2. Контроль якості заповнювачів

До заповнювачів для бетону ставляться вимоги, що враховують особливості їхнього впливу на властивості бетону. Заповнювач — .це зернистий матеріал, а ці матеріали мають ряд загальних зако­номірностей.

Найбільш суттєвий вплив на властивості бетону мають зерно­вий склад, міцність і чистота заповнювачів.

Зерновий склад щебеню, гравію та модуль крупності піску Л4_КР визначають просіванням проби заповнювачів крізь стандартні сита з розміром вічок від 0,14 до 70 мм і більше. Для щебеню і гравію стандартний набір сит повинен включати сита з круглими вічками .діаметром 3; 5; 10; 15; 20; 25; 40 і 70 мм, а для піску —з вічками розміром 2,5 мм і сітками 1,25; 0,63; 0,315 і 0,14 мм.

Пробу щебеню чи гравію масою не менш як 5; 10; 20; ЗО і 50 кг діри найбільшій крупності зерен відповідно до 10; 20; 40 та 70 мм

просівають крізь ствндіртни# набір сит І одночасно поливають во­дою. Частинки, ЩО Проходять З ВОДОЮ крізь сито з вічками 0,14 мм, відкидають. Потім ІНЗНІЧІЮТЬ мшсу просіяної проби, кг, як'суму

часткових залишків ні «сіх ентвх;

*

2 а ** ао,м 4- + °тв.

. '''Р

За дакимн випробувань обчислюють у процентах сумарної маси часткову Двлншхм 0(«*а</2а, а також повні залишки, що дорівню­ють сумі ЧІСТКОЯИХ залишків на даному та вищерозміщених ситах з більшими розмірами вічок. На основі цих обчислень будують кри­ву просівання, що характеризує зерновий склад заповнювачів.

_ч Зерновий склад піску визначають аналогічно з використанням набору сит з вічками 2,5; 1,25; 0,63; 0,315; 0,14 мм.

Модуль крупності ніску визначають з точністю до 0,1 за фор- .мулою

. . 4* 4),2$ ■+■ 4о,63 + 4о,3]5 + 4о,14

де Ач,а,'і4і,25, Ло.оя, Додій. До.н— повні залишки на ситах.

Визначення міцності заповнювачів. Міцність заповнювачів вста­новлюють за границею міцності при стиску вихідної гірської поро­ди у насиченому водою стані. Для цього з грубих фракцій виготов­ляють зразки у вигляді циліндра, діаметр і висота якого 50 мм, або куба з ребром 50 мм. Потім зразки насичують водою протягом 48 год, після чого випробовують їх па гідравлічному пресі.

Міцність заповнювача можна визначити і за показником дро- бильності. Наважку щебеню чи гравію масою 0,4 або 3,0 кг всипають у циліндр діаметром відповідно 75. або . 150 мм І заввиш­ки 50 мм. Потім в нього вставляють плунжер і ставлять його на прес. Підвищують тиск до 0,5 МПа для циліндра діаметром 75 мм і до 2 МПа для циліндра діаметром 150 мм. Подрібнену в циліндрі породу просівають залежно від розміру випробуваної фракції крізь сито з вічками—1,25 мм для фракції 5...10 мм І 2,5 мм — для фракції 20,..40 мм. Залишки щебеню чи гравію на ситі зважують і визначають показник дробильності Др з точністю до 1 % за фор­мулою

^; Ді —

Др — _0] юо,

де в] — випробувана наважка щебеню чи гравію, г; а₂ — залишок на контрольному ситі після просіювання подрібненої у циліндрі проби щебеню чи гравію, г.

Визначення вмісту пилуватих і глинистих частинок. Наважку заповнювача (для піску 1 кг, для щебеню 5 кг) висушують до по-

стійної маси при температурі 105...110 °С, амжують всипають у

посудину з водою з таким розрахунком, щоб висота ШІМГ воДН над піском була ке меншою ніж 19 см. Потім Інтенсивно ЩКІшуютії протягом 2 хв, після відстоювання воду обережно злнваОДь ■■МІ" нюючи И свіжою. Така операція повторюється доти, доки иїір ВОДИ над піском буде прозорим. Після цього воду зливають, а ПІСОК ВИ* сушують до постійної маси при температурі 105... 110

Вміст глинистих, мулистих та пилуватих домішок не повинен перевищувати 5"%. і визначається за формулою

де а—маса заповнювача перед відмулюванням, г; а\ — маса за­повнювача після відмулювання.

Чистоту заповнювача оцінюють також за вмістом сірчаних та сірчанокислих сполук, слюди та органічних домішок.

При потребі визначають також: щільність вихідної породи; на- сипну щільність, пустотність, вологість, водопоглинання, морозо­стійкість, вміст пластинчастих та голчастих зерен, вміст слабких зерен у заповнювачі.

✓

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Які показники контролюють у кожній партії матеріалів?

2. Назвіть порядок операцій при визначенні нормальної густоти і строків ту­жавлення цементу.

3. Як визначають марку цементу?

4. Які властивості заповнювачів повинні визначатися у заводській лабораторії?