2.4 Визначення навантажень на горищне покриття

Навантаження на 1 м² горищного покриття будинку подаємо в табл. 2.2, аналогічній табл. 2.1, з переліком різновидів конструктивних елементів покриття згідно з рис. 1.2.

Таблиця 2.2 - Навантаження на 1м² горищного покриття

Вид навантаження, щільність, товщина шару	Характеристичне навантаження, кН/м2	Коефіцієнт надійності за граничним навантаженням, fm	Граничне розрахункове навантаження, кН/м2
1 Постійне:
1.1 Захисний шар дрібного гравію в бітумній мастиці  = 15мм,  = 1600 кг/м3 110,01516000,01	0,24	1,3	0,31
1.2 Шари руберойду на мастиці	0,1	1,3	0,13
1.3 Асфальтова стяжка  = 20 мм,  = 1800 кг/м3 110,218000,01	0,36	1,3	0,47
1.4 Утеплювач - пористо-бетонні плити  = 200 мм,  = 300 кг/м3 110,023000,01	0,6	1,3	0,78
1.5 Пароізоляція - один шар пергаміну на мастиці	0,03	1,3	0,04
1.6 Монолітна залізобетонна плита  = 70 мм 110,0725000,01	1,75	1,1	1,93
1.7 Другорядні і головні балки*	1,7	1,1	1,87
		Усього:	gог = 5,53
2 Тимчасове: 2.1 Снігове на покритті (м. Харків, 5-й район) 9	1,6	1,14	1,82
		Усього:	vог = 1,82
*

2.5 Визначення навантажень на простінок першого поверху

Вантажна площа перекриття, з якої збирається навантаження на простінок (див. рис. 1.1)

_. (2.1)

Розрахункова сила тиску на простінок від одного міжповерхового перекриття за даними табл. 2.1

N₁ = _n (g_o  v_o) А_в = 0,95 (4,45  14,4)  15,6 = 279,4 кН. (2.2)

Те ж саме, від горищного покриття, за даними табл. 2.2

N_г = _n (g_oг  v_oг) А_в = 0,95  (5,53  1,82)  15,6 = 108,93 кН. (2.3)

Те ж саме, від ваги верхніх ярусів стіни (див. рис. 1.2, 1.3)

N_с=9,81_n_fm (n-1)(Н l₁ - Н_вік l_вік) h. (2.4)

Таким чином,

N_с= 9,810,951,1(5-1)(4,85,2-2,41,56)0,511900 = 843010 Н = 843,01 кН.

Сумарна розрахункова сила тиску на простінок першого поверху від верхніх ярусів стіни, горищного покриття і верхніх міжповерхових перекриттів (крім перекриття над першим поверхом)

N_в= N_с  N_г  (n-2 )N₁ = 843,01108,93(5-2)279,4 = 1790,14 кН. (2.5)

Сила N_в прикладається у центрі ваги перерізу простінка суміжного верхнього поверху, а сила N₁ з ексцентриситетом е₀₁ (див. рис. 2.4).

Глибина опори ригеля з розрахунку монолітного перекриття

с = 0,3 м. (2.6)

Відстань від внутрішньої грані стіни до опорної реакції N₁ на основі закономірностей локального стиску кам’яної кладки, узагальнених в нормах 8,

с_г = = 0,1 м, та с_г  0,07 м. (2.7)

Приймаємо менше значення: с_г = 0,07 м.

Ексцентриситет сили N₁ відносно центру ваги перерізу простінка (рис. 2.4)

е₀₁ = - с_г = - 0,07 = 0,185 м. (2.8)

Зосереджений згинальний момент на рівні верхньої опори простінка (рис. 2.2)

М_о = N₁ е₀₁ = 279,40,185 = 51,69 кНм. (2.9)

Сумарна сила стиску простінка на рівні верхньої опори (рис. 2.2,б)

N_о = N_в N₁ = 1790,14  279,4 = 2069,54 кН. (2.10)

Поперечними силами у перерізах кам’яних простінків нехтуємо.

Зусилля від вітрового навантаження не враховуємо.