25. Визвольна війна українського народу середини XVII ст.

Причини Національної революції та Визвольної війни: 1) політичні — безправ'я українського народу, тяжкий політичний гніт з боку Польщі, прагнення розширити і зміцнити права козацтва; 2) соціальні — посилення феодальної експлуатації з боку польських магнатів, шляхти та єврейських орендарів; 3) національні — прагнення українського народу звільнитися від гніту Польщі і польського панства, яке вважало українців людьми другого сорту; зберегти себе як народ, уникнути від етнічних чисток і репресій; 4) релігійні — прагнення відстояти свою православну віру, захистити її від натиску католицизму та уніатства.

Оскільки у війні активну і масову участь взяли представники більшості соціальних верств українського народу (за винятком магнатів), то це дає підстави визначити її як всенародну. Конкретизуючи рушійні сили національно-визвольної війни, слід зазначити:

− найважливішу роль у війні відігравало козацтво, воно несло на своїх плечах основний тягар боротьби, становило кістяк армії, основу нової еліти;

− активну участь у боротьбі взяло українське селянство, яке масово покозачилось, запровадивши “козацькі порядки”;

− масового характеру набрала участь у війні міщанства;

− національно-релігійні причини зумовили активність православного духівництва (правда, потрібно зауважити, що більшість вищого православного духівництва зайняла “прохолодну” позицію);

− частина української шляхти, переважно збіднілої, теж взяла участь у війні.

Основні періоди Національної революції та Визвольної війни: 1) січень 1648 р. — серпень 1649 р. — період перших великих перемог, революційних змін політичного і соціально-економічного характеру, найбільший розмах народної боротьби, визволення значної частини українських земель, що закріпив Зборівський договір; 2) серпень 1649 р. — січень 1654 р. — розбудова української національної козацької держави, продовження збройної боротьби; 3) січень 1654 р. — липень 1657 р. — вступ Московського царства у війну з Польщею, спільні воєнні дії України і Москви, входження України під протекторат Москви; 4) липень 1657 р. — березень 1664 р. — боротьба старшинських угруповань за владу, переплетіння громадянської війни з елементами визвольної боротьби проти Польщі і Москви, поділ України на Правобережну і Лівобережну частини з протилежними політичними орієнтаціями.

26. Напрямки розбудови української державності в роки Визвольної війни

Під час Визвольної війни на визволених від магнатів і шляхти землях ліквідувалася польсько-шляхетська адміністративно-політична система і складалася нова воєнно-адміністративна і політична система, формувалася українська національна державність. В основу цих перетворень були покладені традиції Запорозької Січі. Вся територія визволених українських земель поділялася на полки і сотні, які одночасно були і адміністративними, і військовими одиницями. На чолі полку стояв полковник, що здійснював військове і адміністративне управління на даній території. Формально вся повнота влади на території України належала загальновійськовій раді, але з часом головні питання життя вирішувало вузьке коло старшинської ради.

Цього часу в Україні складалася своєрідна піраміда військово-адміністративної влади: гетьман, генеральний обозний, суддя, писар, хорунжий, бунчужний, підскарбій.

Гетьманський адміністративний апарат поряд з виконанням функцій, зумовлених війною, вирішував і соціальні завдання. Під час Визвольної війни тисячі селян не виконували феодальних повинностей і переходили в стан козаків.