7. Адміністративне затримання громадян як вид адміністративного примусу

Адміністративне затримання є різновидом адміністративного примусу. Під затриманням розуміється тимчасове позбавлення волі особи з метою попередження вчинення нею (щодо неї) правопорушення шляхом поміщення її в офіційне приміщення і перебування там під вартою протягом визначеного часу не в результаті застосування покарання (стягнення).

Адміністративному затриманню піддаються особи, що вчинили адміністративні правопорушення в порядку, установленому нормами адміністративного права. Про адміністративне затримання прокурор не повідомляється, із затриманих беруться пояснення.

Правового акта, який би чітко установлював усі можливі підстави, терміни, вичерпував би перелік органів і посадових осіб, яким надане право робити затримання, і основні правила застосування цього заходу, немає.

Затримання перешкоджає протиправної діяльності і дозволяє в діловій обстановці уточнити обставини порушення, з’ясувати особу винного, скласти відповідні документи, на підставі яких буде вирішуватися питання про застосування до правопорушника інших примусових заходів чи заходів громадського впливу.

Адміністративному затриманню не підлягають іноземці, що користуються дипломатичною недоторканністю. Як правило, адміністративне затримання не застосовується до військовослужбовців. Однак при здійсненні військовослужбовцями серйозних порушень порядку в громадських місцях, якщо поблизу немає представників військового коменданта, вони можуть бути затримані співробітниками міліції з негайним повідомленням відповідному командиру чи військовому коменданту.

Законодавством передбачено два види адміністративного затримання: превентивне і процесуальне.

Превентивне затримання має на меті запобігти протиправним діянням як затриманою особою, так і щодо затриманої особи. Прикладами превентивного затримання є:

- приміщення в лікувальну установу осіб у стані алкогольного сп’яніння. Це дає змогу не провокувати вчинення нетверезою особою правопорушення (за статистикою, близько 80 % правопорушень вчиняються саме в стані алкогольного сп’яніння), а також дозволяє попередити вчинення правопорушення щодо особи, яка знаходиться в стані алкогольного сп’яніння (наприклад, здійснення щодо неї шахрайства, крадіжки майна тощо);

- невідкладна примусова госпіталізація особи, що потребує психіатричного лікування;

- тимчасове поміщення особи в приймальник-розподільник для неповнолітніх при наявності достатніх основ вважати, що неповнолітній, до поміщення в спеціальну навчально-виховну установу (за висновком комісії у справах неповнолітніх), буде займатися злочинною чи іншою антигромадською діяльністю. Таке затримання може провадитися на термін до 30 діб, комісія у справах неповнолітніх вправі продовжити його, але не більше ніж на 15 діб;

- затримання порушників комендантської години в місцевостях, де введений режим надзвичайного стану;

- затримання осіб, що здійснюють протиправні дії на судових засіданнях.

Особи, що знаходяться на вулицях і в інших громадських місцях у стані сильного сп’яніння, затримуються направляються в медичні установи до витверезіння, але не більше, ніж на 24 години. Сильним вважається таке сп’яніння, при якому особа становить небезпеку для себе (може стати об’єктом злочинного посягання чи нещасливого випадку) і для навколишніх (може вчинити злочин чи інше правопорушення). Такий стан настає при середньому і важкому ступені алкогольного сп’яніння.

Середній ступінь сп’яніння характеризується швидкою, голосною мовою, непевністю рухів, дратівливістю, схильністю до грубих учинків, конфліктів з навколишніми, зниженням почуття реальної небезпеки і критичної оцінки ситуації. Зовнішніми ознаками важкого ступеня алкогольного сп’яніння є значні рухові порушення, нетверда хода, сонливість, втрата здатності пручатися насильству, втрата пам’яті.

Неповнолітні, затримані в стані сп’яніння, доставляються, як правило, додому, а при важкому алкогольному сп’янінні – у лікувальну установу.

Процесуальне затримання переслідує подвійну мету: попередити настання шкідливих наслідків і ухилення винного від відповідальності. Воно застосовується в зв’язку з адміністративними правопорушеннями і регулюється КУАП.

Осіб, затриманих на загальних підставах, можна утримувати під вартою не більш трьох годин. У зв’язку з затриманням складається протокол, на прохання затриманого про місце його перебування повідомляються його родичі (ст. 261).

Спеціальному адміністративному затриманню можуть піддаватися порушники прикордонного режиму. У необхідних випадках вони можуть перебувати під вартою до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурору протягом 24 годин з моменту затримки чи із санкції прокурора — до 10 діб (ч. 2 ст. 263 КУАП).

Строк адміністративного затримання відраховується з моменту доставляння порушника для складання протоколу, а особи, що знаходилася у стані сп’яніння – з часу її витвереження.