1.3. Тектоніка.
В тектонічному відношенні Луквинська складка являє собою асиметричну антикліналь довжиною 10 км і шириною 2 км північно-західного простягання(рис 1.1).
Поперечними скидозсувами складка розбита на чотири блоки: Перегінський, Північно-Майданський, Майданський і Солотвинський.
Промислові накопичення нафти нижньоменілітового покладу приурочені, в основному, до Північно-Майданського блоку і тільки дві видобувні свердловини 6 і 72 знаходяться у Майданському блоці.
Північно-Майданський блок розбитий тектонічними порушеннями невеликої амплітуди на ряд ділянок: Північно-Західну, Північну, Центральну і Південну. В межах Південної ділянки виділяється ще один тектонічний елемент. Встановлення наявності даного тектонічного елементу Південної ділянки дає змогу переінтерпретувати віднесення менілітових відкладів, відкритих свердловиною 7, які раніше відносилися до Південної ділянки як одного цілого тектонічного утворення. Вірогідно, свердловина 7 відкрила менілітові відклади названого тектонічного елементу, і, пройшовши через тектонічне порушення, ввійшла в менілітові відклади основної частини Південної ділянки, де покрівля нижньоменілітового продуктивного горизонту знаходиться на абсолютній відмітці мінус 1250 м, що значно нижче рівня водонафтового контакту (мінус 1020м).
Рисунок 1.1 – Структурна карта покрівлі продуктивного горизонту.
Тектонічний елемент Південної ділянки межує з Майданським блоком. Розділені вони тектонічним порушенням, яке раніше проводилось через свердловину 6. Тепер воно визначене свердловиною 66, яка перетнула згадуваний тектонічний елемент Південної ділянки в інтервалі менілітових відкладів, не відкривши їх продуктивної частини і ввійшла в еоценові відклади сусіднього Майданського блоку.
На родовищі розкриті три продуктивні горизонти, які виділені в окремі об'єкти розробки. В менілітових відкладах - поклади горизонтів МЛ-1 і МЛ-2 і в еоценових відкладах — поклад горизонтів ЕЦ-1 і ЕЦ-2.
Поклад горизонту МЛ-1 віднесений до середньоменілітової і верхів нижньоменілітової підсвіти. Горизонт МЛ-1 розкритий більшістю свердловин на глибинах 950-1200 м . Кожна ділянка має свій самостійний поклад. З Північною ділянкою пов'язаний нафтовий поклад з газовою шапкою. Висота газової шапки складає 130 м. Газонафтовий контакт прийнятий на абсолютній відмітці мінус 630 м.
До Центральної ділянки приурочений нафтовий поклад. Водонафтовий контакт прийнятий єдиним для Північної та Центральної ділянок на абсолютній відмітці мінус 687 м. Висота нафтового покладу на Північній ділянці складає 57м, на Центральній -30 м.
До Південної ділянки приурочений газовий поклад. Газоводяний контакт приймається на абсолютній відмітці мінус 632 м.
Всі поклади горизонту МЛ-1 є пластовими, склепінними, тектонічно екранованими.
Виділений у нижній частині менілітової світи горизонт МЛ-2 є найбільш вивченим і розкритий всіма свердловинами на глибині від 1200 до 1400 м.
Враховуючи відносно значну нафтонасичену товщину і відносно високі ємнісно-фільтраційні характеристики пластів-колекторів нафтового покладу, приймається єдиний для всіх ділянок горизонту МЛ-2 водонафтовий контакт на абсолютній відмітці мінус 1020 м.
Поклад пластовий, склепінний, тектонічно екранований. Поверх нафтоносності складає від 160 до 330 м.
У відкритому розрізі еоценових відкладів виділяються два продуктивних горизонти - ЕЦ-1 і ЕЦ-2, приурочених до манявської світи.
Водонафтовий контакт для горизонту ЕЦ-2 приймається на рівні підошви пласта, що має абсолютну відмітку мінус 1353 м. Водонафтової зони для горизонту ЕЦ-1 не зустрінуто.