцієвого алюмофериту 4СаО Al203Fe203 у порт-
232
ландцементі є корисним при низьких температурах (швидше затвердіння, нагрівання) і шкідливе при високих (пришвидшує схоплювання, знижує термо- і корозійну, окрім солей магнію, стійкість).
Порошок портландцементу з водою утворює достатньо рухому і нерозшаровувану в певному діапазоні концентрацій суспензію (цементний розчин), яка твердіє в каменеподібне тонкопористе тіло. Твердіння відбувається внаслідок складних і різноманітних хімічних реакцій компонентів портландцементу з водою. Цей комплекс реакцій, який призводить до твердіння цементної суспензії, називають реакціями гідратації (оборотного приєднання води), хоч тут мають місце реакції і гідролізу, і гідротермального синтезу.
Портландцементи, які використовуються в будівельній справі, промисловість випускає різних видів - загальнобудівельного призначення (марок 400,500,550,600), високоміцний (марок 600,700,800), швидкотвердіючий, сульфатостійкий, дорожний, для азбесто-цементних виробів, білий, пластифікований, гідрофобний, гідротехнічний, піщанистий, шлакопортландцемент різного призначення, пуццолановий. Вони можуть бути використані і як тампонажні матеріали (табл. 2.14) [200].
Тампонажний портландцемент (призначений для тампонування свердловин) має декілька різновидів, які об'єднані тим, що вміст у них порт-ландцементного клінкеру на відміну від будівельного портландцементу складає не менше 30%. Вони діляться на базові і спеціальні [200].
Базові тампонажні портландцементи містять клінкеру не менше 95% (ПЦТ-Д0; ДО означає вміст додатків 0%) або не менше 75% (ПЦТ-Д20; вміст додатків 20%) і можуть використовуватися як в готовому вигляді для приготування тампонажних розчинів, так і як основа для приготування спеціальних тампонажних цементів. За складом і властивостями вони близькі до портландцементу загальнобудівельного призначення марок 400 і 500 (за тимчасовим опором стисненню відповідно 40 і 50 МПа). Базові тампонажні цементи випускають двох видів: а) для низьких і нормальних температур ПЦТ-Д20-50 (до 50°С); б) для помірних температур ПЦТ-Д20-100 (для температур 50-100°С). Перший з них має дещо тонший (м'якший) помел, а за складом і властивостями вони мало відрізняються.
Цементи деяких заводів задовольняють вимогам ГОСТ 1581-85 як для Д20-50, так і для Д20-100. Такі цементи незалежно від паспортної назви можуть використовуватися за тих чи інших умов. У ряді випадків для вибору цементу недостатньо орієнтуватися на паспортну назву, яка визначається за ГОСТ 1581-85. Необхідно мати докладніші відомості про його склад та властивості, перш за все необхідно знати мінералогічний склад клінкеру, характерний для цементу даного заводу, та тонкість помелу.
233
Таблиця 2.14 - Можливі і рекомендовані області використання будівельного портландцементу і
його різновидів як тампонажних матеріалів
Умови використання |
|
Температура, С |
|
|
<20 |
20-60 |
60-120 |
>120 |
|
Звичайні (замість тампонажного портландцементу ПЦТ- ДО і ПЦТ-Д20 за ГОСТ 1581-85) |
Портландцемент бездодатковий, портландцемент високоміцний, портландцемент швидкотвердіючий |
Портландцемент бездодатковий, портландцемент з активними мінеральними додатками до 5%, портландцемент з активними мінеральними додатками, портландцемент дорожній, портландцемент для азбоцементних виробів |
Портландцемент бездодатковий, гідротехнічний, портландцемент, шлакопортландцемент, швидкотвердіючий шлакопортландцемент, шлакопортландцемент гідротехнічний |
Портландцемент піщанистий |
Для розчинів пониженої густини |
Портландцемент пуцолановий |
Портландцемент пуцолановий |
Портландцемент гідротехнічний пуцолановий |
Портландцемент гідротехнічний пуцолановий |
Для розчинів підвищеної густини |
Портландцемент пластифікований, портландцемент піщанистий |
Портландцемент пластифікований, портландцемент піщанистий |
Портландцемент пластифікований, портландцемент піщанистий |
Портландцемент піщанистий |
За наявності сульфатних пластових вод густиною <1100кг/м3 |
Портландцемент сульфатостійкий |
Портландцемент сульфатостійкий |
Портландцемент сульфатостійкий, портландцемент сульфатостійкий пуцолановий, шлакопортландцемент сульфатостійкий |
Портландцемент піщанистий, портландцемент сульфатостійкий пуцолановий |
За наявності сильно мінералізованих (густиною >1100 кг/м ) пластових вод, які містять іон магнію >3 г/дм3 |
Шлакопортландцемент швидкотвердіючий, портландцемент піщанистий |
Шлакопортландцемент швидкотвердіючий, портландцемент піщанистий |
Шлакопортландцемент гідротехнічний, шлакопортландцемент, портландцемент піщанистий |
Портландцемент піщанистий. шлакопортландцемент гідротехнічний |
234
У свердловинах з низькою температурою та особливо в холодний період року краще використовувати цементи ПЦТ-ДО, які містять відносно велику кількість трикальцієвого алюмінату. У процесі гідратації таких цементів на початковій стадії виділяється більша кількість теплоти, що зменшує небезпеку замерзання розчину за низької температури стінок свердловини. Ці ж цементи, як правило, сприятливіші до дії прискорювачів тужавіння. Прискоренню гідратації та тужавінню, підсиленню раннього тепловиділення сприяє тонший помел цементу.
Для зниження температури замерзання цементного розчину у воду замішування вводять неорганічні солі, які є одночасно і прискорювачами тужавіння, із яких краще використовувати сульфати, карбонати, нітрати й нітрити, котрі вступають у реакцію з алюмінатами кальцію, що містяться в цементі, з утворенням корисних комплексних солей і з виділенням великої кількості теплоти. Перспективним для цих умов є застосування глиноземистого цементу.
Тампонажні портландцемента ПЦТ-ДО та ПЦТ-Д20 є термостійкими тільки до 60°С. Вище цієї температури появляються деструктивні процеси, що викликають поступове зниження міцності та підвищення проникності цементного каменю. До 100°С головну роль у цих процесах відіграє розкладання комплексних солей, а вище - перекристалізація гідросилікатів кальцію. До 100°С ступінь розвитку цих процесів практично є не настільки великим, що слід було б відмовитися від використання звичайних тампонажних портландцементів, однак під час вибирання цементів їх бажано враховувати. Вище цієї температури необхідно використовувати спеціальні термостійкі цементи ПЦТ-Д70-150. Зменшенню впливу деструктивних процесів за температур до 100°С сприяють: підвищення вмісту в цементі силікатів кальцію за рахунок зменшення вмісту алюмінатів та алюмоферитів кальцію; зменшення вмісту гіпсу; більш грубий помел цементу; зменшення водовмісту розчину; зменшення вмісту трикальцієвого силікату за рахунок двокальцієвого. Ці ж заходи полегшують регулювання процесу тужавіння за допомогою уповільнювачів.