Міністерство охорони здоров`я України

Донецький національний медичний університет ім. М. Горького

Кафедра клінічної фармакології, клінічної фармації та фармакотерапії

Методичні вказівки

до навчальної практики з клінічної фармації

для студентів 5 курсу фармацевтичного факультету

Донецьк 2013

УДК 615.014 ( 075.8) М 54

Укладачі:

доцент кафедри клінічної фармакології, клінічної фармації та фармакотерапії, к.мед.н., Галаєва Я.Ю.

доцент кафедри клінічної фармакології, клінічної фармації та фармакотерапії, к.мед.н., Євтушенко І.С.

Методичні вказівки ухвалено на засіданні методичної комісії з фармацевтичних дисциплін від 19 вересня 2013 р. Протокол №1

Методичні вказівки ухвалено на засіданні Вченої Ради ДонНМУ ім.М.Горького від 25 жовтня 2013 р. Протокол № 7

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Клінічна фармація — завершальна ланка в ланцюзі вивчення медико-біологічних дисциплін у фармацевтичному вузі. Вона спирається на знання з анатомії, нормальної і патологічної фізіології, мікробіології, біохімії, фармакології, фармакокінетики, лабораторної діагностики і тісно пов'язана з цими науками. Як інтегративний предмет клінічна фармація поєднує в собі ряд логічно зв'язаних дисциплін.

Теоретичною базою для проведення провізорами консультативної роботи серед лікарів і населення з широкого кола питань, що стосуються раціональної лікарської терапії і для здійсненні фармацевтичної опіки відвідувачів аптеки є клінічна фармація.

В сучасних умовах у більшості країн світу спостерігається тенденція до збільшення переліку препаратів, дозволених до безрецептурного відпуску, так званих ОТС - препаратів (від англ. оver the соunt). Препарати безрецептурного відпуску - це велика група ліків, які пацієнт може купити для самолікування в аптеці без рецепта лікаря, тобто під відповідальність самого пацієнта.

Це положення докорінно змінює роль провізора в системі охорони здоров'я. Основною метою його професійної діяльності стає не стільки підвищення кількості і якості лікарських препаратів на ринку, скільки підвищення ефективності і безпеки лікарської терапії конкретного хворого, здійснення фармацевтичної опіки кожного відвідувача аптеки.

Фармацевтична опіка — поняття, що припускає відповідальність конкретного індивідуального провізора перед індивідуальним пацієнтом за результат лікування лікарськими препаратами. Для цього провізор повинний: з'ясувати для лікування якого захворювання необхідний лікарський препарат, чи є у пацієнта симптоми, що вимагають термінової консультації лікаря, порадити не тільки лікарський препарат, але і вибрати оптимальну лікарську форму, розповісти про особливості прийому препарату, вплив препарату залежно від віку, статі, стану супутніх органів, про час доби, оптимальний для прийому даних ліків, попередити про можливі побічні ефекти, взаємодію препарату з їжею та іншими лікарськими препаратами, і т.ін., тобто здійснити повноцінну фармацевтичну опіку.

Фармацевтична опіка - це комплексна програма взаємодії провізора і пацієнта протягом усього періоду лікарської терапії, починаючи від моменту відпуску лікарського препарату до повного закінчення його дії.

Контрольна функція провізора зна­ходить своє вираження в спілкуванні, коли через консультаційну бесіду він одержує від самого пацієнта надійну інформацію, необхідну для початку самолікування. При цьому провізор ні в якій мірі не є конкурентом лікаря, а навпаки, диференційовано відбирає контингент пацієнтів, що потребують саме лікарської допомоги.

Крім цього контрольна функція провізора спрямована на інформаційно-роз'яснювальну роботу з населенням, основними складовими якої є:

- попередження прийому лікарських засобів, що не відповідають показанням;

- вказівка умов раціонального застосування ліків;

- роз'яснення ризику виникнення побічних явищ при прийомі лікарських засобів;

- перерахування обмежень (протипоказань, супутніх захворювань, індивідуальної чутливості та ін.) при застосуванні лікарських засобів у конкретного пацієнта.

При проведенні лікарської терапії успішний результат рівною мірою залежить від дотримання умов раціональної терапії і від позитивного відношення (прихиль­ності, комплаєнтності) хворого до даного лікарського препарату. Прихильність до лікування має на увазі точне виконання хворим розпоряджень лікаря чи провізора (у випадку самолікування і застосування ОТС-препаратів).

На відношення хворого до лікарської терапії може істотно впливати цілий ряд факторів: рівень освіти хворого, його вік, психоемоційний стан, лікарська форма препарату і багато іншого.

Але найбільше значення серед усіх факторів, що визначають успіх лікування, має авторитет лікаря, що призначив лікування, а у випадку придбання препарату в аптеці — авторитет провізора, взаємини хворого і фармацевта.

Саме провізор є сполучною ланкою між лікарем, ліками і хворою людиною. Ще більше роль провізора підвищується при призначенні амбулаторним хворим ліків безрецептурного відпуску, які покликані полегшити страждання хворого без допомоги лікаря, тільки завдяки пораді і рекомендаціям фармацевта.

Важливою складовою навчальної практики є ознайомлення з основними положеннями фармацевтичної опіки пацієнтів — як при призначенні рецептурних, так і, особливо, без рецептурних препаратів різних фармакологічних груп. Препарати без рецептурного відпуску надходять до хворого безпосередньо з рук провізора, минаючи лікаря. Студенти повинні придбати навички вибору оптимального без рецептурного препарату для конкретного хворого і навчитися на практиці застосовувати алгоритм розподілу пацієнтів на "потребуючих" і "не потребуючих" лікарської консультації. Вони також повинні придбати навички здійснення фармацевтичної опіки окремих категорій пацієнтів (старі, діти, вагітні і т.п.), які жадають від фармацевта підвищеної уваги, тому що ризик розвитку побічної дії ліків у них значно вище, а наслідки для здоров'я можуть бути значно більш важкими, ніж для пересічного пацієнта.

У процесі проходження практики студенти також повинні освоїти принципи віднесення препаратів до категорії безрецептурних, навчитися використовувати з практичній діяльності безрецептурні препарати.

МЕТА ТА ЗАДАЧІ НАВЧАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ

Мета навчальної практики з клінічної фармації є закріплення теоретичних знань з клінічної фармації та придбання практичних навичок їх використання в процесі здійснення фармацевтичної опіки відвідувачів аптеки.

Основні завдання навчальної практики з клінічної фармації:

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати:

• основні діючі накази та іншу нормативну документацію МОЗ України щодо прийому рецептів і відпуску лікарських препаратів з аптеки;

• сучасний асортимент і класифікацію лікарських засобів;

• Перелік безрецептурних препаратів, дозволених до застосування в Україні, номенклатуру ОТС-препаратів;

• правила безрецептурного відпуску лікарських препаратів;

• особливості брендових і генеричних препаратів, поняття про генеричну і терапевтичну заміну препарату;

• характерні клінічні симптоми найбільш розповсюджених захворювань, що вимагають обов'язкової консультації лікаря;

• перелік захворювань і патологічних станів, при яких можливе самолікування;

• характерні клінічні симптоми найбільш розповсюджених захворювань і патологічних станів, при яких можливе самолікування за допомогою безрецептурних препаратів;

• основні принципи симптоматичної лікарської терапії захворювань і патологічних станів, при яких можливе самолікування;

• принципи збору анамнезу хвороби, анамнезу життя, лікарського анамнезу;

• алгоритм вибору оптимального безрецептурного препарату для лікування захворювань і патологічних станів, при яких можливе самолікування;

• принципи фармацевтичної опіки відвідувачів аптеки при відпуску безрецептурних препаратів;

• категорії відвідувачів аптеки, що вимагають особливо пильної фармацевтичної опіки – (групи ризику);

• організацію інформаційної і консультативної роботи в аптеці;

• правила охорони праці і техніки безпеки

вміти:

• користатися нормативною і довідковою літературою по лікарських препаратах;

• орієнтуватися в номенклатурі вітчизняних і закордонних лікарських препаратів;

• визначати серед відвідувачів аптеки категорію пацієнтів, яка вимагає обов'язкової консультації лікаря;

• визначати серед відвідувачів аптеки категорію пацієнтів, у якої можливе проведення самолікування;

• відносити лікарські препарати в категорію “рецептурних” і “безрецептурних”;

• консультувати відвідувачів аптеки з усіх питань, які стосуються лікарської терапії (як рецептурними, так і безрецептурними засобами);

• збирати анамнез (хвороби, життя, лікарський анамнез);

• вибирати оптимальний безрецептурний препарат для конкретного відвідувача аптеки;

• здійснювати фармацевтичну опіку відвідувачів аптеки при відпуску безрецептурних та рецептурних препаратів;

• виконувати правила охорони праці і техніки безпеки.