ЗМІСТ

1. Основи моделювання рольових ігор у професійному навчанні……………………………………….2 ст.

2. РОЛЬОВА ГРА ТА БАЗОВІ ПСИХОКОРЕКЦІЙНІ ТЕХНІКИ……………………………………3 ст

3. Рольові ігри та рольова психотерапія…………………..7 ст

4. Рольові ігри та соціально-психологічний тренінг……9 ст.

5. МОДЕЛЮВАННЯ ІМІТАЦІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ В РОЛЬОВІЙ ГРІ ТРЕНІНГУ ПАРТНЕРСЬКОГО СПІЛКУВАННЯ…………………………..10 ст.

6. Особливості проведення рольових ігор тренінгу партнерського спілкування………………12 ст.

7. СТРУКТУРА РОЛЬОВОЇ ГРИ ТПС…(2 особи)……14 ст.

8. ПЛАНУВАННЯ РОЛЬОВОЇ ГРИ…………21 ст

9. Механізм моделювання рольової гри на етапі навчання ТПС………………………………………………….25 ст

10. ЕФЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ РОЛЬОВИХ

ІГОР ТПС ………………………………………….26 ст

1. Основи моделювання рольових ігор у професійному навчанні

Активні методи навчання істотно відрізняються від відомих та поширених методів навчання, які спрямовані, у першу чергу, на пасивну передачу знань. Суть і характер активного соціально-психологічного навчання визначаються такими специфічними методами, як:

і дискусійні методи (групові дискусії, метод аналізу конкретних ситуацій морального вибору, метод розгляду ситуацій з практики);

< ігрові методи (дидактичні та творчі ігри, рольові ігри, ситуаційний тренінг та метод транзактного аналізу);

■< сенсихивний тренінг (тренування саморозуміння, міжособистісної чут­ливості, емпатії, техніки невербальної взаємодії)

Тренінги професійної орієнтації з успіхом ведуть О. Ф. Бондаренко, А. А. Григорьєв, В. П. Захаров, В. М. Мастеров, О. Ю. Осадько, Ю. В. Пахо-мов, О. В. Сидоренко, Н. Ю. Хрящова, Т С. Яценко та інші. Основні напрями тренінгу — це розвиток експресії, рефлексії, емпатії, соціальної перцепції, навичок керівництва комунікацією; партнерське спілкування у складних си­туаціях професійної діяльності і т. ін. Усі види тренінгу мають значний арсенал засобів та прийомів роботи, спрямований на формування позиції особистості.

Зупинимося конкретніше на ігрових методах акіивного соціально-цсихологіч-ного навчання майбутніх соціальних працівників. Загальною ознакою усіх ігро­вих методів є здійснення навчання та впливу за допомогою більш повного розу­міння особисіосііучасника, залученого до подій, що близькі до реальності.

Передумови до ви знання рольових ігор як ефективної форми психотерапії були створені у межах трьох основних підходів: психодрами, народження та розвиток якої пов'язані з ім'ям Дж. Морено, терапії фіксованої ролі, заснов­ником якої вважається Дж. А. Келлі, та репетиції поведінки, яка традиційно асоціюється з іменами Дж. Вольпе та А. Лазаруса.

Історія виникнення рольових ігор

Виникнення рольових ігор можна пов'язувати із початком розвитку цивілізації, коли рольові ігри повинні були допомогти людині вижити серед непізнаного, реалізувати потребу у контролі над силами середовища, які впливали на її життя. Антропологи виявили шість основних функцій використання рольо­вих ігор у давнину: полегшити почуття безнадійності та невпевненості; змен­шити почуття жаху; дати надію; сформувати відчуття власного «Я»; вилікува­ти та допомогти взаєморозумінню між людьми. Слова «гра», «грати» багатозначні.

Зараз важко встановити, які види діяльності та їх властивості мали бути у первісному значенні цих слів та як вони набували нових значень. У старо­давніх греків слово «гра» означало дії, що властиві дітям, згідно із виразом «спроба здитинюватися». У євреїв слово «гра» співвідносилося з поняттями жартів та сміху. У римлян «Іікіо» значило радість та веселощі. За санскритсь­ким «кляда» означало гру, радість. У німців старогерманське слово «врііап» означало легкий, повільний рух, схожий на рух маятника, що приводить до великого задоволення.

Потім на всіх європейських мовах словом «гра» позначалося широке коло дій людини, з одного боку не схоже на тяжку працю, а з іншого — таке, що дає людям веселощі та задоволення (Є. О. Покровський, 1887). Ф. Шіллер свого часу казав, що людина тільки тоді і є людиною, коли грається. Платон називав гру радістю богів. Фребель вважав гру системою виховання. Шацький стверджував, що в іграх розкриваються всі риси характеру учасника гри.

Розробка теорії рольових ігор

Багатозначність слова «гра» ускладнює обґрунтування наукового по­няття гри, що було б однаковим для філософії, психології, педагогіки, кібер­нетики та мистецтва. Коли кажуть про управлінські, дитячі ігри, гру акто­ра, психокорекційні ігри, то під грою розуміють зовсім різні речі. На думку П. П. Блонського, «гри» як деякої абстрактної категорії немає, а є тільки окремі ігри. У межах проблеми соціального навчання індивіда він розріз­нював «будівельні ігри», що регулюються фізичними законами, та драма­тизації. Навіть інтелектуальні ігри (шахи, шашки) за своїм походженням є драматизаціями (бій війська тощо). Тобто гра за своєю суттю є будівельне або драматичне мистецтво людини.

З розвитком людства зростає роль гри, яка виконує найважливішу дидак­тичну функцію - - моделює людську діяльність у доступних і безпечних для дитини формах. Отже, життєва функція іри — це або підтримка працездат­ності людини для успішного відпрацювання наступної діяльності, або творче вдосконалення діяльності. Дидактична функція гри полягає, перш за все, у підготовці людини до майбутньої діяльності, якою вона ще не володіє.

Гра. тільки зовні здається безтурботною й легкою. А насправді вона потребує, щоб той, хто грає, відпав їй максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Вона дуже часто стає по-справжньому напруженою роботою і веде до задоволення. Гра — приклад універсальної діяльності, яка вбирає в себе багато якостей різних інших видів діяльності, імітаційного моделювання дійсності.

Гра впливає на формування особистості, сприяє психічному розвиткові, виховує навички колективіста, розвиває організаційні здібності. В іграх на­роджуються такі якості, як взаємодопомога, відвертість, порядність у дотри­манні правил. Ігри допомагають розвивати допитливість, тренують пам'ять, увагу, вміння не тільки дивитись, а й бачити, логічно мислити.

Недарма ігри називають «гімнастикою розуму», вони є гренуванням у ко­мунікабельності, допомагають згуртувати групу, виховують ініціативу та са­мостійність. Розумна, захоплююча гра завжди більш дієва у навчанні, ніж словесні форми.

Соціально-психологічна характеристика рольової гри

Рольові ігри — це прояви поведінкового компоненту діяльності людей. Вони можуть набувати різних форм: від простих (мінімальних) дій до складного ряду дій.

Рольові ігри - - це не тільки форма прояву поведінки людини й форма комунікації «мовою дій»; не тільки конкретизація мовного спілкування, по­чуттів та думок. Це не тільки набір вправ та методів для вилучення інформації або виявлення неявного конфлікту... Рольові ігри - це багатофункціональна методика виливу на людину, тому вона використовується в різноманітних пси­хотерапевтичних та психокорекційних техніках.