Р о з д і л 4. Лікування захворювань пародонта

4. Створення функціональної оклюзії за допомогою вибіркового при-шліфування зубів, раціонального тимчасового шинування, ортодонтичного лікування та постійного протезування.

5. Проведення подальшого постійного раціонального догляду за тка­нинами пародонта як стоматологом (диспансеризація), так і самостійно па­цієнтом.

"Фаза 2" лікування захворювань пародонта передбачає досягнення та­ких результатів:

1. Ліквідація чи значне зменшення глибини пародонтальних кишень.

2. Відновлення архітектоніки кістки коміркового відростка (з викорис­танням методів направленої тканинної регенерації).

3. Корекція слизово-ясенних дефектів (вуздечки, мілкий присінок, збільшення ділянки прикріплених ясен тощо).

4. У разі необхідності — подальше використання імплантатів. Під час "Фази 3" лікування необхідно провести:

1. Медико-профілактичні заходи згідно з термінами диспансерного спо­стереження за хворим.

2. Раціональне постійне протезування зубів з використанням шин та шин-протезів.

"Фаза 4" передбачає постійне диспансерне спостереження за пацієн­том у певні терміни та в обсязі, що відповідають стану тканин пародонта і пацієнта в цілому. Метою даного етапу є підтримання досягнутого під час лікування стану стабілізації дистрофічно-запального процесу в пародонті. З цією метою застосовують такі види лікування:

1. Підтримувальне лікування пародонта.

2. Підвищення рівня гігієни порожнини рота.

3. Повторне видалення зубних відкладень і оброблення поверхні коре­нів зубів.

4. Хірургічні втручання.

Установлено, що надмірне напруження, неадекватна реакція, негатив­ні емоції спостерігають більш ніж у половини пацієнтів, які звертаються за допомогою щодо захворювань пародонта. Такі хворі, особливо діти та під­літки, потребують спеціальної психо- та фармакопідготовки. За наявності легкого страху обмежуються психотерапією; особам з вираженим страхом призначають премедикацію або курс седативної терапії. У кожному випад­ку хворому слід пояснити, що сьогодні у стоматолога є значна кількість різ­номанітних знеболювальних засобів, які дають змогу здійснювати всі мані­пуляції практично без болю.

Знеболювання

Для ефективного місцевого лікування велике значення має безболісне проведення стоматологічних маніпуляцій, тому знеболювання є важливим його етапом. Лікар, перш ніж розпочати лікування, повинен упевнитись у безболісності необхідного втручання. Окрім повноцінного виконання мані-

Місцеве лікування

пуляцій, знеболювання дає змогу значно менше травмувати психіку хворого, позбавляє його від негативного ставлення до тривалого лікування. Залеж­но від обсягу та глибини стоматологічних втручань на тканинах пародонта застосовують аплікаційне або ін'єкційне знеболювання.

Аплікаційне знеболювання. При проведенні більшості маніпуляцій на яснах досить ефективним є аплікаційне знеболювання. На ясна наносять, а також уводять у пародонтальну кишеню водні чи олійні розчини або сумі­ші місцевих анестетиків: 5—20 % розчин анестезину, 0,5 % розчин дикаїну, 0,5—2 % розчин новокаїну, 5 % розчин лідокаїну тощо. Унаслідок підвище­ної проникності судин пародонта, яка виникає в результаті запалення, ефек­тивним є застосування будь-яких анестетиків. Також застосовують ненар-котичні анальгетики: похідні саліцилової кислоти — 3—5 % розчин натрію саліцилату, похідні піразолону — 10 % розчин антипірину (2 таблетки роз­чинюють у 5 мл води); 5 % бутадіонову мазь, 0,5 % розчин реопірину (ам-пульний препарат розчинюють у співвідношенні 1:3) тощо.

Ефективну знеболювальну дію справляє нестероїдний протизапальний препарат мефенамінова кислота та її сіль — мефенаміну натрієва сіль у вигляді 1 % розчину. Також можна використовувати офіцинальний препа­рат — мазь мефенат. Ці розчини застосовують для аплікацій на ясна та ін-іяцій у пародонтальні кишені на 10—15 хв. Знеболювальна дія триває протягом 2 год, що дає змогу безболісно видалити зубні відкладення та про­вести оброблення виразкових поверхонь тощо.

Для знеболювання можна використовувати 4 % спиртовий розчин про­полісу: його слід вводити лише в пародонтальні кишені, для аплікацій на ясна потрібно розвести у воді (50 крапель на склянку води). Прополіс вхо-до складу деяких знеболювальних препаратів наприклад, рідина ПДД містить у рівній кількості 4 % спиртовий розчин прополісу, 0,5 % розчин «каїну та 10 % розчин димексиду. Останній забезпечує глибоку дифузію прополісу й дикаїну та потенціює їх дію. Препарати прополісу вводять у кишені на 3—5 хв, знеболювальна дія триває протягом 10—15 хв. За потре­би маніпуляцію знеболювання можна повторити.

Місцевоанестезувальні препарати вводять у пародонтальні кишені, між­зубні проміжки за допомогою гладилки, на марлевих смужках або турундах. Спочатку тканини висушують, а потім, щоб запобігти потраплянню слини та вимиванню медикаментозного препарату, ізолюють оброблювану ділян­ку за допомогою ватяних валиків (мал. 309). Анестетики вводять у тканини пародонта також за допомогою постійного струму (електрофорез) чи ульт­развуку (ультрафонофорез), використовуючи спеціальні апарати. З цією ме­тою використовують 10 % розчин тримекаїну, 5 % розчин лідокаїну, 2 % розчин новокаїну тощо. Окрім того, можна застосовувати препарати анес­тетиків у спеціальній аерозольній упаковці, наприклад 10 % розчин лідо-тощо. У разі гіперестезії на оголені шийки зубів чи оголені корені наносять фторовмісний лак або 5 % фтористий фосфат-цемент, який готують безпосе­редньо перед нанесенням на зуб. Фтористий фосфат-цемент накладають у вигляді аплікацій на поверхню зуба чи в клиноподібний дефект на 3—4 дні.

Розділ 4. ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ ПАРОДОНТА

Моя. 309. Аплікація (А) та уведення знеболювальних засобів у пародонтальні

кишені (Б)

Використовують також 1—2 % розчин натрію фториду, комбіновані знебо­лювальні аерозолі: триметанол, інгаліпт, 2 % та 5 % піромекаїнову мазь, 1 % водний розчин мефенамінової кислоти або мефенаміну натрієвої солі тощо. Для знеболювання твердих тканин оголених шийок зубів можна та­кож використати препарати на основі адгезивних систем композитів, на­приклад "Seal & Protect" ("Dentsply") тощо.

Ін'єкційне знеболювання проводять за загальноприйнятою методикою. Зазвичай його застосовують у разі видалення зубів та хірургічних втручань. У процесі знеболювання тканин пародонта на верхній щелепі провіднико­ву та інфільтраційну анестезію поєднують. Інфільтраційну анестезію на ді­лянці передніх зубів обов'язково проводять з язикового та присінкового боків коміркового відростка щелепи (мал. 310).

На нижній щелепі в разі оперативних втручань на ділянці фронтальних зубів мож­на провести інфільтраційну анестезію, а в ділянці малих та великих кутніх зубів — про­відникову. Анестетик уводять у місце вхо­дження судинно-нервового пучка в нижньо­щелепний канал і додатково — по перехідній складці в ділянці великих кутніх зубів — для знеболювання щічного нерва (мал. 311).

Для шфільтраційної і провідникової ане­стезії можна застосовувати різні анестети­ки, їх поділяють на дві групи: складні ефі­ри (новокаїн, дикаїн) та аміди (лідокаїн,

Моя. 310. Інфільтраційна анестезія на верхній ще­лепі