Лекція 2 Науковий стиль у системі стильової диференціації української мови

План

1 Мета, завдання, сфера застосування наукового стилю.

2 Підстилі та жанри наукового стилю.

3 Репрезентація української наукової мови на лексичному рівні.

4 Граматичні ресурси української наукової мови:

а) морфологічні засоби наукового стилю;

б) синтаксичні засоби наукового стилю.

1 Науковий стиль належить до книжних стилів літературної мови, яким властиві попередня підготовленість висловлювання, ґрунтовна обізнаність з проблемами і темами, моно логічність, унормованість мови. Сфера його використання – наукова діяльність, науково-технічний прогрес суспільства.

Зміст стилю – теоретичні відомості та практичні знання про людство, природу і Всесвіт.

Мета стилю – повідомлення нового знання про дійсність і доведення його істинності.

Основними стильовими ознаками наукового стилю є абстрагованість, узагальненість, підкреслена логічність, однозначність і точність, ясність і об’ктивність викладу, доказовість, логізована оцінність, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, пояснення причинно-наслідкових відношень, висновки та ін.

У науковому стилі добір і поєднання мовних засобів значною мірою залежить від підстилю, змісту наукової праці, мети наукового повідомлення і ситуації. Спільним для більшості текстів цього стилю є використання абстрактної лексики, символів, великої кількості термінів, схем, таблиць, графіків, часто іншомовних слів, наукової фразеології, цитат, посилань, однозначної загальновживаної лексики, відсутності тих мовних засобів, які б указували на особу автора, його уподобання (особових займенників, особових форм дієслів, емоційно-експресивних суфіксів тощо).

Наукові тексти мають типову композиційну структуру: вони послідовно членуються на розділи, параграфи, пункти, підпункти.

2 У науковому стилі виокремлюють такі підстилі:

• власне науковий (монографія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, тези), у межах якого виділяють науково-інформативний різновид (реферат, анотація, огляд) та науково-довідковий (довідники, словники, каталоги);

• науково-популярний (виклад наукових даних для нефахівців – книги, статті у неспеціальних журналах, лекції тощо);

• науково-навчальний (підручники, посібники, лекції, словники тощо).

Зберігаючи основні ознаки стилю, кожний підстиль і жанр характеризується своїми особливостями використання мовних засобів. Власне науковий підстиль має інтернаціональні загальнонаукові терміни; науково-популярний – використовує й елементи художнього мовлення (епітети, порівняння, метафори), щоб зацікавити слухача; науково-навчальний – характеризується доступністю викладу інформації, спрощеністю системи доведень, поступовим та послідовним уведенням термінологічної лексики.

3 Провідна і постійна ознака лексичного рівня наукового стилю – термінологічність, тобто наявність термінологічної лексики і фразеології (баланс, аналіз, диференціація). Вживання великої кількості термінів, слів у прямому значенні, обмеження синонімічних замін творять точність наукового стилю. Основний компонент – загальновживана лексика. ЇЇ характерна ознака – однозначність. Багатозначні слова виступають у текстах наукового стилю лише в одному чітко визначеному контекстом значенні, завдяки чому досягається однозначність висловлювань. Наприклад, із 7 зафіксованих у 11-томному Словнику української мови значень дієслова «займати» науковий текст реалізує лише значення «заповнювати собою якийсь простір» і т. ін.

Загальновживані слова набувають узагальненого значення. Називаючи предмет, говорячи про явище, автор наукового твору має на увазі не конкретний предмет чи явище, а клас предметів, ряд явищ, наприклад: Вакуум – це перший бар’єр, який стоїть між людиною і космічним простором. Ідеться не про конкретну особу, а про конкретний вид високоорганізованих мислячих істот.

У науковому тесті багато прізвищ авторів, власних назв, цифрових даних, які аргументують наукові положення і підсилюють достовірність висловленого.

Широко представлена літературно-книжна лексика, професіоналізми.

Незважаючи на розмаїття лексичних засобів наукової мови, лексичну основу наукового тексту становлять терміни.

Сучасна мова науки та техніки висуває до термінів кілька вимог. Найважливішими з них є такі:

1. Термін повинен відповідати правилам і нормам певної мови.

2. Термін повинен бути систематичним.

Термінові притаманна властивість дефінітивності, тобто кожен термін зіставляється з чітким окресленим визначенням, що орієнтує на відповідне поняття. Дефініція – лінгвістичний опис значення.

3. Термінові властива відносна незалежність від контексту.

4. Термін повинен бути точним.

5. Термін повинен бути коротким, хоча дана вимога нерідко суперечить вимозі точності, тобто повноти терміна.

6. Термін повинен бути однозначним в межах певної терміносистеми.

7. Термінові не притаманна синонімічність, яка заважає взаєморозумінню.

8. Термін повинен бути милозвучним.

9. Терміни експресивно нейтральні.