2.Ознаки актів управління

Вже зі змісту поняття актів державного управління можна виокремити ряд ознак, що притаманні цим офіційним документам:

• вони, як і всі інші акти, ма­ють вольовий характер у силу вольової сутності самого права. Варто відзначити, що владний аспект акта управління проявляється вже в його змісті. Зокрема, досить часто в таких актах застосовуються такі терміни, як: „наказую”, „зобов’язати”, „заборонити” тощо; Правові акти виражають вплив держави на регулювання конкретних суспільних відносин;

• юридичний акт передбачає певну дію, що виявляє односторонню волю владного суб’єкта викликати правовий наслідок, причому можливість волевиявлення має бути визначена його компетенцією. За цією ознакою акти управління відрізняються від договорів, в яких повинна мати місце узгоджена воля двох і більше суб’єктів;

• в юридичному акті виявляється реальна воля людських індивідів, що, як правило, має імперативний (наказовий) характер. Зазвичай суб’єкти, на яких розрахована дія правового акта не мають іншого варіанта поведінки, ніж той, що визначається актом. Більше того, недотримання вимог правового акта може бути підставою для застосування заходів відповідальності;

• вона може бути волею однієї людини або узгодженою волею декількох чи багатьох людей, оскільки акти управління приймаються одноосібно або ж колегіально;

• щоб скласти юридичний акт, воля повинна знайти своє зовнішнє вираження;

• акти управління повинні прийматися не лише у визначеній формі (наказу, указу, постанови, розпорядження), але й відповідно до певної процедури прийняття та введення в дію;

• це офіційні документи, оскільки рішення, що в них закріплені, приймаються посадовими особами не від свого імені, а від імені держави. В усіх випадках воля, виражена в акті управління, є державною волею. Саме за цією ознакою ці акти відрізняються від актів громадських організацій;

• акти управління породжують юридично значимі наслідки для тих суб’єктів, яких вони стосуються, зокрема:

нормативний акт встановлює або змінює правила поведінки, які є загальними, але при цьому не містить вказівок щодо конкретних індивідуумів;

правовий акт накладає конкретні обов’язки на визначених суб’єктів або надає їм певні права (обов’язок виконати роботу, право отримати та використати кошти);

акт управління (індивідуальний) може також слугувати юридичним фактом, якщо законодавство пов’язує з ним виникнення, зміну або припинення конкретних правовідносин у сфері виконавчої влади. Так, Указом Президента України призначаються на посаду окремі державні службовці;

акт управління може мати юрисдикційний (правоохоронний) характер, тобто містити правову оцінку тих чи інших фактів, рішення спору про право або застосування визначеної законом санкції (наприклад, винесення адміністративною комісією постанови про накладення на громадянина штрафу).

Кожен акт управління, як окреме правове явище, зумовлений ціл­лю, для досягнення якої він і запроваджується. Спільним мотивом, спону­кальним фактором видання будь-якого акта управління є потреба в пев­ному юридичному впливові на відповідні відносини (чи створення необ­хідних відносин) у сфері державного управління: юридичний ефект – пряма ціль юридичного акта.

Акт управління – вияв компетенції органу влади (посадової особи), що визначає його юридичну обов'язковість. Виконання ак­тів управління забезпечується за допомогою матеріальних засобів, організаційними заходами, переконанням, державним примусом.