Р о з д і л 4. Лікування захворювань пародонта

До групи піразолів належать азапропазон, фепразон, суліндак тощо; піразо-лонів — фенілбутазон, індометацин, толметин; ізонікотинової кислоти — амі-зон тощо. Широке застосування у стоматології знаходять похідні антрані-лової кислоти: мефенамінова кислота, натрієва сіль мефенамінової кислоти (натрію мефенамінат), флуфенамова кислота тощо. До інгібіторів цикло-оксигенази-2 відносять месулід, мелоксикам, флубіпрофен.

Нестероїдні протизапальні засоби (наприклад кислота мефенамінова, її натрієва сіль, піримідант) поряд із вираженою протизапальною дією пев­ною мірою стимулюють загоєння тканин. Вони знижують підвищену в разі запалення проникність клітинних мембран, знеболюють тканини, ефектив­но впливають на алергійні запальні реакцїї. Водні 1% розчини цих препара­тів застосовують для аплікацій, оброблення пародонтальних кишень, уво­дять до складу паст тощо.

Окрім місцевого застосування, нестероїдні протизапальні препарати широко використовують для загального лікування тривалими курсами. На­приклад, одним із перспективних препаратів є флурбіпрофен, який при­значають по 100 мг на день протягом 5—6 тиж. Було продемонстровано, що цей препарат, окрім пригнічення явищ запалення, ефективно знижує ступінь деструкції кістки коміркового відростка (Т.Н. Howell, 1993).

Суттєве значення в лікуванні запального процесу відіграє нормалізація порушень обмінних та трофічних процесів в уражених тканинах. Це завдан­ня вирішують кількома шляхами:

а) поліпшенням транспортування поживних речовин до вогнища запа­ лення (лідаза, ронідаза, димексид);

б) підвищенням оксигенації тканин (киснева терапія: екзогенне вве­ дення кисню, гіпербарична оксигенація);

в) зниженням енергетичних затрат у ділянці запалення (препарати са­ ліцилової та мефенамінової кислот, піразолон, локальна гіпотермія тощо).

У репаративній фазі гострого запалення показане застосування препа­ратів, які стимулюють процеси відновлення. До них відносять: препарати кислоти мефенамінової; похідні піримідинових основ (метилурацил, пенто-ксил); ендогенні РНК, ДНК (нуклеїнат натрію); вітаміни (ретинолу ацетат, кислота аскорбінова, токоферолу ацетат, галаскорбін); в'яжучі, дубильні за­соби, які утворюють колоїдні комплекси з білками, ущільнюють поверхню ясен, гальмують явища осмосу та ексудації (настої та відвари лікарських рослин — звіробою, шавлії, ромашки, кори дуба тощо); фітонцидні препа­рати (фітодонт, гербадонт, ромазулан, сік каланхое, юглон, сальвін, мара-славін); анілінові барвники, ефірні олії (біотрит, олія шипшини, олія облі­пихи тощо).

Роль сенсибілізації в патогенезі запальних реакцій є основою для за­стосування засобів, які впливають на імунокомпетентні системи (антигіста-мінні препарати, кортикостероїди, похідні саліцилової кислоти, метилура­цил, пентоксил, продигіозан, вітаміни тощо).

Етіологічне, патогенетичне і симптоматичне протизапальне лікування — це взаємозумовлений ланцюг лікувальних заходів (див. схему 1). Залежно від виду запального процесу, його поширеності, характеру перебігу, віку