2. Роль стандартизації і сертифікації у підвищенні якості продукції

Стандартизація, згідно з визначенням Міжнародної організації із стандартизації,— це діяльність, спрямована на досягнення опти­мального ступеня впорядкування у певній галузі шляхом встанов­лення положень для загального і багаторазового застосування що­до реально існуючих або потенціальних завдань.

Стандартизація як система управління практичною діяльністю здійснюється на основі Концепції державних систем стандартиза­ції, метрології та сертифікації України, яка спирається на комп­лекс нормативних документів, що встановлюють взаємопов’язані вимоги до організації і виконання практичних робіт в усіх галузях народного господарства.

Головна мета розвитку стандартизації полягає в комплексному нормативно-технічному і метрологічному забезпеченні економіч­ного та соціального розвитку країни. Досягти її можна розв’язан­ням цілої низки взаємозумовлених проблем. Центральною пробле­мою є підвищення рівня нормативно-технічного забезпечення народногосподарських комплексів. Вона найбільше пов’язана з пер­спективами розвитку техніки й технології, організації та управлін­ня виробництвом. Для її вирішення встановлено загальні норми, правила та вимоги до застосування у виробництві природних ре­сурсів усіх видів, підвищення надійності, терміну служби, спожив­чих якостей вироблюваної продукції, забезпечення точності й досто­вірності контролю, поліпшення умов праці тв охорони природи.

Сертифікація —= це один з найважливіших механізмів управлін­ня якістю, що дає змогу об’єктивно оцінити продукцію, підтвердити споживачеві її безпечність, організувати контроль за відповідністю продукції вимогам екологічної чистоти, а також підвищити її кон­курентоспроможність, Кінцева мета введення сертифікації — га­рантії безпеки споживачам.

Наявність сертифікате, що засвідчує якість продукції і резуль­тати випробувань П У визнаних міжнародних центрах з сертифікат ції, сьогодні а обої'яіКОВОЮ умовою виходу па зовнішній ринок Г показником конкурентоспроможності,

Під сертифкаціаю продукції розуміють комплекс дій, у резуль-' таті якик сжЇШілішим документом (сертифікатом) чи знаком від-, довідності підтверджується відповідність вітчизняної продукції ви­могам ^ІЯСИїродннх, національних, державних стандартів або_; інших документі в, взаємно погоджених між виробником і спожива­чем продукції.

Для споживача сертифікаційний знак на виріб є гарантією якос­ті, для постачальника — гарантією успіху.

Сертифікація на відповідність — це дія третьої сторони (неза­лежної від виробника І споживача продукції), яка доводить, що на­лежним чином ідентифікована продукція відповідає конкретному стандарту чи іншому нормативному документу.

Розрізняють обов’язкову і добровільну сертифікацію.

ОбогЯЗкона сертифікація (їй підлягають тільки потенціально небезпечні і шкідливі вироби, продукти, процеси) передбачає за­певнити виробника в тому, що його виріб буде добросовісно випро­буваний на відповідність певним вимогам стандарту, а споживача (за допомогою знака відповідності) — у тому, що він може викори­стовувати його без побоювань.

Добровільна сертифікація за будь-якими показниками може провадитися за ініціативою виробника для реклами.

Засвоєння промисловістю України обох видів сертифікації є важливою умовою інтеграції країни у світовий ринок. Без обов’яз­кової сертифікації продукції експорт її в цивілізовані країни фак­тично неможливий.