2. Документація контролю

Для обліку виробничої діяльності підприємства та оформлення результатів контролю, лабораторних аналізів тощо в лабораторії і ВТК ведуть технічні записи в журналах випробувань.

Основними видами технічної документації на заводах збірного залізобетону є журнали:

обліку надходження матеріалів і контролю їхньої якості, в якому наводять дані про результати випробування цементу та заповню­вачів, помітки про рекламації тощо;

виробництва бетонної суміші з зазначенням складу компонентів (розрахунки складу бетону), визначення щільності заповнювачів, порожнистості, а також дані про контроль рухливості суміші й три­валості перемішування;

виробництва залізобетонних виробів, у якому ИМИМП дані про контроль форм, арматурних каркасів, режимів УЩІЛМЬЙЙЙЯ І Т, ІН.| контролю теплової обробки виробів із зазначеннїЩіиу ІИМІ» рювань 'температури та вологості в камерах; ' '

випробування контрольних кубів у лабораторії; V

випробування готових виробів на міцність, жорсткість та ТріЩН* ностій кість.

На малих підприємствах інформацію про облік і контроль ВЯ« робництва об’єднують і ведуть у двох-трьох журналах. Записи у., журналах є документальною підставою для встановлення ЯКОСТІ готових виробів. , ■ ,

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Сформулюйте функції заводської лабораторії

2. Які випробування повинна виконувати лабораторія?

3. Які завдання покладають на відділи технічного контролю?

4. Хто повинен видавати паспорт на готову продукцію?

5. Перерахувати основні види технічної документації на заводах збірного &алР зобетону.

Г і* а в а 19

Контроль якості матеріалів для бетонів

Контроль якості вихідних матеріалів (в’яжучих, заповнювачів, арматурної сталі) — це один з найважливіших елементів системи забезпечення якості виготовлення залізобетонних конструкцій, що дає змогу значною мірою прогнозувати їхні експлуатаційні власти­вості. Контроль вихідних матеріалів (приймальний контроль) пе­редбачає визначення їхніх основних фізико-механічних властивос­тей, а також перевірку-відповідності фактичних показників якості даним, занесеним до супроводжувальних документів.

1. Контроль якості в'яжучих матеріалів

Кожна партія цементу, яка надходить на завод, підлягає, кон­трольній перевірці. Для цього відбирають пробу 10 кг у такому по­рядку: при відправленні цементу навалом — з кожного вагона од­наковими частинами; автотранспортом — від кожних 60 т; у міш­ках — з десяти довільно відібраних мішків. Правила збереження та приймання цементу нормують ГОСТ 22237—85 та ГОСТ 22236—85. Кожна партія цементу має паспорт, у якому крім транспортних да­них про час відвантаження, номер вагона тощо зазначаються на­йменування цементу і його гарантована марка, вид і якість доба­вок, нормальна густота цементного тіста, середня активність при пропарюванні. Цементи різних видів і марок слід зберігати окремо; змішувати їх не можна.

Лабораторному контролю у кожній партії підлягають такі по­казники: нормальна густота цементного тіста; початок і кінець ту­жавлення; цементу; рівномірність зміни об’єму; тонкість по­

мелу цементу, ЯКЩО ОДЄрЖЙНо цемент а гідрофобізуючою добдвкою, треба також кмІТї^вЛЮвати тривалість вбирання нодц поверхнею цементу.

Крім ДвМрЙХО»0них випробувань при потребі визначають ко- розійну ОІінкГсть цементу, питому поверхню, усадку і набухання, зчепленні Цементу л арматурою, випробування на удар.

Внзндіііїня нормальної густоти і строків тужавлення цемент­ного тіста, Здійснюють це за допомогою приладу Віка. Для цього відважують 400 г цементу а точністю до 1 г, кладуть у чашку, роб­лять у цементі заглибленим, куди за одним разом вливають воду. Потім це заглиблення загортають цементом і через ЗО с спочатку обережно перемішують, а після цього енергійно розтирають тісто лопаткою у взаємно перпендикулярних напрямках. Тривалість пе­ремішування цементу з водою 5 хв від моменту вливання води. Приготовленим цементним тістом за одним разом заповнюють кіль­це приладу; для ущільнення тіста кільце 5...6 разів струшують, а потім поверхню тіста зрівнюють з краями кільця. У центрі кільця товкачик приладу знижують до стикання з поверхнею тіста і за­тискають гвинтом, потім швидко відгвинчують затискний гвинт, звільняють стержень, дозволяючи товкачику вільно зануритися в тісто. Через ЗО с з моменту звільнення стержня ведуть відлік зану­рення по шкалі. Нормальна Густота цементу виражається кількістю води (у відсотках до маси цементу), що забезпечує таку консистен­цію тіста, при якій товкачик не доходить до дна на 5...7 мм,

Для визначення строків тужавлення цементного тіста голку при­ладу доводять до стикання з поверхнею укладеного у кільце тіста, нормальної консистенції, закріплюють стержень гвинтом, потім звільняють стержень і дають йому вільно зануритися в тісто. Ви­пробування проводять через кожні 5 хв до початку тужавлення і через кожні 15 хв після нього.

За початок тужавлення беруть час від початку замішування до моменту,, коли голка не буде доходити до дна на 0,5... 1,0 мм.

За закінчення тужавлення беруть час від початку замішування до моменту, коли глибина занурення голки не перевищує 1 мм.

Визначення марки цементу. Марку цементу визначають випро­буванням на міцність при вигині й стисканні зразків-балочок роз­міром 40Х4ОХЮО мм з цементного розчину, який складається з однієї частини (за масою) цементу, трьох частин вольського нор­мального піску, ири В/Ц^0,4 і консистенції розчину, що характе­ризується розпливаиням конуса на струшувальному столі в межах

105. .110 мм. Балочки формують у стандартній тригніздовій формі на віброплощадці з амплітудою коливань 0,35 мм і з частотою

46. ,50 Гц. Усі три гнізда форми заповнюють роИМИ^ на 1 см І вмикають иіброплощадну. Масу розчину, йЯИЕІіШДО^ після 2 ХВ пібрушпшя укладають у форми. Після 3 ЯМмрумИ» ня форми поміщають в камеру з відносною вологістюМВНШ як 95%.

Через (24±2) год після виготовлення зразки виймають 8 форми і в горизонтальному положенні занурюють на 27 діб у ванну 8 §0- дою. Потім зразки виймають з води і не пізніше ніж ча^аз 10 ХВ випробовують, попередньо витерши їх насухо.

Визначення рівномірності зміни об’єму. Виготовляють 300 Г це­ментного тіста нормальної густоти, ділять на чотири частини 1 н8- дають їм форми куль, кожну з яких кладуть на окрему скляну плас- тинку. Пластинки струшують до перетворення кульок у коржики діаметром 7...8 см і завтовшки по центру 1 см. До початку випро­бувань коржики зберігають у камері з відносною вологістю не менш як 95 % протягом (24±2) год, Після пологого зберігання всі це­ментні коржики кладуть у воду і кип’ятять 4 год. Потім охолоджу­ють, оглядають зразу ж після виймання з води,

Два коржики, що витримали попереднє випробування кип’ятін­ням у воді, поміщають в автоклав. Тиск в автоклаві протягом 2 год піднімають до 2 МПа і підтримують його на цьому рівні 3 год. По­тім за 1 год тиск в автоклаві знижують до нормального, після чого коржики знову оглядають.

Вважають, що цемент відповідає вимогам рівномірності змін об’єму, якщо на лицьовій поверхні випробуваного кип’ятінням І ав- токлавною обробкою коржика не знаходять радіальних тріщин, що доходять до країв, або сітки дрібних тріщин і якщо коржики не викривлені та не збільшились в об’ємі.