5. Юридичні стани актів управління

Нормативно-правові акти, що видаються органами виконавчої влади, не у всіх випадках є якісними. Основною причиною зазначеної проблеми є недосконалість законодавства України, що спонукає до збільшення обся­гів нормотворчої діяльності апарату державного управління. Досить часто мають місце і так звані спірні правові акти, які можуть бути оскаржені.

З метою недопущення незаконності при прийнятті нормативно-пра­вових актів та приведення їх у відповідність до Конституції та законів Украї­ни у сфері державного управління застосовуються чотири юридичних стани чинності актів: припинення, зупинення, зміна, скасування їх дії.

Припинення – дія, зумовлена об’єктивними обставинами. Підставами для припинення дії актів управління є:

а) введення в законну силу нового акта управління з того самого пи­тання, який краще регулює відповідну групу суспільних відносин;

б) закінчення строку, на який було видано строковий акт або зміна обставин, на які було розраховано прийняття тимчасового акта;

в) досягнення поставлених актом цілей (реалізація правових відносин, виконання приписів акта тощо);

г) зникнення адресата акта (ліквідація юридичної особи, смерть носія прав і обов'язків).

Зупинення дії незаконних актів – це тимчасовий юридичний захід, що передує процесові оспорювання законності акта в судовому порядку.

Зупинення актів управлінн, пов’язані з їх незакон­ністю, а тому передбачають ліквідацію виявлених порушень у порядку, передбаченому Конституцією, іншими законами.

Рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з мо­тивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. На­приклад, з мотивів невідповідності нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституції та законам України Прези­дент України може зупинити дію цих актів з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності. Суперечки й конфлікти з приводу актів управління можуть також вирішуватися шляхом узгоджувальних процедур, створення паритетних комісій.

Зміна актів – це внесення до управлінських актів певних нових допов­нень, поправок змісту, виключення та включення статей, пунктів, абзаців та інших змін, які здійснюються в міру необхідності. Зміни та доповнення до акта вносить орган, який видав цей акт. Так, якщо Верховна Рада вносить певні зміни до закону, то це робиться у формі прийняття нового Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону...», якщо це Указ Президента, то видається указ із змінами і доповненнями, внесе­ними актами глави держави, і т. д.

Органи виконавчої влади також можуть видавати повністю нові акти управління з нормативно врегульованого питання. У результаті цього по­передній нормативно-правовий акт, який регулював дане питання, втра­чає чинність (замінюється новим), про що вказується в останньому за ча­сом видання акті.

Скасування нормативно-правового акта здійснюється шляхом ви­знання нечинним цілого акта чи окремих його приписів, положень, норм чи їх груп. Правом скасування неправомірних актів наділені Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд, судові органи.

Існує два способи скасування актів управління. При ска­суванні внутрішніх актів переважає адміністративний (вертикальний) порядок. Акти зовнішньої дії підлягають скасуванню лише в судовому порядку, тобто за позовом.

Юридичні наслідки видання неправомірних актів включають не тільки їх припинення чи скасування. Анулюються, розпадаються і конкретні правовідносини, що утворилися внаслідок видання згодом скасованого акта. Скасовуються також акти, видані на виконання такого акта. Поновлюють­ся у первісному стані стосунки майнового характеру: повернення грошей чи цінностей, поновлення на роботі звільнених працівників, скасуван­ня накладених стягнень.

Збитки, що сталися внаслідок дії незаконного акта, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів відповідного державного органу. Зокрема, це твердження безпосередньо випливає зі змісту ст. 56 Конституції України, в якій вказано: „Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень”.

Крім матеріальних наслідків у зв’язку із скасуванням актів управління, можуть настати й наслідки за моральну шкоду, завдану актом управління.