Місцеве лікування

більш зручні для визначення наявності, консистенції та видалення під'ясен-ного зубного каменю. Розроблено варіанти кюреток для оптимального об­роблення поверхонь різних зубів: фронтальних, малих і великих кутніх зу­бів. Робоча частина кюреток може бути різної довжини для оброблення кишень різної глибини. Така різноманітність конструкції кюреток (кюретки Грейсі, Тарджон, Лангера тощо) дає можливість лікареві обрати найопти-мальнішу форму для кожного індивідуального випадку.

Мол. 321. Набір інструментів для видалення зубних відкладень

Гачок-терпуг (рашпіль) має на робочій частині численні різальні гра­ні, розміщені під кутом 90—105° до ручки (див. мал. 322). Він призначе­ний для зішкрібання зубних відкладень та згладжування розм'якшеної по­верхні оброблюваних твердих тканин зубів.

Мол. 322. Основні види інструментів для видалення зубного каменю і оброблення по­верхні кореня:

1 — кюретка; 2 — серпоподібний гачок; 3 — напилок (рашпіль); 4 — долото; 5 — гачок-"мотика"

Р о з д і л 4. ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ ПАРОДОНТА

Мал. 324. Набір кюреток Мол. 325. Апарат для за-

Грейсі гострення кюреток

Гачок-долото має менш вигнуту й масивну робочу поверхню порівня­но із серпоподібним гачком (див. мал. 322). У нього два різальних краї, плоский кінчик загострений під кутом 45°. Інструмент призначений для ви­далення масивних зубних відкладень із міжзубних проміжків та контактних поверхонь зубів.

Гачок-мотика також має серпоподібний вигляд, але його плоский кін­чик зігнутий під прямим кутом до робочої поверхні й загострений під ку­том 45° (див. мал. 322). Це дає змогу обробляти поверхні зуба, розміщені глибоко в пародонтальних кишенях без ризику травмувати їх дно. Лезо цьо­го гачка може бути орієнтоване у 4 напрямках: мезіальному, дистальному, присінковому та язиковому.

Місцеве лікування

Особливе значення мають різні кюретки, якими окрім видалення зуб­ного каменю, видаляють також розм'якшений цемент та оголений дентин поверхні кореня зубів (мал. 324). Різноманітність інструментів та їх ро­бочих частин дають змогу видалити зубний камінь з усіх поверхонь зубів. Робочі частини інструментів повинні бути гострими (що треба регулярно перевіряти і за потреби гострити) і відповідати кривизні оброблюваної по­верхні зуба. Гострий інструмент повністю видаляє зубний камінь та розм'як­шені тверді тканини зубів (цемент, дентин). При цьому досягається досить рівна та згладжена поверхня коренів зубів. У разі використання тупих ін­струментів зубний камінь не вдається повністю видалити і утворюється шорстка поверхня коренів зубів.

Для загострення робочої частини кюреток можна використовувати спе­ціальні пристрої або апарати (мал. 325). Використовують також інструмен­тарій для антисептичних зрошень та механічного вимивання залишків зуб­ного каменю, грануляцій тощо (мал. 326).

Таким чином професійне видалення зубних відкладень та оброблення поверхонь коренів зубів має на меті:

1. Зменшення кількості над- та під'ясенних пародонтопатогенних мік­роорганізмів.

2. Ретельне оброблення та полірування поверхонь коренів зубів, деток­сикація їх поверхні для зменшення можливого приєднання до неї пародон-

Р о з д і л 4. ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ ПАРОДОНТА

Мол. 327. Положення лікаря при видален­ні зубних відкладень на верхній щелепі

топатогенних мікроорганізмів. Де­токсикація передбачає видалення з поверхні твердих тканин зубів ендо­токсинів пародонтопатогенних мік­роорганізмів. Цього досягають на­самперед за допомогою механічного видалення розм'якшеного цементу й дентину. Для медикаментозної деток­сикації поверхонь коренів застосову­ють препарати, які містять глюконат хлоргексидину, тетрацикліни, фторид олова тощо.

3. Досягнення позитивного балансу між критичною масою пародонто­патогенних мікроорганізмів та захисною здатністю організму пацієнта.

Під час видалення зубного каменю з різних груп зубів лікар повинен зайняти відносно хворого найбільш оптимальне положення. Для видален­ня зубного каменю із зубів верхньої щелепи, присінкових поверхонь перед­ніх та усіх поверхонь малих та великих кутніх зубів нижньої щелепи най­більш зручне положення лікаря є попереду пацієнта. Під час видалення відкладень з язикової поверхні нижніх фронтальних зубів лікарю зручніше знаходитися позаду хворого, голова якого дещо закинута назад (мал. 327).

У процесі роботи лікарю потрібно дотримуватися певної послідовнос­ті дії:

1. Аналіз рентгенограм: оцінка локалізації, консистенції, наявності під'ясенного зубного каменю, його топографо-анатомічних зв'язків з па-родонтальними кишенями, ступенем деструкції кісткової тканини комір­кового відростка. Визначають обсяг роботи для одного відвідування хворого.

2. Антисептичне оброблення порожнини рота препаратами, які не по­дразнюють слизову, за допомогою шприца або розпилювального пристрою стоматологічної установки. Особливо ретельно обробляють певну ділянку ясен та міжзубні проміжки.

3. Знеболювання: анестетики та вид анестезії обирають індивідуально, залежно від загального стану хворого, переносимості препаратів та обсягу втручання.

4. Оброблення ясенного краю та пришийкової ділянки зубів йодуміс-ним розчином (настойка йоду, розчин Люголя тощо) для його дезінфекції. При цьому визначають межі операційного поля та інтенсивність запалення ясен. Окрім антисептичного оброблення, також забарвлюються зубні від­кладення (зубний камінь). Унаслідок впливу йоду зубний камінь стає менш щільним. Найчастіше використовують розчин, який складається із 12 г цин­ку йодиду, 40 г кристалічного йоду, 40 г дистильованої води та 80 г глі­церину.

Якщо зубні відкладення досить щільні, можна зменшити їх щільність та полегшити видалення, якщо на ділянку їх видалення попередньо нанес-

МІСЦЕВЕ ЛІКУВАННЯ

Мал. 328. Початкові етапи видалення зубного каменю: І — фіксація зуба; II — промивання пародонтальних кишень; НІ — поло­ження інструмента; IV — видалення зубного каменю; V — видалення зубно­го каменю різними гачками: А — напрямок руху інструмента; Б — співвід­ношення кюретки та зуба

Р о з д і л 4. ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ ПАРОДОНТА

Мал. 329. Розміщення інструментів при видаленні зубного каменю з ме­діальної (А, Б), дистальної (В) та язикової (Г) поверхонь зубів

Мал. 330. Схема вико­ристання гачка (А) і кюретки (Б) для ви­далення під'ясенно-го каменю та оброб­лення поверхні ко­реня зуба

МІСЦЕВЕ ЛІКУВАННЯ

Мшь 331. Використання пальців як опори при видаленні зубного каменю

ти аплікацію спеціальних препаратів на 7—10 хв. Після такої аплікації зуб­ний камінь та інші зубні відкладен­ня стають менш фіксованими до твер­дих тканин зубів (мал. 328).

Інструмент у процесі видалення слід міцно фіксувати в руці в такому положенні, як тримають ручку під

час писання. Робочу руку лікар фіксує на щелепах або зубах хворого, а ру­хи руки з інструментом додатково обмежують пальці лівої руки. Якщо зуби рухомі, то їх слід притримувати пальцями лівої руки, протидіючи ними в напрямку сили тиску робочого інструмента або фіксуючи вздовж осі зуба (мал. 329).

Видалення зубного каменю починають з пришийкової ділянки зуба, поступово переміщуючись у напрямку до верхівки. Під камінь підводять потрібний інструмент і ковзними рухами догори (на нижніх зубах) або до­низу (на верхніх) та в різні боки відділяють камінь від твердих тканин зу­бів (мал. 330). Щоб легше відділити (відколоти) камінь від поверхні зуба, іноді використовують інструмент як важіль, а точкою опори слугує палець (мал. 331). Зняття каменю періодично чергують з антисептичним промиван­ням міжзубних проміжків та пародонтальних кишень. З цією метою вико­ристовують шприц з тупою голкою (щоб не травмувати тканини ясен) та розчини антисептиків. Також можна використати апарат для вакуум-кюре-тажу, за допомогою якого видаляють з пародонтальних кишень навіть най-дрібніші часточки зубного каменю. Незначну кровотечу ясен, що може ви­никнути в процесі видалення зубного каменю, спиняють за допомогою З % розчину водню пероксиду, гемостатичної губки або інших кровоспин­них засобів.

Зубний камінь потрібно видалити з усіх поверхонь зубів до появи гла­денької поверхні. Для цього необхідно додатково видалити поверхневі ша­ри розм'якшеного та ураженого патологічним процесом цементу або навіть дентину кореня зуба. їх найкраще видаляти гострими кюретками, дотри-зчись певної послідовності рухів інструментами: вертикальними, навскіс-іми та горизонтальними (мал. 332).

При цьому необхідно дотримуватись певного порядку видалення зуб­них відкладень. Спочатку проводять ретельне обстеження пародонтальної або ясенної кишені зондом або кюреткою. її лезо вводять у кишеню у вер-вковому напрямку, розмішуючи різальне лезо кюретки вздовж поверхні кореня. У разі обережного переміщення кюретки у верхівковому напрямку цовж поверхні кореня досить легко можна виявити наявність зубного ка­меню або нерівності поверхні кореня. Після виявлення під'ясенного каме-його підхоплюють знизу (а на зубах верхньої щелепи зверху) різальною поверхнею площини кюретки під кутом 80°, а потім, переміщуючи лезо

Р о j д і л 4. ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ ПАРОДОНТА

кюретки вздовж поверхні кореня в напрямку коронки, видаляють зубний камінь. Аналогічно загладжують нерівності поверхні кореня.

Після видалення зубних відкладень проводять ретельне оброблення по­верхні кореня зуба за допомогою рухів кюретки в різних напрямках: верти­кальних навскісних, горизонтальних тощо (див. мал. 332). Поверхню коре­ня ретельно обробляють, а потім її полірують до абсолютно гладенького стану. Разом із розм'якшеними тканинами зуба при цьому видаляються на­явні в них ендотоксини пародонтопатогенних мікроорганізмів. їх залишки можна інактивувати, наносячи антибактеріальні препарати: тетрацикліни, препарати фтору тощо. Таке механічне видалення із медикаментозним об­робленням має назву детоксикації поверхні коренів зубів.

У подальшому слід провести ретельне полірування оброблених твер­дих тканин зуба (емалі, цементу, оголеного дентину) за допомогою щіто­чок, гумових чашечок тощо, використовуючи спеціальні полірувальні пас­ти (мал. 333). Нині існує достатній вибір офіцинальних полірувальних паст ("Полімент" ("ВладМиВа"), "Proxyt" ("Vivadent"), серія "Detartrine" ("Sep-todont"), "Zircon-Ruor Treatment Paste" ("Products Dentaires") тощо). За їх відсутності можна використати пасту з пемзою такого складу: пемзи 10 г, гліцерину 10 г, 5 крапель 3 % настоянки йоду. Можна також полірувати по­верхню зубів порошком фосфат-цементу, зубним порошком тощо. Нині розроблено спеціальні наконечники (наприклад "S.A.T.-Prophy-Leader" ("S.A.T."), система "EVA" ("KAVO") тощо). У них обертальні рухи поєдну­ються із зворотно-поступальними. Для роботи із такими наконечниками розроблено спеціальні поліри та щітки. Відполіровані поверхні зубів (ко-