Хірургічне лікування і. Остеоіндуктивні трансплантати

Зумовлюють ріст кістки.

А. Аутогенні кісткові трансплантати:

1. Позаротові — кістковий мозок із гребеня клубової кістки:

а) свіжі;

б) заморожені.

2. Внутрішньоротові:

а) кістковий згусток;

б) горбки;

в) ямки після екстракції;

г) кісткова суміш;

д) переміщений автотрансплантат.

Б. Алогенні трансплантати:

1. Алотрансплантат демінералізованої ліофілізованої кістки (АДЛК).

2. Алотрансплантат ліофілізованої кістки (АЛК)/Автогенний кістковий трансплантат (АКТ).

3. Алотрансплантат ліофілізованої кістки (АЛК).

II. Остеокондуктивні трансплантати

А. Алогенні трансплантати:

1. Алотрансплантат ліофілізованої кістки (АЛК).

2. Алотрансплантат демінералізованої ліофілізованої кістки (АДЛК).

Б. Алопластичні трансплантати: 1. Пористий гідроксоапатит.

III. Остеоней гральні трансплантати

Алопластичні трансплантати:

1. Трансплантати, що резорбуються — бета-трикальційфосфат.

2. Трансплантати, що не резорбуються — дурапатит, гідроксоапатит, ITR-полімер.

IV. Спрямована тканинна регенерація (стр)

Застосування хірургічних методів лікування наочно демонструє здат­ність тканин пародонта до відновлення, але зазвичай кісткова тканина ко­міркового відростка регенерує лише в певних межах — не більше певного середнього рівня її атрофії. До останнього часу спроби підвищити рівень відновлюваного коміркового гребеня були не зовсім успішними. Справа в тому, що клітини м'яких тканин ясен регенерують швидше, ніж кісткової тканини, заповнюють наявний дефект кістки і перешкоджають проростан­ню в нього кісткової тканини.

Такий вид загоєння тканин пародонта є цілком задовільним з точки зо­ру клініки, проте під час гістологічного дослідження виявляють, що між по­верхнею кореня зуба і тканинами пародонта міститься шар епітеліальних клітин, так званий довгий епітелій прикріплення або довгий прикріплений епітелій (ДПЕ). У загоєнні тканин пародонта беруть участь чотири різних типи тканин: сполучнотканинна власна пластинка ясен з ясенним епітелієм, періодонт, цемент і кістка коміркового відростка. Кожна з цих тканин має

415

Р о з д і л 4. Лікування захворювань пародонта

свої певні клітини, які визначають тип і якість прикріплення тканин паро-донта до поверхні кореня зуба (див. мал. 392). Тобто з'єднання можливе за рахунок клітин епітелію (ДПЕ), сполучної тканини, кістки (цементу) і періо-донта — найбільш сприятливий з гістологічної точки зору варіант. А.Н. Меі-cher та співавтори (1962, 1976) довели, що кожен з цих типів тканин утво­рює відповідний тип регенерації тканин: епітелій — довгий прикріплений епітелій, кістка — анкілоз, сполучна тканина власної пластинки ясен — ре­зорбцію кореня, а періодонт забезпечує також регенерацію кістки і цементу. Експериментальні дослідження на тваринах засвідчили, що в разі застосу­вання мембран, які гальмують розмноження певних типів тканин (епіте­лію), можна досягти більш доцільного заповнення дефектів власне сполуч­ною тканиною і кісткою. Методика отримала назву спрямованої тканинної регенерації (Guide Tissue Regeneration — GTR). Суть її (мал. 441) полягає в тому, що під час клаптевого оперативного втручання після видалення із ки­шень патологічно змінених тканин утворений дефект кістки навколо зуба (зубів) укривають мембраною, яку, подібно до фартуха, щільно прив'язують до шийки чи шийок зубів. М'які тканини зростаються над мембраною, а од­ночасно під нею безперешкодно відбувається відновлення коміркової кіст­ки. Вона поступово (за 4—6 міс) заповнює кісткову кишеню і навіть може перевищити рівень гребеня коміркової кістки.

Мол. 441. Метод спрямованої тканинної регенерації: / — до лікування; 2 — мембрана, укладена поверх обробленого дефекту кістки; 3 — кінцевий

результат лікування

Міжнародна робоча група з клінічної пародонтології (World Workshop in Clinical Periodontics, 1989) визначає спрямовану тканинну регенерацію як метод, який слугує для досягнення регенерації з урахуванням різниці між окремими тканинами з досягненням сполучнотканинного прикріплення за наявності внутрішньокісткових дефектів. Також була проведена корекція термінів нове сполучнотканинне прикріплення, при якому не відбувається ко­ронального росту кістки, і регенерація, при якому відбувається власне реге­нерація кістки.

ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ

Моя. 442. Різна форма мембран "Gore-Tex"

За методом спрямованої тканинної регенерації застосовують два види матеріалів для мембран: матеріали, що не резорбуються, і матеріали, що ре-зорбуються. Мембрани, що не резорбуються, виготовляють з політетрафтор-етилену. Найбільшого поширення набули мембрани "GORE-TEX" вироб­ництва фірми "W.L. Gore & Associates". Мембрана являє собою біосумісний пористий матеріал, який складається з двох шарів. Шар, звернений до ра­ни ясен, забезпечує пригнічення апікальної проліферації епітелію. Другий шар звернений до поверхні кореня і сприяє в подальшому проростанню сполучної тканини. Мембрани виготовляють різної форми, залежно від ді­лянки застосування (мал. 442). При використанні даного типу мембран виникає необхідність повторного оперативного втручання (через 4—8 тиж після операції) для видалення мембрани із пародонта.

Мембрани, які резорбуються, сприяють створенню умов для направле­ної тканинної регенерації і разом з тим є біосумісними (не потребують по­дальшого видалення після загоєння кісткової рани). Для їх виготовлення використовують сітку з вікрилу ("Vicril mesh", "Johnson & Johnson"), nepio-ген ("Periogen", "PERIO-System"), колаген І типу ("Perio-Barrier"), окси-