2. Об’єкт адміністративного правопорушення

Будь-яке правопорушення посягає на матеріальні, моральні чи інші цінності, на нормальний хід правовідносин, що регулюються нормами різних галузей права і охороняються в адміністративному порядку, тобто кожне правопорушення має свій об’єкт.

Об’єктом правопорушення виступають сус­пільні відносини, які регулюються нормами різних галузей права і охороняються нормами адміністративного права. Відзначимо, що в багатьох нормах КУАП ознаки об’єкта можуть бути прямо визначені. Наприклад: право державної власності на надра (ст. 47), право власності на майно (ст. 51), об’єкт права інтелектуальної власності (ст. 51-2); може мати місце й ситуація, коли ознаки об’єкта логічно витікають зі змісту статті Кодексу, наприклад: об’єктом ухилення від проходження огляду на стан сп’яніння (ст. 131) є безпека дорожнього руху.

Велике теоретичне та практичне значення має класифікація об’єктів проступків. Адже вона дозволяє не лише систематизувати, згрупувати суспільні відносини, що охороняються в адміністративному порядку, але й чітко визначити об’єкт кожного конкретного посягання, правильно кваліфікувати протиправні діяння та вірно визначити вид і міру покарання, що мають бути застосовані до правопорушника. Так, якщо загальний об’єкт адміністративного проступку як сукупність суспільних відносин, які охороняються нормами адміністративного законодавства, на кваліфікацію проступку не впливає, то родовий та безпосередній об’єкти є тими елементами, від чіткого й повного визначення яких залежить точне встановлення ознак конкретного правопорушення, визначення його місця в Особливій частині КУАП. Встановлення родового та безпосереднього об’єктів також має важливе значення для з’ясування характеру і ступеня шкідливості посягання, його правильної кваліфікації, відмежування від інших протиправних дій. Так, саме за об’єктом можна відрізнити порушення порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (ст. 155-1 КУАП) від порушення правил торгівлі і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю (ст. 155 КУАП), оскільки в першому випадку об’єктом посягання виступає порядок проведення розрахунків. а в другому – суспільні відносини у сфері торгівельної діяльності.

Залежно від ступеня узагальненості, рівня абстрактності, в науці адміністративного права розрізняють за­гальний, родовий та безпосередній об’єкти.

Загальним об’єктом адміністративних правопорушень визнаються суспільні відносини, що регулюються різними галузями права, а охороняються можливістю застосування адміністративних стягнень, тобто загальним об’єктом є сукупність всіх охоронюваних адміністративним законодавством благ, як матеріального, так і морального характеру, яким об’єктивно може бути завдана шкода неправомірними діями (чи бездіяльністю) правопорушника.

Родовим об’єктом проступків визнається сукупність однорідних, однотипних суспільних відносин, що складають невід’ємну і самостійну частину загального об’єкта.

Для розподілу загального об’єкта на частини може бути узятий галузевий критерій. Відповідно можна розрізняти такі родові об’єкти, як відносини в сільському господарстві, у промисловості, на транспорті і т.д.

Досить розповсюджений критерій виділення в складі цілого родових груп за змістом охоронюваних суспільних відносин. За цим критерієм розрізняють такі родові об’єкти, як власність, суспільний порядок, суспільна безпека і здоров’я населення, порядок державного управління (глави 5, 6, 14,15 КУАП).

Родовий об’єкт адміністративних правопорушень може бути виокремлений, виходячи з того, якою галуззю права регулюються охоронювані адміністративним законодавством правовідносини. У зв’язку з цим розрізняють лісові, адміністративні, цивільні, господарські, фінансові, трудові, банківські та інші родові об’єкти правопорушень.

Виходячи з аналізу змісту діючого КУАП, можна зробити висновок, що в ході кодифікації адміністративного законодавства було використано два критерії: галузевий критерій та критерій змісту відносин, що підлягають адміністративно-правовій охороні. Як справедливо відзначає В.К. Колпаков, використання при кодифікації двох критеріїв призвело до того, що проступки, які посягають на єдиний родовий об’єкт, містяться в різних главах. Зокрема, основна маса об’єктів правопорушень, що посягають на власність, міститься не в главі 6 „Адміністративні правопорушення, що посягають на власність”, а в інших главах. Наприклад, ст. 104 „Потрава посівів” – у главі 9 („Адміністративні правопорушення у сільському господарстві. Порушення ветеринарно-санітарних правил”); ст. ст. 110, 115, 119, що передбачають відповідальність за порушення користування засобами залізничного, морського, автомобільного та електротранспорту шляхом їх пошкодження, ст. 148 „Пошкодження таксофонів” – у главі 10 („Адміністративні правопорушення на транспорті, у галузі шляхового господарства і зв’язку”) тощо, хоча об’єктом вказаних протиправних діянь є право власності.

Видовий об’єкт – різновид родового, специфічна група суспільних відносин, спільних для ряду правопорушень одного роду. Видовий об’єкт широко використовується законодавцем, коли спеціальними актами установлюється адміністративна відповідальність, наприклад, за порушення правил дорожнього руху, військового обліку, прав споживачів. Наприклад, видами такого родового об’єкта як власність є приватна, державна чи колективна форма власності. Аналіз змісту КУАП дозволяє виділити видові об’єкти, виходячи зі змісту окремих глав КУАП. Так, якщо родовим об’єктом глави 8 є правовідносини у сфері промисловості, будівництві та використання паливно-енергетичних ресурсів, то видовими, відповідно, будуть відносно самостійні групи правовідносин, що виникають у промисловості або ж у будівництві, а також у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів, тобто родовий об’єкт глави 8 може бути поділений на три самостійних видових об’єкти.

Адміністративне правопорушення заподіює шкоду конкретним суспільним відносинам, охоронюваним адміністративною санкцією — безпосередньому об’єкту правопорушення. Законодавство в ряді випадків визнає безпосереднім об’єктом предмет посягання як елемент конкретних суспільних відносин. Так, у ст. 24 КУАП сказано про конфіскацію предмета, що став «безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення».