- •Автотранспортний технікум
- •Національного гірничого університету
- •Вища математика
- •Методичний посібник
- •Для студентів заочного відділення спеціальності 5.090240
- •Дніпропетровськ
- •Передмова
- •Загально-методичні вказівки.
- •Практичні поради:
- •Про розв’язування задач:
- •Література.
- •Зміст програми і методичні вказівки до кожного модуля. Блок 1. Основи алгебри і геометрії. Модуль 1. Лінійна алгебра
- •Питання та вправи для самоперевірки.
- •Модуль 2. Векторна алгебра та аналітична геометрія.
- •Питання та вправи для самоперевірки.
- •Модуль 3. Комплексні числа.
- •Питання та вправи для самоперевірки.
- •Блок 2. Основи математичного аналізу. Модуль 4. Диференціальні числення функцій.
- •Питання і вправи для самоперевірки.
- •Питання і вправи для самоперевірки.
- •Завдання контрольної роботи. Модуль 1. Лінійна алгебра.
- •Модуль 2. Векторна алгебра та аналітична геометрія.
- •Модуль 3. Комплексні числа.
- •Модуль 4. Диференціальні числення функцій.
- •Модуль 1. Лінійна алгебра.
- •Матриці
- •Зразки розв'язування вправ
- •Модуль 2. Векторна алгебра та аналітична геометрія Дії над векторами у координатній формі.
- •Пряма лінія на площині
- •Дії над комплексними числами у алгебраїчній формі:
- •Дії над комплексними числами у тригонометричній формі:
- •Дії над комплексними числами у показниковій формі
- •Модуль 4. Диференціальні числення функцій.
- •Похідна та її застосування.
- •Основні правила диференціювання
- •Геометричний зміст похідної.
- •Фізичний зміст похідної.
- •Фізичний зміст другої похідної.
- •Застосування похідної при побудові графіків функцій.
- •Правила знаходження точок перегину.
- •Загальна схема побудови графіка функції.
- •Найбільше і найменше значення функції.
- •Модуль 5 Інтегральні числення функцій.
- •Властивості невизначеного інтеграла
- •Основні формули інтегрування
- •Методи інтегрування
- •Інтегрування методом підстановки
- •Приклад 5.
- •Інтегрування частинами
- •Властивості визначеного інтеграла
- •Правило обчислювання визначеного інтеграла.
- •Безпосередній метод
- •Метод підстановки
- •Застосування визначеного інтегралу.
- •1.Обчислення площ плоских фігур
- •2.Обчислення роботи.
- •3.Обчислення шляху, пройденого матеріальною точкою.
- •4.Обчислення швидкості матеріальної точки.
- •Приклади розв’язання задач.
- •Диференціальні рівняння.
- •Диференціальні рівняння другого порядку.
- •Остання цифра шифру
- •Остання цифра шифру
- •Остання цифра шифру
Фізичний зміст другої похідної.
Якщо S(t)-закон руху, то друга похідна закону руху за часом є прискорення.
а(t)=S″(t)
Взагалі, друга похідна характеризує прискорення будь-якого процесу.
Приклад 9.
Точка
рухається за законом
.
Знайти швидкість та прискорення при
Розв’язання.
Так
як
маємо
Застосування похідної при побудові графіків функцій.
Зростання
і спадання функції
характеризується знаком її похідної.
Якщо
на деякому проміжку (a,
в) похідна
,
то функція зростає на цьому проміжку,
якщо ж
,
то функція спадає на цьому проміжку.
Точка
із області визначення функції
називається точкою
мінімуму
цієї функції,
якщо існує такий
окіл
точки
,
що для всіх
з цього околу виконується нерівність
(мал.1)
Точка
із області визначення функції f(x)
називається точкою
максимуму
цієї функції, якщо існує такий
-
окіл
точки
що для всіх
з цього околу виконується нерівність
(мал.1) Точки
максимуму і мінімуму функції називаються
точками
екстремуму
даної функції, а значення функції в цих
точках – мінімум
і максимум
функції.
Максимум і мінімум функції називається
екстремумом
функції.
Мал. 1
Точками
екстремуму можуть бути ті критичні
точки, в яких
похідна
перетворюється в нуль або терпить
розрив, тобто не існує.
Звідси і перше правило знаходження екстремуму функції:
Знайти похідну функції і прирівняти її до нуля.
Розв’язати одержане рівняння, розташувавши корені в порядку
зростання.
До
цих чисел дописати ті точки, в яких
похідна
не нує
.Отримали
критичні точки на екстремум:
.
Обчислити
значення похідної
лівіше і правіше кожної з
критичних
точок. Якщо при переході через дану
критичну точку
похідна функції змінює знак з мінуса на плюс, то функція в цій точці
має мінімум, якщо з плюса на мінус – то максимум, якщо не змінює
знак, то екстремуму немає.
Обчислити значення функції в точках екстремуму.
Крива y = f(x) називається опуклою вниз на проміжку (a, b), якщо вона лежить вище дотичної в будь – якій точці цього проміжку (мал 2).
y
х
Мал.2
Крива y = f(x) називається опуклою вгору на проміжку (а, в), якщо вона лежить нижче дотичної в будь – якій точці цього проміжку (мал 3).
y
X
Мал..3
Опуклість вниз або вгору кривої, що являється графіком функції y = f(x), характеризується знаком її другої похідної:
Якщо
на деякому проміжку f″(x)
,то
крива опукла вниз на цьому проміжку,
якщо f″
(x)
,
то крива опукла вгору на цьому проміжку.
Виходячи з цього, можна сформулювати друге правило знаходження екстремуму функції:
1.Знайти похідну і прирівняти її до нуля.
2.Розв’язати одержане рівняння, розташувати корені в порядку зростання.
3. До них дописати точки, в яких похідна не існує. Отримали
критичні
точки на екстремум:
.
4.Знайти другу похідну f″(x) і обчислити її значення в критичних
точках.
Якщо
в даній критичній точці
друга похідна буде додатна, то
функція в
цій точці має мінімум, якщо від’ємною
– то максимум, якщо друга похідна
дорівнює нулю, то екстремум треба
знаходити за першим правилом.
5.Обчислити значення функції в точках екстремуму.
Точки, в яких опуклість вгору змінюється на опуклість вниз або навпаки, називаються точками перегину.
