Р о з д і л 4. Лікування захворювань пародонта

довану целюлозну сітку ("Sergicel", "Johnson & Johnson"), лактатні та глі-когенні полімери ("Resolut"), полімери молочної кислоти ("Guidor", "John О. Buttler Company") тощо. Дані матеріали призначені для виконання бар'єр­ної функції в період раннього загоєння протягом перших шести тижнів. На наступних етапах матеріали мембрани резорбуються і заміщуються тка­нинами пародонта. Щодо їх регенеративного потенціалу, то найбільший мають мембрани з вікрилу, полімерів молочної кислоти і колагену.

Залежно від конфігурації мембрани поділяють на:

трансгінгівальної конфігурації — мають частину у вигляді фартуха^ яка міститься на оклюзійній поверхні зубів;

зануреної конфігурації — вони закривають дефект, а слизову оболонку над ними зашивають наглухо і мембрани повністю ізольовані від зовніш­нього середовища. Використання такого типу мембран дозволяє зберегти кістку коміркового відростка після видалення зуба, використання кістко­вого аутотрансплантата тощо.

Ефект застосування мембран визначає не їх специфічність, а здатність створити належні умови для успішного формування кров'яного згустка. Зго­дом він трансформується в щільну сполучну тканину періодонта або кістко­ву тканину. Зокрема, для досягнення необхідної зрілості фібринного згустка потрібно 2 міс. Мембрани, які резорбуються, зберігаються лише протягом 6 тиж. Цього часу достатньо для захисту кров'яного згустка в найбільш кри­тичний період його утримування. Для стимуляції регенерації на внутрішню поверхню мембран наносять спеціальні речовини — стимулятори росту клі­тин кістки, що значно підвищує клінічну ефективність їх використання.

У разі обрання методу спрямованої тканинної регенерації слід мати на увазі, що в даного пацієнта повинна бути ретельна гігієна порожнини ро­та, відсутність загальних фонових захворювань, достатня кількість тканин ясен для закриття імплантованого матеріалу і мембрани. Розроблені наступ­ні показання та критерії ефективності використання методу спрямованої тканинної регенерації (за Е. Коен, 2003):

A. Найбільша ефективність:

1. Дефекти біфуркації зубів II класу з резорбцією коміркової кістки в ділянці цих зубів у межах 1/3 їх висоти.

2. Вертикальні внутрішньокісткові дефекти з 2—3 стінками, завглибш­ки не більше ніж 5 мм.

Б. Середня ефективність:

1. Внутрішньокістковий дефект (кишеня) з двома стінками.

2. Дефекти медіальної чи дистальної біфуркації II класу на зубах верх­ньої щелепи.

B. Низька ефективність:

1. Внутрішньокістковий дефект (кишеня) з одною стінкою.

2. Дефекти біфуркації зубів III класу. Г. Дуже низька ефективність:

1. Горизонтальна резорбція кістки.

2. Дефекти біфуркації зубів III класу з горизонтальним типом резорб­ції коміркової кістки.

ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ

Man. 443. Метод спрямованої тканинної регенерації: А — відшарування клаптя; Б — укладання мембрани; В — зашивання рани; Г — кінцевий ре­зультат

Етапи проведення оперативного втручання (мал. 443).

1. Знеболювання. Переважно провідникова анестезія, у разі ефектив­ності можна застосувати інфільтраційну.

2. Проводять внутрішньоборозенковий розріз і формують повний сли­зово-окісний клапоть. Продовжують розріз у міжзубних проміжках з при-сінкового та язикового боків, намагаючись максимально зберегти міжзуб­ні сосочки. Для досягнення повного огляду рани розріз слід провести на 1—2 зуби медіальніше і дистальніше оперованої ділянки. За потреби про­водять вертикальні розрізи.

3. Ретельне оброблення поверхні кореня, коміркової кістки і внутріш­ньої поверхні слизово-окісного клаптя. За потреби проводять декортикацію коміркової кістки. Поверхню кореня зуба додатково обробляють засобами для біохімічного оброблення (лимонна кислота, тетрацикліну гідрохлорид тощо).

4. Підготовка і внесення в ділянку дефекту обраного матеріалу транс­плантата.

5. Згідно з формою дефекту обирають певну форму мембрани і ретель­ но припасовують її ножицями до контурів дефекту і прилеглих зубів, щоб вона перекривала контури дефекту. Мембрана повинна щільно прилягати до зубів, вільно і щільно закривати дефект, не утворюючи складок і натягу.