Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни надвірнянський коледж національного транспортного університету

Затверджую Заступник директора з навчально-методичної роботи

________________________________________________________________________________________________________________________________________________

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

проведення практичних занять

з дисципліни: „Стандартизація”

для студентів спеціальності:

5.06010109 «БУДІВНИЦТВО, ЕКСПЛУАТАЦІЯ І РЕМОНТ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ ТА АЕРОДРОМІВ»

Розглянуто і схвалено на засіданні циклової комісії будівництва доріг і організації перевезень

протокол № ___ від „___”______20__р.

Голова ЦК _____________ Р.В. Андрейчук

Надвірна

2011

Вступ.

Розвиток будівництва доріг та аеродромів в наш час харак­теризується значним ускладненням забезпечення відповідних суспільних і правових відносин грамотно виконаною офіційною технічною документацією. Ці проблеми вирішуються за рахунок підвищення вимог до рівня професійних знань у галузі стандартизації сертифікації і метрології.

Отже, для підготовки спеціалістів землевпорядників необхідно базуватись на основи комплексної та випереджувальної стан­дартизації.

Дисципліна «Стандартизація» належить до загально- професійних, а його вивчення базується на знаннях математики, фізики, обчислювальної техніки, історії, креслення. Вивчення цього курсу повинно бути пов'язано з вивченням спеціальних дисциплін і не випереджувати їх.

Під час вивчення матеріалу необхідно забезпечити органічні зв'язки з іншими спеціальними дисциплінами та бути складовою частиною під час проходження практики, виконання курсових і дипломних проектів.

Викладання матеріалу за програмою необхідно супроводжувати використанням стандартів різних категорій, плакатів, схем, таблиць, довідників, вимірювальних приладів, технічних засобів навчання для забезпечення якісного засвоєння програми.

Рекомендується методично забезпечувати кожен урок і практичні заняття, мати необхідний роздатковий матеріал.

Програмою передбачається 3 практичні роботи, які позволять студентам краще закріпити знання з данного предмету.

Практичне заняття №1

на тему:

«Вибір рядів переважних чисел, пов’язаних певною математичною залежністю.»

Мета заняття: закріплення теоретичних знань та практичних навичок по даній темі, виробити вміння проводити вибір рядів переважних чисел пов’язаних певною залежністю.

Студент повинен знати: що таке ряди переважних чисел, що таке математична залежність.

Студент повинен вміти: користуватись рядами переважних чисел, визначати математичну залежність.

План.

1. Підрахунок початкового ряду R20.

2. Підрахунок рідкого ряду R10.

3. Підрахунок густого ряду R40.

Багатим міжнародним досвідом встановлено, що для задоволення потреб промислового виробництва достатньо покласти в основу побудови рядів переважних чисел геометричні прогресії із знаменниками:

для ряду R5 ⁵10 = 1,5849  1,6

для ряду R10 ¹⁰10 = 1,2589  1,25

для ряду R20 ²⁰10 = 1,1220  1,12

для ряду R40 ⁴⁰10 = 1,0593  1,06.

Знаменники геометричних рядів вибираються із рядів переважних чисел, регламентованих ГОСТ 8032-84 ( 8032-56 ). В ньому наведені переважні числа і їх ряди, прийняті Міжнародною організацією по стандартизації (ІСО) в 1953 році. Членами рядів переважних чисел є округлені члени рядів геометричної прогресії. Кількість членів у кожному десятковому інтервалі чисел ( 1-10; 10-100; 100-1000;..., а також 1-0,1; 0,1-0,01; 0,01-0,001) будь-якого ряду залишається постійним на протязі всього ряду. Кількість чисел у десятковому інтервалі ряду R5 - 5, ряду R10 - 10, ряду R20 - 20, ряду R40 - 40, ряду R80 - 80, при чому кожний наступний ряд включає всі числа попередніх рядів( таблиця 1.1 ).

Номери переважних чисел у таблиці наведені для ряду R40. Ряд порядкових номерів для R20 містить в собі (окрім нуля) всі парні числа, а для R10 - всі числа , котрі діляться на чотири без остачі.

Ряди переважних чисел необмежені в обох напрямках. Числа більші 10 одержують множенням величин з інтервалу 1-10 на 10, 100, 1000 і т.д., а числа менші 1 - на 0,1; 0,01; 0,001 і т.д.

Прийняті такі позначення рядів з обмеженнями:

R5(...40...) - основний ряд R5, не обмежений верхньою і нижньою границями, але з обов’язковим включенням члена 40;

R10(1,25...) - основний ряд R10, обмежений членом 1,25 як нижньою границею;

R20(...45) - основний ряд R20, обмежений членом 45 як верхньою границею;

R40(75...300) - основний ряд R40, обмежений членом 75 як нижньою границею і членом 300 як верхньою границею.

Допускається використовувати похідні ряди, що одержують із основних шляхом відбору кожного другого, третього, n-ого члена ряду. При розробці стандартів прагнуть максимально скоротити кількість типів, видів, моделей виробів до доцільного мінімуму. Для раціонального скорочення номенклатури виробів необхідно розробити стандарти на параметричні ряди цих виробів.

Виділяють основні, головні і допоміжні параметри виробу, причому головні виділяються з числа основних 1,2.

Таблиця 1.1 - Ряди Ренара

Основні ряди
R5	R10	R20	R40	Номери
1,00	1,00	1,00	1,00	0
			1,06	1
		1,12	1,12	2
			1,18	3
	1,25	1,25	1,25	4
			1,32	5
		1,40	1,40	6
			1,50	7
1,60	1,60	1,60	1,60	8
			1,70	9
		1,80	1,80	10
			1,90	11
	2,00	2,00	2,00	12
			2,12	13
		2,24	2,24	14
			2,36	15
2,50	2,50	2,50	2,50	16
			2,65	17
		2,80	2,80	18
			3,00	19
	3,15	3,15	3,15	20
			3,35	21
		3,55	3,55	22
			3,75	23
4,00	4,00	4,00	4,00	24
			4,25	25
		4,50	4,50	26
			4,75	27
	5,00	5,00	5,00	28
			5,30	29
		5,60	5,60	30
			6,00	31
6,30	6,30	6,30	6,30	32
			6,70	33
		7,10	7,10	34
			7,50	35
	8,00	8,00	8,00	36
			8,50	37
		9,00	9,00	38
			9,50	39
10,00	10,00	10,00	10,00	40

Економічне обгрунтування вибору параметричних розмірних рядів потребує проведення підготовчої роботи по збиранню даних про випуск конкретного виду виробу за останні два-три роки і випуск, що планується на найближчі роки, про витрати на матеріали, заробітну плату і накладні витрати в процесі виробництва, про витрати на експлуатацію виробу (амортизаційні відрахування, витрати на всі види енергії)1,2.

При наявності даних про програму випуску кожного типорозміру виробу вибирають параметричний ряд R10 чи R20, вважаючи що він є початковим для наступного аналізу і економічного обгрунтування.

Загальні річні витрати визначаються формулою:

З = Е * С + С_е (1.1),

де С - собівартість річної програми;

Е - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних витрат;

С_е - річні витрати в експлуатації (амортизаційні відрахування і додаткові експлуатаційні витрати).

Собівартість річної програми дорівнює:

С = с * В (1.2),

де с - собівартість виробу;В - річна програма випуску ( в штуках).

Собівартість одиниці виробу:

с = м + с₁, (1.3)

де м - витрати на матеріали;

с₁ - інші витрати (заробітна плата та накладні витрати).

Витрати в експлуатації становлять:

С_е = А  , (1.4)

де А - розмір річних амортизаційних відрахувань без витрат на капітальний ремонт;

 - додаткові витрати по експлуатації.

Для визначення оптимальної кількості типорозмірів будують більш рідкий і більш густий ряди: для ряду R10 - ряди R5 і R20, для ряду R20 - ряди R10 і R40. Потім порівнюють суму загальних річних витрат для всіх членів початкового ряду з відповідною сумою для більш рідкого і більш густого рядів. З цих рядів вибирається ряд з мінімальною сумою загальних річних витрат для подальшого виробництва.

Визначення зміни річних витрат при побудові більш рідкого і більш густого рядів виконують за допомогою спеціальних таблиць (таблиця 1.2 і таблиця 1.3). Графи таблиці початкового ряду заповнюють за фактичними даними заводу-виробника.

При розрідженні ряду, коли, наприклад, замість двох суміжних членів ряду залишається один, програма випуску для нього визначається підсумовуванням двох програм. При цьому коефіцієнт зміни програми:

К_з.п. = В_н / В ,(1.5)

де В_н - річна програма щойно створеного члена ряду;

В - початкова річна програма цього члена ряду.

Таблиця 1.2

Початковий ряд
Основ-ний пара-метр	Річна програ-ма	Витрати на матері-али	Інші ви-трати	Собі-вартість виробу	Собі-вартість річної програ- ми	Собі-вартість річної програ- ми з коеф. ефек-тивності	Річні витрати в експлу-атації	Загальні річні витрати
	В	м	с1	с=м+с1	С=с*В	Е*С	Се	З= Е*С+С

Таблиця 1.3

Рідкий ряд ( Густий ряд )
Основний параметр	Коеф. зміни програми	Коеф. зміни інших витрат	Річна програма	Витрати на матеріали	Інші витрати	Собівар-тість виробу
	Кз.п.	Кз.в.	В	м	с2=с1*Кз.в.	с=м+с2

Продовження таблиці 1.3

Рідкий ряд ( Густий ряд )
Собівартість річної програми	Собівартість річної програми з коеф. ефективності	Річні витрати в експлуатації	Загальні річні витрати
С=с*В	Е*С	Се	З= Е*С+Се

Коефіцієнт зміни інших витрат

К_з.в. = 1 / К_з.п.^z ,(1.6)

де z - показник степеня, неоднаковий для різних виробів машинобудування ( є спеціальні рекомендації і таблиці ).

В разі переходу від початкового ряду до більш густого програма випуску проміжного члена ряду В’_н приймається рівною

В’_н = В / 2 , (1.7)

де В - початкова програма випуску суміжного виробу з більшим значенням основного параметра.

В цьому випадку коефіцієнт зміни програми для всіх членів ряду дорівнює

К_з.п. = В’_н / В = 0,5 .

Витрати на матеріали для нового створеного члена ряду обчислюють як середнє значення витрат на матеріали між двома суміжними членами

м= ( м₁ + м₂ ) / 2 . (1.8)

Величина інших витрат для виробу із зміненою програмою випуску дорівнює

с₂ = с₁ * К_з.в. , (1.9)

де с₁ - інші витрати для виробу із початковою програмою випуску.

Інші витрати для нових членів ряду обчислюють за допомогою лінійної інтерполяції інших витрат суміжних членів ряду.