8. Припинення державної служби

Статус державного службовця втрачається з моменту припинення державно-службових правовідносин, припинення державної служби. За певних обставин статус державного службовця може не виникнути. Так, якщо особа пройшла конкурсний відбір і вперше зараховується на державну службу, але відмовилась від прийняття Присяги, то вона не може бути призначена на посаду за результатами конкурсу, хоча згідно зі ст. 30 Закону України “Про державну службу”, відмова у складанні присяги державного службовця є підставою для припинення державної служби.

Припинення державно-службових відносин та втрата статусу державного службовця настає за підстав, передбачених ст. 36 Кодексу законів про працю України та ст. 30 Закону України “Про державну службу”.

Згідно зі ст. 36 Кодексу законів про працю України, до таких підстав належать:

1) угода сторін;

2) закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу;

5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

8) підстави, передбачені контрактом.

Крім перелічених загальних підстав державна служба відповідно до ст. 30 Закону “Про державну службу”, припиняється у разі:

1) порушення умов реалізації права на державну службу: втрата громадянства, подання неправдивих документів на конкурсний відбір, про освіту чи кваліфікаційну підготовку тощо (право на державну службу мають громадяни України не­залежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та про­йшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України);

2) недотримання пов’язаних із проходженням державної служби вимог – обмежень, передбачених ст. 16 Закону України „Про державну службу”;

3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби. Граничний вік перебуван­ня на державній службі становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. У разі необхідності керівник держав­ного органу за погодженням з Начальником Головного уп­равління державної служби при Кабінеті Міністрів Украї­ни може продовжити термін перебування на державній службі, але не більш як на п'ять років. У виняткових ви­падках після закінчення цього терміну державні службовці можуть бути залишені на державній службі лише на поса­дах радників або консультантів за рішенням керівника від­повідного державного органу, якщо такі посади передбачені штатним розписом відповідного державного органу;

4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії. Відставкою є припинення виконання обов державній службі зв власним бажанням або ;

Підставами для відставки є:

принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової особи, а також етичні перешкоди для перебуван­ня на державній службі;

примушування державного службовця до виконання рі­шення державного органу чи посадової особи, яке супер­ечить чинному законодавству, що може заподіяти значної матеріальної або моральної шкоди державі, підприєм­ствам, установам, організаціям або об'єднанням громадян, громадянину;

стан здоров’я, що перешкоджає виконанню службових повноважень (за наявності медичного висновку).

Відставка приймається або в ній дається мотивована відмова державним органом або посадовою особою, які призначили державного службовця на цю посаду. Рішення про прийняття відставки або відмову в ній приймається у місячний термін. У разі відмови у відставці державний службовець повинен продовжувати виконання службових обов’язків і має право на звільнення в порядку, передбаче­ному Кодексом законів про працю України, тобто за власним бажанням.

У разі відставки державного службовця, який не досяг пенсійного віку, але має достатній для призначення пенсії стаж (для чоловіків —25, для жінок — 20 років) і відпрацював на посадах першої чи другої категорії не менш як п’ять років, йому виплачується щомісячно 85 відсотків його посадового окладу з урахуванням надбавок за ранг та за вислугу років до досягнення пенсійного віку. При досяг­ненні пенсійного віку державним службовцем, який пере­буває у відставці, йому призначається пенсія як державно­му службовцю.

5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі:

а) визнання у встановленому порядку недієздат­ним;

б) наявність судимості, що є несумісною із зайняттям посади;

в) безпосеред­нє підпорядкування або підлеглість особам, які є їх близькими родичами чи свояками;

г) інші випадки, що передбачені законодавством України;

6) відмови державного службовця від складання або порушення присяги;

7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів.

За державними службовцями, які займали посади пер­шої категорії не менше трьох років і звільнені у зв’язку із зміною складу органу, де вони працювали, або закінчен­ням терміну повноважень цього органу, зберігається середньомісячний заробіток на період працевлаштування, але не більше одного року.

На думку проф. Битяка Ю.П., до перелічених підстав припинення державної служби доцільно додати такі, як порушення загальних правил поведінки державного службовця та порушення правил збереження відомостей, що становлять державну таємницю.

Зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім державних службовців патронатної служби.

Законодавством передбачаються не лише підстави, а й регулюється порядок припинення державно-службових відносин.

Моментом припинення державно-службових відносин вважається видання наказу про звільнення або негативні результати голосування під час конкурсу.

Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування” до підстав припинення служби крім загальних, передбачених Кодексом законів про працю України, визначених Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, іншими законами України віднесені:

відмова посадової особи місцевого самоврядування від складання присяги;

порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування;

неподання відомостей або подання посадовою особою місцевого самоврядування неправдивих відомостей щодо її доходів у встановлений термін;

виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов’язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування;

досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування.