Розділ 4. Лікування захворювань пародонта

клапоть ніколи не формують апікальніше слизово-ясенного з'єднання. Яс­на залишаються прикріпленими до коміркової кістки. Перевагами даного методу є ретельний огляд операційної рани, повне видалення епітелію бо­розни, мінімальне травмування тканин ясен, чиста різана рана після кюре-тажу загоюється швидше.

Етапи проведення відкритого кюретажу (кишеня до втручання — мал. 397, А).

1. Проведення адекватного знеболювання (рекомендують інфільтрацій­не або провідникове знеболювання). Пародонтальним зондом визначають топографію кишені й виявляють найбільшу глибину кишені, яку відзнача­ють точкою (протикаючи зондом ясна) на присінковій стінці кишені.

2. Дуже точно й обережно скальпелем проводять перший навскісний розріз (мал. 397, Б) ясенної стінки від її вільного краю до дна кишені та­ким чином, щоб розсікти її на дві половини: внутрішню і зовнішню. Про­довжують розріз у міжзубних проміжках з присінкового та язикового боків, намагаючись максимально зберегти міжзубні сосочки (мал. 397, В). Такий розріз проводять уздовж усієї пародонтальної кишені (на присінковій, язи­ковій поверхнях тощо). Метою такого розрізу є повне висікання внутріш­ньої частини ясенної стінки пародонтальної кишені навколо зуба. Не мож­на відсепаровувати ясна від глибше розміщеної коміркової кістки (у цьому полягає відмінність ясенного клаптя від слизово-окісного).

Можна проводити внутрішньоборозенковий розріз із максимальним збереженням інтерпроксимальних тканин ясен. Це потрібно для того, щоб потім зашити рану без значного натягу м'яких тканин (профілактика роз­криття матеріалу і дефекту в період загоєння, атрофії міжзубних ясенних сосочків). У цьому разі розріз проводять на один зуб медіальніше і дисталь-ніше оброблюваного дефекту. За потреби проводять вертикальні розрізи.

3. Вторинний розріз проводять від основи кишені через волокна комір­кового гребеня (у міжзубних проміжках через транссептальні волокна) до гребеня коміркової кістки (мал. 397, Г).

4. Вирізання (мал. 397, Д) та видалення висіченої тканини ясен, рете­льне оброблення кюретками поверхні кореня зуба (видалення під'ясенних зубних відкладень, розм'якшеного цементу тощо) до щільної здорової по­верхні цементу (мал. 397, Е). Оброблення кюретками дна кишені й гребе­ня коміркової кістки.

5. Промивання кишені розчинами антисептиків і спинення кровотечі.,

6. Додаткове оброблення поверхні кореня лимонною кислотою, тетра­цикліну гідрохлоридом тощо.

7. Зіставлення країв рани і закриття кишені легким притисканням паль-: цями обробленої ясенної стінки до поверхні кореня та коміркової кістки. Якщо краї рани не можна зіставити без натягу, слід провести реконтуру-вання кістки до пасивного зіставлення тканин. За потреби можна накласти шви через міжзубні проміжки (мал. 397, Є). Змоченою в ізотонічному розчи­ні натрію хлориду марлевою серветкою протягом 2—3 хв стискають ясенні клапті з присінкового та язикового боків для зменшення кров'яного згуст-ка. Накладання захисної пародонтальної пов'язки.