7. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самовря­дування є правом територіальної громади — жителів села чи добро­вільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Сутність місцевого самоврядування полягає в гарантованому державою праві територіальної громади, громадян та їх органів роз­в’язувати значну частину місцевих справ та управляти ними, діючи в межах закону, під свою відповідальність та в інтересах населення. Таким чином, можемо констатувати, що територіальна організація самоврядування в Україні ґрунтується на поєднанні загальнодержавних та місцевих інтересів.

Серед найважливіших ознак органів місцевого самоврядування виділяють їх правову, організаційну, матеріальну та фінансову автономії.

Правова автономія означає, що органи місцевого самоврядуван­ня наділені своїми власними повноваженнями, передбаченими Кон­ституцією і чинним законодавством України. У межах цих повнова­жень органи місцевого самоврядування мають повну свободу дій. Це аж ніяк не означає, що органи місцевого самоврядування мають право приймати будь-які акти. Вони наділені таким правом для вирішення питань місцевого значення, що віднесені до їх компетенції.

Організаційна автономія органів місцевого самоврядування проявляється в їх можливості самостійно визначати та будувати свою внутрішню структуру для того, щоб вона відповідала місцевим по­требам та забезпечувала ефективне управління. Діючи в межах за­кону, органи місцевого самоврядування не підпорядковуються іншим органам. Контроль за органами місцевого самоврядування здійс­нюється лише для забезпечення законності їх дій з метою недопущення порушень прав людини і громадянина чи їх незаконного обмеження.

Матеріальна та фінансова автономія органів місцевого само­врядування проявляється в їх праві володіти і розпоряджатися кош­тами і майном для здійснення своїх функцій та повноважень.

Місцеве самоврядування має свою систему, що складаєть­ся з територіальної громади, сільської, селищної та міської ради, сільського, селищного та міського голови, виконавчих органів сіль­ської, селищної, міської ради, районних та обласних рад.

Таке самоврядування здійснюється територіальною грома­дою як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядуван­ня — сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. У свою чергу сільські, селищні, міськіназвані ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної ком­петенції, фінансів, майна. Серед „інших” органів місцевої самоор­ганізації населення Закон України „По місце­ве самоврядування в Україні”, крім будинкових, вуличних, кварталь­них, називає також форми безпосереднього волевиявлення народу — місцеві референдуми, загальні збори громадян, громадські слухан­ня. Органи місцевого самоврядування села, селища, міста для більш активного здійснення своїх прав та обов’язків можуть також об’єдну­ватися в асоціації, інші форми добровільних об’єднань.

До органів місцевого самоврядування, таких, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст Консти­туція України та Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” відносять районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні грома­ди села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними орга­ни місцевого самоврядування здійснюють такі функції:

• управляють майном, що є в кому­нальній власності, яку складають рухоме та нерухоме майно, дохо­ди місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси тощо;

• затверджують програми соціально-економічного та культурно­го розвитку і контролюють їх виконання;

• затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролю­ють їх виконання;

• встановлюють місцеві податки і збори відповід­но до закону;

• забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів;

• утворюють, реорганізовують та ліквідову­ють комунальні підприємства, організації і установи, а також здій­снюють контроль за їх діяльністю;

• вирішують інші питання місце­вого значення, віднесені законом до їх компетенції.

Територіальні громади сіл, селищ та міст можуть об’єднувати на договірних засадах об’єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінан­сування (утримання) комунальних підприємств, організацій і уста­нов, створювати для цього відповідні органи і служби (наприклад, для проведення спільних заходів щодо організації на відповідних територіях загальнодержавних свят).

Аналіз чинного законодавства України дозволяє зробити висновок, що органи місцевого самоврядування виконують також і повноваження, притаманні органам державної влади. Це відбувається, по-перше, завдяки можливості останніх деле­гувати свої повноваження органам місцевого самоврядування, а по-друге, завдяки передачі державою частини своїх повноважень для більш ефективної їх реалізації органам місцевого самовря­дування. Саме виконуючи такі повноваження, органи місцевого самоврядування виступають як суб’єкти адміністративного права.

До повноважень органів місце­вого самоврядування у сфері державного управління можна віднести наступні:

1) контрольні: заслуховування повідомлень керівників органів внутрішніх справ про їхню діяльність щодо охорони громадського порядку на відповідній території, порушення перед відповідними органами вищого рівня питання про звільнення з посади керів­ників цих органів у разі визнання їх діяльності незадовільною; прийняття рішення про недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації тощо;

2) організаційні: прийняття рішень щодо організації проведен­ня референдумів та виборів органів державної влади; сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, внутрішніх справ та адвокатури тощо;

3) забезпечувальні:

— у сфері захисту прав і свобод людини: забезпечення у ме­жах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти та медичного обслуговування на відповідній території, можливості навчання в школах державною та рідною мовою, вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національно-культурні товариства; здійснення згідно із законо­давством заходів соціального патронажу щодо осіб, які відбували покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк тощо;

— у сфері забезпечення законності, громадської, національної безпеки та оборони: утворення, реорганізація або ліквідація міс­цевої міліції; організація та контроль прикордонної і прибережної торгівлі тощо;

4) дозвільно-реєстраційні: видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій; статис­тичний облік громадян, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Серед перелічених повноважень органів місцевого самоврядування є і власні, і делеговані. Переважна більшість серед них — делеговані повноваження, виконаннях яких має бути обов’язково матеріально, фінансово та організаційно забезпечено державою.

З питань здійснення повноважень органів виконавчої влади орга­ни місцевого самоврядування підконтрольні відповідним органам виконавчої влади. Правові акти органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням Конституції та законодавства України, мо­жуть бути зупинені до вирішення питання про їх законність у судо­вому порядку. Шкода, завдана в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовуєть­ся ними в повному обсязі за рахунок власних коштів.