Вступ  1. Ринок цінних паперів як складова частина інфраструктури ринкової економіки. 1.1. Фінансовий ринок і місце в ньому ринку цінних паперів. 1.2. Сутність цінних паперів і історичні передумови виникнення та їх характеристика. 1.3. Суть, види і функції ринку цінних паперів.  1.4. Структура ринку цінних паперів.

2. Особливості фунціонування ринку цінних паперів в Україні.  2.1. Етапи формування фондового ринку в Україні. 2.2. Сучасний стан фондового ринку в Україні. 3. Проблеми та шляхи поліпшення функціонування фондового ринку України. Висновки Додатки Список використаної літератури

Вступ

В Україні ринок цінних паперів перебуває на стадії свого становлення, але ще зовсім недавно ринок цінних паперів ми бачили тільки з телеекрана життя Заходу і він здавався абсолютно немислимим в умовах нашої країни. Але все поступово міняється і ось вже і громадяни України стикаються з цим, що має великий вплив на найважливіші аспекти життєвого устрою в країнах з розвиненою ринковою економікою.

Акції, облігації, сертифікати, чеки, векселі і інші цінні папери, які ще зовсім недавно були новинкою, тепер міцно вкоренилися в наше життя нарівні з такими звичними словами як "біржа" і "депозитарій".

З січня 1992 року працює Українська фондова біржа (УФБ) з Центральним депозитарієм цінних паперів, мережею філій та брокерських контор по всій території України. Зростає кількість позабіржових фінансових посередників, торговців цінними паперами, інвестиційних фондів і компаній. Збільшується число емітентів, які зареєстрували випуск своїх цінних паперів у Міністерстві фінансів України, невпинно зростає загальний обсяг їх емісії.

В той же час подальший розвиток національного ринку цінних паперів стримується рядом об'єктивних та суб'єктивних факторів. Найголовнішими з них є:

1) кризовий стан української економіки, високий рівень інфляції, відсутність твердої національної грошової одиниці;

2) відставання існуючої законодавчої та нормативно-правової бази функціонування фондового ринку від розвитку реальних процесів на ньому;

3) слабкість і недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів;

4) нерозвиненість первинного ринку цінних паперів, практична відсутність операцій з похідними від цінних паперів;

5) відсутність гарантій по операціях з цінними паперами, недовіра населення та його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;

6) відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення.

Ринок цінних паперів є багатоаспектною соціально-економічною системою, на основі якої функціонує ринкова економіка в цілому. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивний динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню достатку кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами, психологічній готовності населення до ринкових відносин.

Ринок цінних паперів є найвищою формою розвитку товарно-грошових відносин. При гармонійному розвитку, розвинутій інфраструктурі, налагодженому правовому забезпеченні механізмів захисту інтересів всіх його учасників — інвесторів, емітентів, посередників — він є потужним прискорювачем економічного розвитку будь-якої країни.

На ринках цiнних паперiв формуються вихiднi критерiї для оцiнки ефективностіi нових вкладень, здiйснюється економiчний контроль за ефективною дiяльнiстю акцiонерних пiдприємств. Особливо це важливо для "захисту” пiдприємництва вiд наслiдкiв комерцiйного ризику в сучасних умовах, рiзких змiн у структурi свiтового господарства, стрибкiв у динамiцi товарних цiн, вiдсоткових ставок, валютних курсiв.

Ринки цiнних паперiв ( особливо короткостроковi ) вiдiграють важливу роль у регулюваннi грошового обiгу та кредиту. Досвiд останнiх десятирiч у країнах Заходу свiдчить, що iснування розгалуженої мережi ринкiв цiнних паперiв у багатьох ситуацiях може стримувати розвиток iнфляцiйних процесiв. Це пов'язано з тим, що наявнiсть значної кiлькостi рiзних цiнних паперiв допомагає зв'язати частину невитрачених грошових ресурсiв споживачiв, перевести їх з положення незадоволеного поточного попиту в положення, що забеспечує їх збереження. За недостатнього розвитку ( або вiдсутностi ) ринку цiнних паперiв може скластися драматична проблема розмiщення державних позик, викликана дефiцитнiстю бюджету.

Успішне функціонування економіки в умовах ринку не можливе без розвиненого й стійкого фондового ринку. Для стабілізації фінансового становища у зв'язку з обмеженістю фінансових ресурсів держави постає необхіднсть забезпечити розширене відтворення шляхом залучення та "переливу” коштів через фондовий ринок. Розвиток ринку цінних паперів є своєрідним індикатором лібералізації економіки й успішного проведення ринкових реформ.

В даний час у розвинутих країнах ринки цiнних паперiв належать до числа найбiльш динамiчно зростаючих елементiв фiнансової сфери. Оборот на нових ринках цiнних паперiв зростає в багато разiв швидше, нiж обсяг операцiй на товарних ринках i на традицiйних ринках комерцiйного та банкiвського кредиту. Формування ринкiв цiнних паперiв означає високий ступiнь економiчного розвитку. З ускладненням господарського механiзму функцiї ринкiв цiнних паперiв стають дедалi рiзноманiтнiшими. Система цих ринкiв створює необхiдний i важливий компонент сучасного механiзму економiчного регулювання. Так, у країнах Заходу рух капiталiв, перерозподiл трудових i матерiальних ресурсiв мiж рiзними галузями виробництва найчастiше опосередковується ринками цiнних паперiв. В умовах, коли величезнi обсяги капiталу виявляються зв'язаними на тривалий перiод у тiй чи iншiй продуктивнiй формi, саме ринки цiнних паперiв надають економiцi тої гнучкостi й мобiльностi, яка забезпечує можливiсть швидкого переливу ресурсiв з одних галузей в iншi i здiйснення структурної перебудови виробництва. На вiдмiну вiд iнших фiнансових ринкiв тiльки ринки цiнних паперiв є дiйовим iнструментом розподiлу й перерозподiлу капiталу корпорацiй мiж галузями.

Отже, з усією очевидністю видно, що дана область ринкових відносин є дуже важливою, складною та актуальною на сьогоднішній день.

Метою роботи є аналіз стану і розвитку фондового ринку в Україні в умовах становлення ринкових відносин.

Предметом дослідження є проблеми відтворювального та інвестиційного процесів в Україні.

Об'єктом дослідження є фондовий ринок України.

Теоретико-методологічною основою курсової роботи є використання сучасних досягнень вітчизняних і зарубіжних вчених в економічній науці стосовно проблем функціонування фондового ринку. Статистичну базу дослідження становлять дані Державної комісії з цінних папрів та фондового ринку, Держкомстату та економічних і політичних періодичних видань.

В цій роботі будуть розглянуті основні аспекти ринку цінних паперів в Україні, його структура, інструменти та шляхи вирішення проблем на сучасному етапі.

1.1 Фінансовий ринок і місце в ньому ринку цінних паперів.

Фіна́нсовий ри́нок — це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов'язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності. Відносини обміну пов'язані з переданням одним суб'єктом іншому за відповідну плату (проценти, дивіденди, дисконтні скидки тощо) права на тимчасове чи постійне використання фінансових ресурсів. Таке передання може здійснюватись прямо чи через фінансових посередників (комерційні банки, інвестиційні фонди та ін.). При безпосередніх взаємовідносинах операції з купівлі-продажу ресурсів відображають як відносини обміну (передання права використання), так і перерозподілу цих ресурсів між власником і користувачем. При участі у торгівлі фінансових посередників відносини з ними продавців і покупців ресурсів є відносинами обміну, а перехід ресурсів від власника до користувача — відносинами перерозподілу.

Фінансовий ринок виконує надзвичайно важливі функції в ринковій економіці. Він є забезпечуючою структурою, насамперед для фінансів суб'єктів господарювання, які є базовою сферою фінансової системи. Їх фінансова діяльність розпочинається з формування ресурсів. Призначення фінансового ринку полягає в забезпеченні підприємствам належних умов для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів. Таким чином, підприємства на фінансовому, як і на інших ринках, практично рівнозначні, як у ролі покупця, так і продавця ресурсів.

Фінансовий ринок є складовою сферою фінансової системи тільки в умовах ринкової економіки, коли переважна частина фінансових ресурсів мобілізується суб'єктами підприємницької діяльності на засадах їх купівлі-продажу. По суті, це інфраструктура фінансової системи, яка забезпечує функціонування насамперед базової сфери — фінансів суб'єктів господарювання. В умовах адміністративної економіки фінансового ринку практично не існувало, оскільки формування ресурсів та їх перерозподіл здійснювалися на директивних засадах через бюджет та банківську систему. Навіть кредитні ресурси виділялися згідно з планом, а не на засадах торгівлі ними. За умов централізованого формування, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів у адміністративному порядку потреби у відповідній інфраструктурі — фінансовому ринку — просто не було.

Для розкриття сутності ринку цінних паперів необхідно розглянути його місце і роль у структурі фінансового ринку, а також процес руху капіталу в різних його формах. Як будь-який ринок, фінансовий ринок складається з попиту, пропозиції і врівноважує ціни на певні товари та послуги і зводить покупців і продавців. В економічній літературі фінансовий ринок у широкому сенсі характеризується як сукупність ринкових відносин, які регулюють рух фінансових ресурсів. У вузькому розумінні поняття фінансового ринку зводиться до ринку фінансових ресурсів, рух яких опосередковується цінними паперами. [15] Проте всі існуючі трактування фінансового ринку роблять акценти на головній його функції - переливі надлишку грошових ресурсів від одних суб'єктів до інших в різних галузях і на різних ринках . Для більш глибокого розуміння сутності та визначення структури фінансового ринку необхідно звернутися до історії його розвитку та формами капіталу. Розвивається реальний сектор економіки потребує формування певних фінансових відносин та інститутів. Використання капіталу у сфері виробництва (економісти його називають торгово-промисловим капіталом) у формі довгострокових виробничих активів створює дохід у грошовій формі або грошовий капітал. Величина грошового капіталу в якийсь момент перевищує потреби виробництва, і він може бути відданий в позичку за певну плату. Розвиток ринкових відносин веде до зростання і концентрації позичкового капіталу в спеціалізованих фінансово-кредитних установах та формування ринку позичкових капіталів. Розширення ринку позичкових капіталів веде, у свою чергу, до концентрації і підвищення ефективності інвестиційних проектів в реальному секторі економіки. Відбувається процес взаємодії капіталу в грошовій формі у вигляді позичкового капіталу, фінансових інвестицій і торгово-промислового капіталу у формі основного (фізичного) капіталу реальних інвестицій. У результаті з'являється фінансовий капітал, що володіє рисами як позичкового, так і реального продуктивного капіталу.

Кругообіг грошового та реального капіталів лежить в основі функціонування ринку капіталів і формування фінансового ринку. Під фіктивним капіталом зазвичай розуміють акумулювання грошового капіталу шляхом випуску та розміщення цінних паперів. Грошові капітали окремих інвесторів об'єднуються, що підтверджується відповідними цінними паперами, і потім направляються у виробництво (пізніше і в інші сфери). В емітента, який випускає цінні папери і мобілізує таким шляхом кошти, відбувається збільшення реального капіталу (капітальної вартості основних і оборотних фондів). Інвестор же збільшує свій капітал фіктивно, засвідчуючи вкладення капіталу цінними паперами, що дають право на отримання доходу. Розвиток ринку фіктивного капіталу призводить до того, що цінні папери купують власну вартість, здатність продаватися і купуватися, тобто стають інвестиційним товаром і формують ринок цінних паперів. Останній тісно взаємопов'язаний з економічними процесами, що відбуваються на ринках реального і грошового капіталів, відображаючи їх об'єднання, дроблення, перерозподіл. Фіктивний капітал - сама рухлива форма капіталу, найбільш чутливо реагує на зміни на ринку позичкового і грошового капіталів. [10] Разом з тим самостійний рух фіктивного капіталу призводить до значних коливань ринкової вартості цінних паперів і робить їх привабливим товаром для спекулянтів і інвесторів.

Таким чином, структура фінансового ринку представляє взаємодію трьох ринків: ринку капіталу, ринку цінних паперів і грошового (валютного) ринку. Системоутворюючим елементом фінансового ринку є ринок капіталу (власного і позикового), а сполучною елементом - ринок цінних паперів, який обслуговує інші сегменти фінансового ринку. Цінні папери служать короткостроковими платіжними засобами на грошовому ринку, а також виступають як документи, що підтверджують боргові або дольові зобов'язання на ринку капіталу.

Слід зазначити, що інструменти ринку цінних паперів дуже різні і обслуговують не тільки фінансовий, але практично всі ринки (товарний ринок, ринок ресурсів і т.д.). У той же час ринок цінних паперів - самостійний ринок, на якому здійснюється обіг цінних паперів.

Таким чином, ринок цінних паперів можна визначити як сукупність економічних відносин з приводу випуску та обігу цінних паперів, а також форми і способи, цього звернення.

Товаром на ринку цінних паперів є цінні папери, інакше звані фондовими цінностями, фондовими активами. Звідси у вітчизняній економічній літературі з'явився термін «фондовий ринок», що трактував неоднозначно. Деякі економісти ототожнюють ринок цінних паперів і фондовий ринок, інші обмежують поняття фондового ринку рухом цінних паперів на ринку власного капіталу, треті зводять поняття фондового ринку до фондової біржі. У зарубіжній літературі ж термін «фондовий ринок» взагалі не вживається. На наш погляд, під фондовим ринком слід розуміти безпосередньо механізм біржового та позабіржового обороту цінних паперів, у той час як ринок цінних паперів охоплює в цілому економічні відносини з приводу руху фіктивного капіталу.

Сутність ринку цінних паперів виявляється через його функції, які можна розділити на дві групи: загальноринкові функції, властиві будь-якому ринку, і специфічні, які відрізняють ринок цінних паперів від інших ринків. До загальноринковим функцій відносяться:

- Комерційна (одержання доходу від операцій на ринку);

- Ціноутворюючим (ринок визначає попит і пропозиція на товари і виявляє реальні ринкові ціни на нього);

- Інформаційна (акумулювання необхідної інформації про об'єкти торгівлі та її учасників і доведення цієї інформації до всіх зацікавлених організацій і осіб); регулююча (визначення правил торгівлі, участі в ній і т.д.).

Ринок цінних паперів виконує і ряд специфічних функцій: забезпечує залучення тимчасово вільних фінансових ресурсів суб'єктів господарювання та коштів населення для після дме їх інвестування у виробництво, сферу послуг і т.д.,

сприяє об'єднанню капіталів шляхом акціонування, а так само випуску боргових цінних паперів (облігацій, векселів, депозитних сертифікатів); через ринок цінних паперів здійснюється перерозподіл грошових коштів, фінансових ресурсів між суб'єктами господарювання, галузями економіки, рух капіталу з малоефективних галузей і підприємств у більш ефективні . Ця функція ринку цінних паперів грунтується на тому, що в економіці будь-якого типу в силу нерівномірності отримання грошових доходів у процесі відтворення і перерозподілу і їх витрачання на виробничі та соціальні потреби в одних суб'єктів (підприємств, держави, населення) є надлишки грошових коштів, а у інших - потреба в таких. [9] У зв'язку з цим виникає потреба ефективного перерозподільного механізму. У ринковій економіці таким механізмом є саме ринок цінних паперів, на відміну від директивної економіки, де перерозподіл накопичень здійснюється через державний бюджет і пряме банківське кредитування, ринок цінних паперів служить одним з регуляторів грошового обігу і кредитних відносин. Наявність розвиненого ринку цінних паперів робить стримуючий вплив на інфляційні процеси шляхом зв'язування частини вільних грошових коштів споживачів, а також знижує потреба фінансування економіки за рахунок кредиту; держава шляхом випуску різних видів державних

цінних паперів здійснює покриття дефіциту держбюджету неін

фляціоннимі засобами (без грошової і кредитної емісії); ринок цінних паперів забезпечує страхування (хеджування) фінансових ризиків, ризиків інвестування. Ця функція реалізується через похідні цінні папери (опціони, ф'ючерси та

інші, звані фіктивним капіталом другого порядку) і дозволяє перетворити деякі види ризиків на об'єкт купівлі-продажу; використання інструментів ринку цінних паперів дозволяє більш ефективно управляти фінансовим станом підприємств. Суб'єкти господарювання можуть здійснювати залучення грошових коштів шляхом випуску цінних паперів, а також диверсифікувати (урізноманітнити) свій інвестиційний портфель шляхом

покупки різних цінних паперів. Крім перерахованих функцій ринок цінних паперів виконує і такі, як стимулювання іноземних інвестицій, спрощення взаєморозрахунків, вдосконалення системи платежів і т.д.