Р о з д і л 4. Лікування захворювань пародонта

поліпшують і стимулюють метаболічні процеси в пародонті. Посилює реге­нерацію ціла низка препаратів, які справляють стимулювальну дію на кіст­кову тканину. Застосовують електрофорез 1 % розчину натрію фториду, 10 % розчину кальцію глюконату, 10 % розчину кальцію хлориду, 5 % розчину кальцію лактату, 2—3 % розчину кальцію гліцерофосфату.

У патогенетичній терапії генералізованого пародонтиту суттєве значення має стимуляція репаративних процесів у кістковій тканині. З цією метою можна використовувати біогенні стимулятори (алое, ФіБС, спленін тощо) у вигляді ін'єкцій, уведення в тканини пародонта шляхом електрофорезу або фонофорезу.

Стимулювати відновні процеси можна безпосереднім уведенням (на­приклад під час хірургічних втручань) різних трансплантатів — автокістка, консервована і ліофілізована кістка, консервований хрящ, кістковий мозок тощо.

Важливим напрямком у терапії дистрофічних проявів у пародонті є стимуляція остеобластної стадії репаративного остеогенезу. На цьому прин­ципі грунтується застосування різних специфічно діючих сироваток, напри­клад, остеогенної цитотоксичної сироватки (М.Ф. Данилевський та співавт., 1976):

Кератопластичні препарати застосовують для поліпшення процесів епі­телізації, якими завершується регенерація та рубцювання пародонтальних кишень, виразкових поверхонь на слизовій оболонці ясен тощо. Подібні властивості мають і засоби, які стимулюють репаративну регенерацію, про­те в деяких препаратів кератопластична дія виражена більш яскраво.

У першу чергу, це вітамін А та ретиноїди. Вони збільшують кількість мітозів у епітеліальних клітинах і таким чином стимулюють епітелізацію. Крім того, вітамін А є природним складником епітеліальних клітин, яка підтримує синтез РНК і сульфатованих глікозаміногліканів. Застосовують 3,44 % і 6,88 % олійні розчини ретинолу ацетату, ретинолу пальмітату (у 1 мл 100 000 МО), а також комбіновані препарати, що містять вітамін А: аевіт, аекол, вінілін (бальзам Шестаковського); аерозольні препарати — вінізоль, ліоксазоль. Чималу кількість ретинощів містять препарати рослинного по­ходження: олія обліпихи, шипшини, каратолін тощо. За хімічною будовою подібним до вітаміну А є цитраль — 1 % спиртовий розчин препарату справ­ляє пластикостимулювальну, а також дезодорувальну, гіпосенсибілізуваль-ну, знеболювальну дію.

Кератопластичну дію справляють деякі анілінові барвники: 1 % водний або гліцериновий розчин метиленового синього, 0,1 % розчин етакридину лактату. їх застосовують для введення в пародонтальні кишені, аплікацій на ерозивні та виразкові поверхні.

Загальна тактика медикаментозного лікування. Обсяг та послідовність застосування тієї або іншої групи медикаментозних препаратів залежить від таких факторів: форми симптоматичного гінгівіту, характеру перебігу за­пального або дистрофічно-запального процесу в пародонті (гострий, хро­нічний або загострений), ступеня розвитку генералізованого пародонтиту, наявності вмісту та мікробного складу пародонтальних кишень.

МІСЦЕВЕ ЛІКУВАННЯ

Мол. 381. Уведення медикаментозного препарату в паро-донтальну кишеню

Залежно від форми симптоматичного гінгіві­ту (катаральний, гіпертрофічний або виразковий) та його перебігу (хронічний, загострений) медика­ментозне лікування проводиться за описаними вище схемами лікування самостійних гінгівітів. Уведення медикаментозних засобів у пародонта­льні кишені проводять одночасно і паралельно з лікуванням симптоматичного гінгівіту (мал. 381). Раніше застосовували спеціальні медикаментозні препарати, які спричинювали склеротизацію м'я­ких тканин та рубцювання пародонтальних ки­шень (наприклад піоцид). Тепер такі деструктивні методи не використовують, для ліквідації пародонтальних кишень необхідно застосовувати хірургічні методи, які дають значно кращі результати лікування. Характер перебігу ге-нералізованого пародонтиту впливає на форми лікарських засобів, які вво­дяться в пародонтальні кишені. У разі загострення дистрофічно-запального процесу, наявності великої кількості серозно-гнійних або гнійних виділень з пародонтальних кишень необхідні на даному етапі лікарські засоби засто­совують переважно у вигляді розчинів, емульсій, лініментів. Застосування паст може спричинити утруднення виходу з пародонтальних кишень ексу­дату і підтримати або ж знову спричинити загострення процесу. Після при­гнічення явищ загострення запального процесу, окрім вищеперелічених лі­карських форм, можна використовувати також пасти, мазі, пародонтальні пов'язки. Зменшення проявів запалення, об'єму виділень з пародонтальних кишень знижує ризик загострення процесу при заповненні пародонтальної кишені пастою.

Одним із важливих аспектів комплексного лікування захворювань па-родонта і, зокрема, генералізованого пародонтиту є детоксикація тканин па-родонта. З цією метою застосовують різноманітні сорбенти. Вони вибірково сорбують з патологічного вогнища продукти розпаду тканин, токсини мік­роорганізмів та інші шкідливі речовини. Таким чином, вони справляють де-токсикаційну імунокоригувальну, протизапальну дію, стимулюючи процеси загоєння. Сорбенти можна попередньо доповнити різноманітними медика­ментозними препаратами, які поступово будуть виділятися у вогнищі ура­ження пародонта. Це посилює і пролонгує дію цих медикаментозних препа­ратів. Застосовують аплікаційні сорбенти, ентеросорбенти та гемосорбенти. За своєю будовою розрізняють такі види сорбентів: вуглецеві (карболен, кар-богель); веста, карбосорб, днепр, актилен; кремнеземні (полісорб, аеросил, ентеросгель, сіллард П; кремнеземні комбіновані органомінеральні (поліметил-силокеан, полівінілпіролідон, поліетиленгліколь); природні полімерні сорбен­ти (на основі целюлози, пектину, білої глини).

Останніми роками застосовують переважно медикаментозні препарати, іммобілізовані на певних підкладках, основах. Це можуть бути сорбенти,