Питання для самоконтролю

1. Які особливості норм адміністративного права? Чим вони відрізняються від норм конституційного, кримінального, фінансового та інших галузей права?

2. Які критерії класифікації норм адміністративного права?

3. Які є способи реалізації адміністративно-правових норм?

4. Назвіть ознаки норм адміністративного права.

Тема 4. Поняття, види та структура адміністративних правовідносин

1. Поняття та ознаки адміністративно-правових відносин

2. Види адміністративних правовідносин

3. Структура адміністративних правовідносин

1. Поняття та ознаки адміністративно-правових відносин

Існування адміністративних норм не є самоціллю. Вони приймаються для забезпечення реалізації прав і свобод громадян, захисту інтересів держави та інших суб’єктів права. проте правова норма лише тоді наповнюється реальним змістом, коли вона реалізовується, тобто відповідні суб’єкти вступаються у правовідносини. На підставі норм адміністративного права суб’єкти мають право та можливість вступати один з одним у правові відносини.

Єдине, спільне для всіх поняття адміністративних правовідносин відсутнє, що дозволяє науковцям пропонувати різні його тлумачення, які взаємодоповнюють один одного. Зміст цього терміна можна визначити, враховуючи загальнотеоретичне тлумачення правовідносин в цілому.

Адміністративно-правові відносини – це суспільні відносини у сфері державного управління, учасники яких виступають носіями прав і обов’язків, урегульованих нормами адміністративного права.

Адміністративні правовідносини можна розглядати як результат регулюючого впливу адміністративно-правової норми на суспільні відносини, в яких їх сторони (суб’єкти) взаємопов’язані та взаємодіють шляхом здійснення суб’єктивних прав та обов’язків, встановлених і гарантованих відповідними адміністративно-правовими нормами.

Адміністративно-правові відносини є різновидом правових від­носин, а тому характеризуються їх загальними ознаками. Разом з тим, вони мають свої особливості:

1. Обов’язки і права сторін цих правовідносин пов’язані з виконавчою та розпорядчою діяльністю держави.

2. В цих відносинах однією із сторін завжди виступає суб’єкт державної влади (орган державного управління, посадова особа, яка наділена державно-владними повноваженнями, громадське об’єднання тощо), який наділений державно-владними повноваженнями. Тобто ці відносини завжди мають публічно-владний характер.

3. Дані відносини виникають, як правило, за ініціативою лише однієї із сторін (як владної, так і невладної), причому згода іншої сторони на їх виникнення, зміну чи припинення не вимагається. Так, ініціатором відносин по отриманню ліцензії на здійснення ліцензійного виду діяльності виступає особа-здобувач, тоді як ініціатором припинення таких відносин при наявності порушень ліцензійного законодавства може бути й уповноважений державний орган. Варто відзначити, що органи виконавчої влади мають право породжувати адміністративні правовідносини в односторонньому порядку, керуючись інтересами держави і завданнями, які стоять перед ними.

4. У випадку порушення адміністративно-правової норми порушник несе відповідальність перед державою, а не перед потерпілим, хоча це не виключає можливості відшкодування завданої шкоди в цивільному порядку.

5. Вирішення спорів між сторонами, зазвичай здійснюється в адміністративному порядку шляхом оскарження неправомірних дій до вище стоячого суб’єкта управління або в порядку адміністративного судочинства, хоча на підставі норм Конституції України (ст. 55) кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

6. Адміністративно-правові відносини – це особливий зв’язок між їх учасниками, один з яких за даних обставин має право вима­гати від іншого такої поведінки, яка передбачена адміністративно-правовою нормою (уповноважений суб’єкт має право вимагати від особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, відповісти за свій протиправний вчинок відповідно до вимог санкції конкретного правопорушення з урахуванням віку, матеріального стану правопорушника та інших ознак).

7. Орган управління зобов’язаний реалізувати свої матеріально-правові та процесуальні права, тобто право є одночасно і обов’язком суб’єкта адміністративно-правових відносин.

8. Санкції, що застосовуються до сторін адміністративно-право­вих відносин за порушення ними своїх прав і обов’язків, – це, як правило, заходи адміністративного примусу, адміністративної та дисциплінарної відповідальності (так, за порушення адміністративних норм військовослужбовці можуть бути притягнені до дисциплінарної відповідальності на підставі статутів про дисципліну). Крім того, може настати також матеріальна відповідальність, якщо правопорушенням була завдана матеріальна шкода.

Процес виникнення адміністративних правовідносин проходить у три послідовних етапи: 1) встановлюється доцільність конкретного адміністративного правовідношення; 2) у правовому акті визначається юридична модель правовідношення; 3) відбувається реалізація відповідних правових норм, виникають сталі юридичні між учасниками адміністративних правовідносин. Так, якщо особа вчинила адміністративно каране правопорушення, орган адміністративної юрисдикції вирішує питання про можливість притягнення її до адміністративної відповідальності, про що складається протокол чи інший процесуальний документ. В ньому вказується сутність правопорушення та називається нормативний акт, яким передбачена відповідальність за вчинення відповідного протиправного діяння. Після цього органом, що розглядає справу по суті визначається вид і міра покарання до правопорушника, яку останній зобов’язаний виконати.