Хірургічне лікування

го клаптя, яка в разі мобілізації утворює добре прикріплення до твердих тканин зубів і коміркової кістки.

Потім тупим способом відсепаровують слизово-окісний клапоть з при-сінкового та язикового боків. Присінковий клапоть беруть на гачки, язико­вий — відсепаровують на глибину не більше ніж 0,5 см. Після цього вида­ляють зубний камінь, висікають змінений край ясен, грануляції, проводять кюретаж, обробляють і згладжують кістку коміркового відростка, поліру­ють поверхню коренів зубів. Операційне поле промивають антисептичними розчинами і припиняють кровотечу. Ножицями або скальпелем обробляють, повністю видаляючи епітелій, внутрішні поверхні клаптів. Клапті уклада­ють на місце, накладають шви в кожному міжзубному проміжку і на верти­кальні розрізи. На прооперовану ділянку накладають захисну пародонталь-ну пов'язку, бажано еластичну, для запобігання стисканню тканин ясен. Під пов'язку можна нанести емульсії або лініменти з біологічно активними

Мол. 421. Клаптева операція. Ви- Мол. 422. Клаптева операція. Ви-

значення лінії розрізів кроювання клаптя

Мол. 423. Клаптева операція. Відшаро- Мол. 424. Клаптева операція. Кюретаж вування слизово-окісного клаптя

Розділ 4. ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ ПАРОДОНТА

Мол. 425. Клаптева операція: А — деепітелізація клаптя; Б — розшарування клаптя

Мол. 426. Клаптева операція. За­повнення кісткових порожнин біологічно активним матеріалом

Мол. 427. Клаптева операція. Укла­дання клаптя на місце

Мол. 428. Клаптева операція. Накладан­ня швів

12

ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ

Мол, 429. Клаптева операція. Накладання захис­ної пародонтальної пов'язки

речовинами, які справляють знеболюваль­ну, протизапальну, стимулювальну, регене­ративну дію (мал. 421—429).

Одномоментно операцію проводять на ділянці зубного ряду, що містить не більше 6 зубів, тому за необхідності проведення опе­ративного втручання уздовж усього зубного ряду його розділяють на фронтальну та дві бічних ділянки. Зазвичай загоєння відбува­ється первинним натягом, шви знімають на

6—7-й день. Після оперативного втручання хворим проводять ретельний гігієнічний догляд і необхідне медикаментозне та фізіотерапевтичне ліку­вання залежно від стадії загоєння тканин пародонта. Внаслідок проведеного оперативного втручання рана загоюється первинним натягом, кишені руб­цюються, зменшується рухомість зубів на прооперованій ділянці. Внаслідок рубцювання дещо оголюються шийки зубів і міжзубні проміжки.

Клаптеві оперативні втручання забезпечують хороший доступ до про­оперованих ділянок пародонта, що дає можливість ретельно під візуальним контролем обробити пародонтальні кишені. Після загоєння та рубцювання ясна стають щільними, набувають блідо-рожевого кольору, зменшується ру­хомість зубів прооперованої ділянки. До недоліків оперативного втручання відносять незначне оголення шийок зубів, їх гіперестезія, зниження висо­ти коміркового краю, оголення міжзубних проміжків.

У 1965 p. M.L. Morris дещо модифікував описаний раніше R. Widman метод, який він назвав незміщеним слизово-окісним клаптем. Згодом ця ме­тодика була детальніше розроблена S.P. Ramfjord і R.R. Nissle (1974), яку вони назвали модифікованим клаптем Widman'a. На їх думку, таке опера­тивне втручання забезпечує більш адекватну адаптацію клаптя до повер­хонь зубів і краще приживлення до твердих тканин зубів. її методика на­ступна (мал. 430).

Після знеболювання проводять навскісний горизонтальний розріз ясен на відстані 0,5—1 мм від їх краю до коміркового гребеня. Лінія розрізу по-инна повторювати фестончастість краю ясен (форму її сосочків). Під час проведення розрізу потрібно стежити, щоб зовнішня частина ясенного клап­тя залишалася достатньо товстою. Вертикальні розрізи за цією методикою не проводять.

Уздовж лінії розрізу ясна відшаровують распатором. Частину ясен, яка залишається біля зубів, відсікають скальпелем від зубів навскісним розрі­зом від коміркової кістки і видаляють. Проводять ретельне оброблення по­верхонь коренів зубів, відкритий кюретаж пародонтальних кишень, припи­няють кровотечу, укладають клапті на місце і фіксують швами (мал. 431). Прооперовану ділянку закривають захисною пародонтальною пов'язкою.

Р о з д і л 4. ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ ПАРОДОНТА

Розроблена низка оперативних втручань, які дають змогу коригувати край ясен, поліпшують косметичні результати в ділянці фронтальних зубів.

В.В. Гольбрайх (1964) для зменшення рефракції ясен після оперативного втручання запропонував створювати біля кожного зуба муфти-манжети. Для цього проводять вертикальні та горизонтальні розрізи, відсепаровують сли­зово-окісний клапоть майже до перехідної складки. На цьому рівні прово­дять горизонтальний розріз окістя. Після оброблення коренів і проведення кюретажу пародонтальних кишень клапоть мобілізують у коронковий бік і окістя фіксують на комірковому гребені кетгутовими швами. Слизовий кла­поть з надлишком (у розрахунку на подальше зменшення його висоти при руб­цюванні) накладають на шийки зубш і фіксують швами. Згодом утворюються рубці слизової оболонки ясен, які міцно охоплюють шийки зубш. Унаслідок цього ретракція ясен, яка виникає після рубцювання, незначно виражена.

Пародонтальні клапті — позиціоновані й репозиціоновані (Н.М. Goldman et її., 1982). Ці модифікації клаптевих оперативних втручань застосовують найчастіїне. Розрізняють пародонтальні клапті позиціоновані (апікально або коронально зміщені) і репозиціоновані (незміщені). Залежно від товщини клаптя застосовують повношарові (слизово-окісні) чи одношарові (слизо-