1.2. Міні-маркетингове дослідження, спрямоване на вибір об’єкту проектування

_Для того, щоб виготовлений мною виріб був оригінальним, функціональним та користувався попитом, я вирішив провести серед учнів нашої школи міні-маркетингове дослідження. Його мета полягала в тому, щоб з’ясувати, якої вони думки щодо того, яка конструкція повинна бути у футбольного сувеніра до Євро 2012, а також який розмір, колір та матеріал їм подобається в готових виробах. Для цього я обрав кількісний метод маркетингового дослідження, а саме - опитування потенціальних споживачів – членів футбольної команди, яка була призером Всеукраїнського турніру «Шкіряний м’яч» та з учнями 11-их класів. Для його здійснення було проведено анкетування (Додаток 1).

Результати опитування виявились цікавими для мене. На сувенірі повинні бути м’яч, спортивне взуття, напис УЄФА, а от у кольоровій гамі обов’язково слід врахувати яскравість кольору (фарбований) або ж привабливу текстуру матеріалу. З наведеної мною діаграми видно, що більшість опитаних (70%) надають значення природному кольору деревини та лаковому покриттю. 30% опитаних приділяють увагу яскравості кольору (пофарбування).

1.3. Історичні відомості про еволюцію об’єкта проектування

^Вж е у формах кам'яних знарядь первісної людини, в простих геометричних фігурах орнаменту на якнайдавнішій кераміці виявляються нащадки творчості, яка потім супроводжує життя кожного народу впродовж всієї його історії.

Йшов час, змінювалися історичні епохи, одні покоління людей приходили на зміну іншим, але потреба прикрашати свій побут, робити радісною працю, шукати втіху в красі завжди залишалася в народі.

Ми майже не знаємо імен народних майстрів минулого, але історія не віддала забуттю їх натхненну працю, працю селян, сільських і міських ремісників, чиїм талантом створені досконалі за задумом і художньому виконанню твору. Свою майстерність вони передавали від батька до сина, від діда до онука, як мовиться «з рук в руки». З покоління в покоління відбиралися і удосконалювалися успіхи і винаходи одних, вигадки і нововведення інших. Строгим суддею всьому цьому був час. Час відкидав все випадкове, недосконале, шліфуючи і зберігаючи тільки цінне і високохудожнє. Так пошуки і досягнення окремих майстрів з'єднувалися в колективній скарбниці народної творчості, що безперервно поповнюється багатьма династіями ремісників.

Як правило, народні майстри створювали речі для себе і обмеженого кола односельців. Використовували ці вироби В селянській сім'ї і господарстві — предмети дерев'яного начиння, знаряддя праці, іграшки, тканини, вишивки.

Майстер вкладав у виріб всю свою любов і талант. Витвори народного мистецтва деколи наївні, але щирі, в них виражена мудра простота поглядів, дум, відчуттів і сподівань простих людей.

Найбільш істотна межа народного мистецтва — поєднання практичної доцільності речі з красою її форм, гармонія прекрасного і корисного.

Будинок, вогнище, меблі, знаряддя праці, одяг, начиння, іграшки — до всього торкалися руки народних майстрів, перетворюючи буденне на витвори мистецтва. Кожен предмет знаходив форму, зручну і найбільш доцільну в його прямому призначенні і в той же час художню виразну, образну. Витончену форму доповнювали прикраси у вигляді орнаменту, фігур людей, звірів, птахів, сюжетних сценок.

«Не те коштовне, що червоне золото, а те, що доброї майстерності», - так сам народ визначив найважливішу межу свого мистецтва. Простим людям не були доступні дорогоцінні матеріали тому вони застосовували те, що давала сама природа: дерево, глину, кістку, залізо, льон, шерсть, соломку. У руках народних умільців все це перетворювалося на справжні цінності мистецтва давніх часів, люди з великою цікавістю ставились до сувенірів. Їх старалися виставити вдома на чільному місці, і при нагоді поділитися з друзями звідки до них прийшов той чи інший сувенір. Особливо стараються розповісти про спортивні, футбольні сувеніри вболівальники-фанати. За виготовлення сувенірів бралися майстри народного мистецтва. А народне мистецтво – це не тільки світ мов реальних предметів, але також світ самобутніх образів, створених ними. Народне мистецтво живе і в наші дні. Воно розвивається в творах сучасних народних промислів, сувенірах, що користується заслуженим успіхом у всьому світі.

Здається, не було на Україні жодної сім’ї, в якій не вміли б вишивати, ткати барвистий одяг, рушники і полотна.

Йшов час… Безліч високохудожніх і якісних тканин, що випускаються промисловістю, витіснили з ужитку домоткані полотна і вишивки. Але незгасна любов народу до краси рукотворної. Особливо захоплюються ткацтвом, вишивкою на Полтавщині, у Вінницькій, Чернівецькій, Івано-Франківській та іншій областях (майстри В. Тараненко, Р. Верес, М. Синюк, У. Кожух та інші.

Великим успіхом користуються роботи українських гончарів, які створюють з глини надзвичайної краси посуд, роблять різноманітні забавні глиняні іграшки, спортивні сувеніри та інше, це народне гончарство Опішні, Косова, Адамівки, Гнильця. Роботи майстрів І. Білик, В. Масюк, А. Ганжа та інші.

Традиційне народне різьблення по дереву продовжують сьогодні майстри Гуцульщини – брати Семен і Юрій Корпанюки, М. Тімков, В. Гуз; Полтавщини – В. Нагнібеда, М. Міняйло та Чернігівщини – А. Штепа, які роблять красивий декоративний посуд, іграшки, різьблені палітурки для книг, меблі та інші вироби.

Але я впевнений, найприємнішим сувеніром є той, який ти придумаєш і зробиш сам.