1 Пропозиції щодо компоновки несучої системи будинку

1. Блок початкових даних

Подальші навчально-методичні вказівки ілюструватимуться числовим прикладом.

Приклад

Виписуємо з таблиць 1-3 індивідуальний варіант початкових даних:

1 Район будівництва - м. Харків.

2 Кількість поверхів - n = 5 шт.

3 Висота поверху - Н = 4,8 м.

4 Глибина підвалу - Н_о = 3,3 м.

5 Прольот будинку - l = 6,0 м.

6 Крок колон - l₁ = 5,2 м.

7 Довжина будинку - L = 124,8 м.

8 Матеріал стін - цегла силікатна модульна.

9 Змінне навантаження

на перекриття («характеристичне») - v_оn = 12,0 кН/м².

10 Спеціальний конструктивний елемент - армокам’яний стовп.

11 Кількість прольотів будинку - m = 3 шт.

2. Тип несучої системи будинку

Із метою успішного вирішення складних архітектурно-конструктивних завдань проектування будівельних об’єктів усі чисельні різновиди будинків систематизують за багатьма критеріями, а саме:

- за структурою несучої системи будинку: каркасні, безкаркасні, будинки з неповним каркасом;

- за просторовою жорсткістю несучої системи: будинки з жорсткою просторовою несучою системою, будинки з пружною просторовою несучою системою;

- за рівнем відповідальності, залежності від розмірів можливих економічних, соціальних та екологічних наслідків у випадку аварії, встановлено три рівні: І - підвищений, ІІ - нормальний, ІІІ – знижений.

У даному курсовому проекті приймаємо: будинок з неповним каркасом, з жорсткою просторовою несучою системою ІІ рівня відповідальності, конструкції якого розраховують з коефіцієнтом надійності за відповідальністю _n = = 0,95 (див. 1, 2, 7, 8, 9).

3. План, фасад і розріз будинку

План будинку (рис. 1.1) в орієнтованому масштабі М 1:300,М 1:400 або М 1:500 починаємо складати з нанесення сітки розмічувальних подовжніх і поперечних осей зовнішніх стін і внутрішніх рядів колон за заданими в початкових даних величинами польотів, кроку колон і довжини будинку (див. п.1.1): l = 6,0 м; l₁ = 5,2 м; L = 124,8 м.

На сітку осей наносимо: по периметру будинку – зовнішні стіни, а у внутрішній частині будинку – колони.

Зовнішні стіни будинків у сучасних умовах потрібно проектувати з підвищеним (відносно будинків минулих років) термоопором.

1 – зовнішні стіни; 2 – колони; 3 – додаткова поперечна стіна-діафрагма просторової жорсткості будинку; 4 – парні стіни з температурним швом; 5 – розрахунковий простінок; Aв – вантажна площа перекриття для розрахунку простінка

Рисунок 1.1 – План будинку (фрагмент)

Проблема проектування нових і реконструювання існуючих будинків з підвищеним термоопором зовнішніх стін до R_о = 2,0-2,8 м²С/Вт [11] набула важливого соціально-економічного і науково-технічного значення, тому може слугувати джерелом багатьох студентських науково-дослідних робіт. Теплі стіни можна проектувати одношаровими – з однорідного конструкційно-теплоізоляційного матеріалу або багатошаровими – з окремими несучими і теплоізоляційними шарами.

У даному курсовому проекті будемо проектувати стіни з суцільної кладки товщиною 510 мм з подальшим утепленням і з можливими корективами на другому етапі розрахунків за несучою здатністю.

Розміри вікон приймаємо без світлотехнічного розрахунку – орієнтовно, за співвідношеннями:

- ширину l_вік = 0,3l₁ = 0,35,2 = 1,56 м; (1.1)

- висоту Н_вік = 0,5Н = 0,54,8 = 2,4 м. (1.2)

Відповідна ширина простінка:

b = l₁ - l_вік = 5,2 - 1,56 = 3,64 м. (1.3)

Прив’язка несучої зовнішньої стіни – відстань від розмічувальної осі до внутрішньої грані стіни – приймається уніфікованою:

t = 250 мм. (1.4)

У прикладі, що розглядається, прийнята прив’язка торцевих зовнішніх стін - 250 мм, а поздовжніх – нульова.

Конструктивні рішення міжповерхових перекриттів і горищного покриття будинку студент приймає самостійно.

Прийняті архітектурно-конструктивні параметри будинку наносимо на план, поперечний розріз і фасад будинку – у вигляді фрагментів (рис. 1.1-1.3).